Еден Азар дав найщиріше інтерв’ю в історії. Про невдачу у Реалі, зайву вагу і навіщо побив бол-боя

Немає сенсу сперечатися з тим, що він був винятковим футболістом. Еден Азар вмів насолоджуватися грою і дарував цю насолоду глядачам.

Після свого невдалого періоду в Реалі бельгієць завершив кар’єру. І ось прийшов на подкаст до свого колишнього партнера по Челсі Джо Обі Мікела.

Щиро, позитивно і весело.

Я добре. Зараз я дуже зайнятий – проводжу час з родиною. Діти, звісно, виводять з себе, але мені подобається. Через це я і припинив грати – через дітей.

Я щасливий, мені є чим зайнятися вдома. Я здоровий. Все добре. Ну і я достатньо заробив, щоб бути задоволеним.

Ти оголосив про завершення кар’єри у жовтні. Як воно, закінчити кар’єру?

Добре. Я можу робити те, що захочу. Можу проводити час з сім’єю, з дітьми. Мені все подобається. Я взагалі не сумую за футболом. Якщо ви збиралися про це запитати, то ні.

Я не сумую за грою у футбол. Швидше за атмосферою роздягальні, коли ви проводите час з друзями. Але я не сумую за футболом. Я можу пограти в нього на подвір’ї з дітьми і мені цього більш ніж достатньо цього.

Чи дивишся ти футбол зараз?

Так, оскільки у мене є друзі, які грають, мої брати грають. Але, якщо чесно, я не можу витримати 90 хвилин перегляду матчу. Для мене це надто складно. Ну і я не та людина, яка буде дивитися нудні матчі.

Гаразд, ти кажеш, що сумуєш за атмосферою роздягальні. Де вона була найкраща?

У мене скрізь були друзі: у Ліллі, у Челсі, у Реалі. Не було гірших чи кращих. Вони просто були різні. У Челсі ми були наче родиною, сім’єю. У Реалі ви просто опиняєтеся у ситуації, коли мусите перемагати. В Ліллі все було взагалі по-інакшому, оскільки я був молодим. У тому віці ти навіть не думаєш про перемоги – просто хочеш грати.

Пам’ятаю, коли ми програвали у Челсі, то на наступний день у роздягальні всі все одно сміялися. У Реалі такого не було.

Коли я кажу, що ми сміялися після поразок, то маю на увазі, що: все, ця гра вже у минулому, давайте фокусуватися на наступному матчі, просто давайте насолоджуватися справою і спробуємо виграти наступну зустріч.

У Реалі ситуація схожа, але не зовсім. Коли ти програєш у великому клубі, то це завжди драма. Ти граєш там, щоб перемагати. Щоб вигравати кожен матч. У Реалі ти відчуваєш це. Там ніхто не може бути задоволеним поразкою.

Як ти особисто ставився до поразок?

Я належу до того типу людей, які після поразки намагаюся забути про гру вже десь через 5 хвилин. Я не хочу відчувати тиску поразки чи поганої гри. Я просто знаю, що у футболі ти не можеш виграти кожен матч. Часом ти програєш.

Думаю, це також пішло з дитинства. Пам’ятаю, тато постійно казав мені, що, гаразд, ти програв, ти зіграв погано, але через тиждень у тебе буде наступний матч. Навіщо переживати про поразку? Просто насолоджуйся часом зі своїми друзями, через кілька днів ви знову вийдете на поле – і спробуйте перемогти.

Ну і варто сказати, що так само і після перемог. Ти не думаєш, що: «Вау, ми перемогли, я оформив хет-трик, як круто». Ні, гра закінчилася, все. На наступний день повертаємося до роботи.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений The Obi One Podcast (@obionepodcast)

Як ти справлявся з тим, що в Челсі ти був найкращим, але після переходу в Реал все змінилося?

Це різні клуби. Коли ти переходив в Реал, то починаєш все з початку. Тобі знову потрібно доводити чого ти вартуєш. Те, що за тебе багато заплатили не означає, що ти гарантовано гратимеш у старті.

Для мене в Мадриді все склалося не так, як я б хотів. Насправді, це був клуб моєї мрії. Але у мене було багато травм.

