Блохін: «Майже вся команда була за звільнення Лобановського»

Чому не виграли Олімпіаду у 1976 році? Вважаю, причина в тому, що не вгадали з підготовкою. Полізли у високогір’я в Болгарії й працювали на висоті близько 2000 метрів над рівнем моря. Потім спустилися вниз в Югославію – носилися там як шалені. А коли приїхали в Канаду – вже були виснажені. Матчі там давалися нам дуже важко. 1974 рік був для нас важким і напруженим, а 1975-й приніс нові виклики.

В 1976 році перед Олімпіадою ми поступилися чехам у стадії плей-оф чемпіонату Європи. Саме Чехословаччина тоді й виграла Євро ’76.

Після цього Лобановський хотів відрахувати з команди кількох досвідчених гравців, але кого саме – вже не пам’ятаю [Мунтяна, Трошкіна, Матвієнка, – прим. О.П.]. Ми не писали ніякий заяв. Було поставлено питання за звільнення Лобановського, і ми проголосували підняттям рук. Майже вся команда була «за» звільнення.

Ми вже були ситі по горло цим надмірно важким тренувальним процесом. Ми вже не витримували всього цього – ані морально, ані фізично.

Багато говорять про конфлікти між мною і Лобановським. Так, вони дійсно мали місце. Ми часто сперечалися, іноді ці суперечки були досить емоційними. Але вони ніколи не переходили межу. Конфлікт конфліктом, але я надалі продовжував виконувати свою роботу.

Конфлікт перед Суперкубком? Така історія насправді мала місце. Проте це було не перед Суперкубком, а перед матчем фіналу Кубку СРСР з Шахтарем, коли Лобановський вигнав мене з тренування.

На тренуванні між серіями я щось виконував. Лобановський підійшов і каже: «Ти щось занадто повільно робиш». Я йому відповів: «Так у нас же зараз пауза». А він: «Яка ще пауза? Ти ж у загальній групі?» Кажу йому: «Та відпочити ж треба». А він мені: «Ну, тоді йди, відпочивай». Наступного дня приїхав чоловік з Центрального комітету партії, я з ним поговорив, полетів до Москви, мене призначили капітаном, і я ще в тій грі ще два м’ячі забив, – розповів Блохін в інтерв’ю «Українському футболу».

Олег Блохін