Французька дюжина: 12 українців, які грали в Лізі 1 до Забарного

Михайло Цирук

Уже найближчої пʼятниці збірна України зіграє проти національної команди Франції у стартовому поєдинку кваліфікації ЧС-2026. Віднедавна французький футбол став ще цікавішим для українського глядача: захисник нашої головної команди Ілля Забарний приєднався до головного клубу країни - ПСЖ, і тепер у матчі з Ле Бльо зустрінеться з пʼятьма своїми новими партнерами.

Проте, Ілля Забарний, далеко не перший українець, котрий вирушив підкорювати Лігу 1: до нього їх було аж 12. Тож перед черговою зустріччю національних збірних цих країн пропонуємо згадати всіх наших співвітчизників, котрі колись виступали в елітному дивізіоні французького футболу.

Олександр Скоцень (Ніцца)

Найперший з українців опинився у французькому футболі ще у першій половині минулого століття. Олександр Скоцень приєднався до Ніцци влітку 1948 року. Протягом двох сезонів у складі Ніцци Олександр відзначився 23 забитими м’ячами, а команда пробилася до півфіналу Кубка. Крім того, саме Скоцень став першим українцем, який з’явився на обкладинці журналу France Football.

Остап Стецьків (Ніцца, Валансьєн, Ліон)

Стецьків приєднався до Ніцци разом зі Скоценем, та далі їхні футбольні шляхи розійшлися. Після Ніции Остап відіграв по сезону у Валенсьєні та Ліоні, а далі перебрався до Канади та отримав місцеве громадянство. Гравець навіть має в активі один поєдинок за національну збірну Канади проти США.

П’єр Пшеничний (Марсель)

Голкіпер, що народився у Запорізькій області, розпочав дорослу карʼєру саме в Марселі. Переважно грав за аматорську та резервну команди Марселя. Лише в сезоні 1951/1952 він отримав шанс у першій команді Олімпіка, де відіграв один матч і пропустив два м’ячі від Гавра.

Олександр Заваров (Нансі)

За порадою Мішеля Платіні, з яким Заваров познайомився у Турині, колишній гравець Динамо вирушив завершувати футбольну кар'єру до французької команди Нансі, де свого часу починав свій футбольний шлях Мішель.

У дебютному сезоні Заваров посприяв тому, що команда зберегла прописку в Лізі 1, фінішувавши 17-ю з 20 учасників (сам футболіст відіграв 32 матчі та відзначився 7 голами). Та вже наступного року Нансі залишив еліту і більше так і не зміг повернутися до вищого дивізіону.

Після 5 сезонів гри за Нансі у найвищому та 2 дивізіонах, Олександр Заваров переходить до напівлюбительського Сен-Дізьє, де перебував на посаді тренера-гравця.

Павло Яковенко (Сошо)

У 1992 році Яковенко єдиним із зіркового складу Динамо зразка 1986 року став учасником першого чемпіонату незалежної України, а вже по ходу наступного сезону також вирішив спробувати свої сили за кордоном.

У грудні 1992 року приєднався до лав французького Сошо, утім невдовзі учергове травмувався і встиг до завершення сезону провести лише три матчі. Наступний сезон 1993/94 почався не краще — травми дозволили гравцеві взяти участь також лише у трьох іграх, після чого у листопаді 1993 клуб ініціював передчасне розірвання контракту, а гравець був змушений у неповні 29 років вирішити завершити ігрову кар'єру.

Юрій Яковенко (Аяччо)

Свою кар’єру син Павла Яковенка розпочав у київській Оболоні, згодом перебрався до Дніпра, а у 2013 році перейшов в Аяччо, який тоді очолював Фабріціо Раванеллі. Проте вже в листопаді італійця звільнили, а команда провела невдалий сезон у Лізі 1 — лише 4 перемоги та остання сходинка в таблиці. 20-річний Юрій отримав лише 8 хвилин ігрового часу за весь чемпіонат. Надалі він виступав на Кіпрі, у Данії та Норвегії, де й завершив професійну кар’єру.