Зараз я по-інакшому дивлюся на цю історію, після того, як я зіштовхнувся з тими проблемами. Однак я тільки вдячний за те, що у мене була змога пограти за такий великий клуб з такою величною історією.

Зараз, озираючись назад, скажи, чи міг би ти зробити щось по-інакшому, щоб все в Реалі склалося не так?

Не думаю.

Хіба що мені не пощастило з коронавірусом. Суть полягає в тому, що я зробив операцію в Далласі. І після того, як повернувся у Мадрид, почалася пандемія.

Виходить, що у мене була реабілітація, а я залишився вдома сам, без фізіо. Тож єдина річ, яку я б змінив, то це наполіг би на тому, щоб у мене був фізіо, щоб я провів гарну реабілітацію.

Після коронавіруса ми повернулися на поле, я витискав зі свого тіла максимум. І на наступний сезон травмував собі все, що тільки можна було.

Тож це єдине, що я міг би змінити. Я не наполіг на тому, що мені потрібен фізіо. Того, що я робив сам, було недостатньо.

Він для мене і досі номер один, коли ми говоримо про футболістів. Він був моїм ідолом. Грати з ним в якості тренера було чудово. Це не той, хто багато говорить, він не дає тобі багато вказівок на полі: «Просто виходь, насолоджуйся справою, роби, що маєш, і спробуй забити».

Він сильно відрізнявся від Жозе?

Так. Вони всі різні. Та, зрештою, вони всі хочуть, щоб ми грали і перемагали. От і все.

Жозе прийшов, коли був мій другий сезон у Челсі. Перші два роки були чудовими. Ми виграли чемпіонат і Кубок ліги. А от далі, в третьому сезоні, почалися проблеми, ми почали програвати.

Зрештою, і стосунки трохи погіршилися. Однак у мене до нього залишилася тільки велика повага. Я пишаюся тим, що можу сказати своїм дітям, що грав під керівництвом Моуріньо.

І він надав тобі свободу на полі, так?

Чи повну – не впевнений. Але деяку – так. Все було просто: я виходив на поле з метою перемогти. Він просив мене робити мою роботу. А якщо ти цього не робиш, то з Жозе про це знатимуть усі.

Пам’ятаю, були моменти на тренуваннях, коли ми грали між собою, він кричав: «Ей, не бийте Едена!» Я такий: «Чудово, мені це подобається».

Були певні типи тренувань, які мені не подобалися. Але я був готовий робити це. Єдине, що я не міг прийняти – це тактичні сесії по дві години. Таке мені не подобається.

Але коли треба грати – я завжди готовий. Скажімо так, я беріг сили для ігор. Мені була потрібна енергія не для тренувань, а для суботи чи неділі.

З-поміж усіх тренерів кому вдалося витиснути з Едена Азара найбільше?

Думаю, мій найкращий час в Челсі був з Антоніо Конте. Так, мені взагалі не подобалися його тренування. Це було погано. Тож коли я підходив до ігор, то думав: «Гаразд, давай хоча б тут повеселимося».

Як ти опинився у Челсі? Кажуть, що сер Алекс Фергюсон хотів тебе у Манчестер Юнайтед. Був такий варіант?

В мій останній сезон в Ліллі, я розумів, що хочу перейти в клуб АПЛ. Тоді мені і моєму агенту багато хто телефонував. Я спілкувався з Фергюсоном, з Реднаппом, який тоді тренував Тоттенгем, я літав у Манчестер, щоб подивитися базу Сіті, поговорити з Манчіні.

У мене було кілька опцій. Але не Челсі. Тому що вони тоді йшли погано у чемпіонаті. А я хотів грати у Лізі чемпіонів. Тож цей перехід трапився тільки тому, що ви виграли Лігу чемпіонів і таким чином потрапили в неї на наступний сезон.

Тобто якби ми не виграли Лігу чемпіонів, то ти б не перейшов у Челсі?

О ні, мій друже, Челсі навіть не розглядався. Саме тому я дякую Дідьє Дрогба. Така от реальність. Я не думав про Челсі, оскільки хотів грати у Лізі чемпіонів.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений The Obi One Podcast (@obionepodcast)

Хочу поговорити про золоте покоління збірної Бельгії. Поясни, як вам так і не вдалося нічого виграти?

Команда була чудова. Просто це дуже складно виграти щось зі збірною. Ви граєте чемпіонат світу тільки один раз на чотири роки. Впродовж кар’єри ти можеш зіграти на ньому два-три рази, якщо пощастить, то чотири. З Євро ситуація схожа.

На подібних турнірах дуже високий рівень. Ми були дуже близькими у 2018-му. Але подивиться на ту збірну Франції. Не думаю, що вони були набагато кращими за нас. Але у них був дуже якісний склад. Ми не програли якійсь дивній країні, ми програли Франції.

Ну і, напевно, ми були трохи втомлені після чвертьфіналу проти Бразилії. А тут тобі потрібно грати проти Мбаппе, Канте, Погба. Це непросто.

До того ж, ми на цю гру ще й втратили Меньє, нашого правого захисника. Це той, хто міг дати бігової роботи. Я не шукаю виправдань, просто намагаюся пояснити як воно було.

Розкажи нам про Роберто Мартінеса.

Топ. Топ тренер. І не тільки як тренер, а й як людина. Перед ним ми вже почали будувати гарну команду. А коли він прийшов, то приніс трохи більше тактики, дисципліни. Ми провели разом шість років. Це було чудово. Команда була згуртована довкола нього. Можу сказати про нього тільки гарні речі. І про його тренерський штаб.

Коли до нього приєднався Тьєрі Анрі… У моїй частині Бельгії ми любили збірну Франції. І коли я вперше побачив його в роздягальні: «Вау».

Ну і я вам скажу, що стежте за Бельгією на наступному Євро. Ми говоримо про золоте покоління. Але нове покоління також дуже гарне.

Не думаю. Не можу сказати точно, але не думаю. Я просто був собою. Те, як я тренувався, як я грав.

Часом я думав: «Давай попрацюємо трохи більше». Просто через те, що люди вимагали від мене цього. Я налаштовувався на тиждень. Але після першого ж дня це проходило.

У Мадриді я думав: «Так, це нова команда, треба походити в зал». А потім на вихідних після тренажерів я й передачу віддати не можу.

Фанати Реала вважають, що ти приїздив у команду перед сезоном з зайвою вагою. Це правда?

Так. Це правда. Я набирав 4-5 кілограмів кожного літа. Я думав так: впродовж сезону я викладаюся на повну, виводжу своє тіло на найвищий рівень, отримую по ногах. Тож коли настає мій час, то це мій час. Не просіть мене в нього ні про що.

Я насолоджувався часом з сім’єю, ходив на пляж. Три-п’ять тижнів не просіть мене навіть вийти на пробіжку. Максимум – пограти дітьми у футбол на пляжі. На цьому все.

І так виходило, що якщо подивитися на мою кар’єру, то перший місяць я постійно втягувався. А після цього, з вересня-жовтня починав літати полем. Мені потрібен був час, щоб налаштувати тіло, голову.

У Мадриді в цей період я був травмований і не міг нормально відновитися.

Скажи, а що тобі подобалося їсти найбільше?

Та мені все подобається. Звісно, як бельгійцю мені подобається пиво. Тому що воно у нас найкраще у світі. Я не скажу, що пив його кожного дня. Але часом після хорошої гри можна було випити одну-дві пляшечки. Після хорошої гри воно було ще смачнішим.

HAZARD’S CANDID CONFESSION@hazardeden10 is too honest for his own good.

Penny for the thoughts of @realmadrid fans…

Full interview: https://t.co/lZ2f7KO90R pic.twitter.com/MSjOZK2iH9

— The Obi One Podcast (@obionepodcast) February 21, 2024

Хто найкращий гравець, з яким ти грав разом?

А я можу назвати себе? Насправді, в Реалі я грав з найкращими. Кроос, Бензема – вони на вершині списку. Разом з Де Брюйне, Лемпардом, Матою.

Проте якщо треба сказати одне ім’я, , то це був Гаель Какута. Ще коли я тільки починав у Франції.