Максим Левицький (Сент-Етьєн)

У 2000 році гравець, який встиг добре проявити себе у Таврії, а згодом в російському чемпіонаті, привернув увагу представників французького клубу Сент-Етьєн і перебрався до Франції. Трансферна сума склала 1 млн доларів США, контракт був розрахований на чотири роки.

Левицький швидко став основним голкіпером Сент-Етьєна, однак вже за пів року був змушений залишити Францію через паспортний скандал: керівництво клубу забезпечило гравців-іноземців фіктивними грецькими паспортами, аби вони не підпадали під ліміт легіонерів із країн, що не є членами ЄС. Аферу досить швидко розкрили й на працевлаштуванні в Європі футболістів, які в ній фігурували, «поставили хрест».

Сергій Скаченко (Мец)

В історичному для Динамо 1999 році Скаченко уклав з французьким Мецом контракт, який діяв до 2003. Протягом цього періоду значний час провів в оренді в інших командах — швейцарських Ксамаксі та Аарау, японському клубі Санфречче з Хіросіми.

Після завершення контракту з Мецом повернувся до України, де тренувався з Металургом (Запоріжжя), провів дві гри у складі львівських Карпат, однак на заваді продовження кар'єри в Україні завадили рецидиви численних травм. Завершив ігрову кар'єру у 2005—2006 в азербайджанському клубі Туран.

Данило Ігнатенко (Бордо)

У січні 2022 року Шахтар достроково повернув Ігнатенка з Дніпра-1 та віддав в оренду аутсайдеру чемпіонату Франції — Бордо. У першому ж матчі за нову команду гравець отримав вилучення. Півзахисник розпочинав матчі з лави запасних, але із середини березня зумів стати основним гравцем. За 11 матчів чемпіонату віддав 3 гольові передачі, але Бордо не врятувався від вильоту, посівши останнє місце.

Попри це, влітку 2022 року Бордо викупив контракт гравця у Шахтаря за 1 млн євро і Данило підписав повноцінну угоду з французьким клубом. У наступні два сезони він провів 65 матчів у Лізі 2 і забив три голи, а саме два в сезоні 2022/23 проти Родеза (3:0) і Бастії та один у наступному сезоні проти Родеза.

Влітку 2024 року, попри фініш на 12-му місці в минулому сезоні у рамках Ліги 2, клуб через фінансові проблеми було позбавлено професійного статусу і понижено у лізі, а усі гравці, в тому числі й Ігнатенко, стали вільними агентами.

Микола Кухаревич (Труа)

26 березня 2021 року львівський Рух оголосив про перехід Кухаревича до французького Труа. Угода про перехід набула чинності 1 липня 2021, а контракт уклали терміном на 5 років. Зігравши за Труа 2 матчі, Кухаревич був відданий в оренду до бельгійського клубу Левен. Сезон 2021-22 футболіст провів у Левені не дуже успішно — лише 7 зіграних матчів в усіх турнірах. Далі у карʼєрі Кухаревича були шотландський Гіберніан, англійський Свонсі та словацький Слован, втім до Франції він так і не повернувся, відігравши там лише 13 хвилин.

Руслан Маліновський (Марсель)

Не надто довгим вийшов французький вояж і в Руслана Маліновського, хоча загалом цей етап його карʼєри можна назвати успішним.  У січні 2023 року Малиновський на правах оренди перебрався з Дженоа до Марселя. Протягом пів року він відіграв 20 поєдинків у Лізі 1 та ще 3 в Кубку Франції. Саме його гол приніс Олімпіку перемогу над ПСЖ (2:1) в 1/8 фіналу. У підсумку марсельці фінішували третіми та здобули путівку до Ліги чемпіонів.

Едуард Соболь (Страсбург)

Єдиний, окрім Забарного, чинний гравець Ліги 1 є футболістом Страсбурга з січня 2023 року, коли команда купила його у бельгійського Брюгге, однак майже не грає за цей клуб. 28 матчів за 2,5 роки - результат, відверто, такий собі. У минулому сезоні Соболь на правах оренди виступав за бельгійський Генк, а цей знову розпочав у запасі Страсбурга.

В матеріалі використані фото Getty images