Я не знаю, де він зараз. Здається, був на Кубку Африки з ДР Конго. А так, здається, він повернувся у чемпіонат Франції (Ам’єн у Лізі 2 – ред.).

Ти чесно думаєш, що він найкращий гравець, з яким ти грав?

Якщо говорити про талант, то безсумнівно. Думаю, він трохи зарано поїхав у Челсі. Зараз, звісно, легко про це говорити, але йому було тільки 16, коли він відправився туди. Це надто великий крок у 16 років.

Та ні. Тоні приходив до мене вчора за своїми дітьми. У нас немає з цим проблем. Без різниці. Люди можуть говорити, що хочуть, я сплю після цього спокійно.

Я просто завжди вважав, що треба отримувати задоволення від футболу. Тут немає на що скаржитися. Я любив футбол. Коли я був на полі, то просто хотів насолоджуватися.

Напевно, це про виховання. Тато казав мені, що футбол – це футбол. Окрім нього є ще багато чого. Ти можеш зіграти добре, можеш погано, але що з цього? Навіть якщо тобі не вдасться стати професіоналом, то це не проблема. У світі є ще багато гарних речей.

Я трохи далекий від настрою цього нового покоління. Як на мене, життя – це про задоволення.

Гаразд, але тебе можна було вивести з себе, так? Той матч з Свонсі, коли ти вдарив бол-боя.

Та нічого. Я після цього повернувся додому і сказав собі: «Та цей хлопець завалився на м’яч і я просто хотів вибити м’яч, нічого більше».

Насправді, я не міг про це розповідати, але тоді у мене була вагітна дружина. Вона от-от мала народити. Тож та червона і три матчі дискваліфікації були дуже доречними. Така от реальність. Дякую друзі, гарна відпустка.

Я не думав про це, це не була моя мета. Але так склалося. Ну і смішно, що ми зустрічалися з цим хлопцем нещодавно. Він прилітав до мене у Мадрид.

Так. Тут гарна погода, гарна їжа, гарні люди.

Гаразд. Але не може ж бути такого, що ти не відчував у Реалі тиску. Ти прийшов за великі гроші, прийшов на заміну Роналду. Ну ти мусив відчувати тиск.

Ні, чесно. Тільки коли завершив кар’єру, то подумав: «Ех, шкода, що так склалося». Реал був клубом моєї мрії.

Пам’ятаю мій перший матч. Я був травмованим і дивився його у VIP-ложі. Дивлюся на стадіон і думаю, що мушу тут проявити себе.

Після завершення кар’єри було прикро, що я так і не приніс фанатам Реала усмішок. Ми можемо сидіти тут і говорити чому так сталося. Але суть в тому, що так воно вже сталося. Все.

Ти вирішив завершити кар’єру. Невже у тебе не було пропозицій з США, Саудівської Аравії?

Не скажу, що це були прямо пропозиції. Мені писали, телефонували, питали. Я не спілкувався з президентами чи власниками. Нічого конкретного.

Ти грав у Франції. Гегемон їхнього футболу – ПСЖ. Вони хотіли підписати тебе?

Вони кожного літа намагалися підписати мене. З тих пір, як я перейшов у Челсі. Але я постійно відповідав, що мій клуб у Франції – це Лілль. Я був відвертим.

Навіть якби вони дали тобі порожній чек, щоб ти просто вписав туди стільки, скільки хочеш?

Ні. Я люблю футбол, люблю фанатів. Якщо я дав слово, то гроші не зможуть мене переконати. Так, це добре мати гроші, але вони не на першому місці.

Наостанок, можеш сказати, що далі? Впевнений, фанатів дуже цікавить це.

Моє майбутнє точно не пов’язане з футболом. Це точно. Маю на увазі, я точно не тренуватиму.

Хоча, я б з радістю працював з дітьми. Десь віку 6-8 років. Коли вони просто грають, без тактики, без фізики. Коли вони просто насолоджуються грою. Там справжній футбол: без грошей, без настанов.

І у моїй команді всі повиростають у Лео Мессі і Кріштіану Роналду. Ми гратимемо без захисників. Кожен матч з рахунком десь 12:6. У нас не буде 1:0.