Здавалося, пікова точка вже минула. Виглядало так, що Аталанта доєднається до переліку тих команд, що яскраво спалахнули, але надовго втриматися на висоті їм так і не вдалося.

Після претензій на чемпіонство, фіналів Кубка Італії, чвертьфіналу Ліги чемпіонів бергамаски позаминулого сезону стали аж восьмими у Серії А.

Більше не було магії Муріеля, Сапати, Ілічича та інших. На жаль для українського вболівальника, те ж саме стосувалося і Руслана Маліновського.

Ходило чимало розмов про те, що Джан П’єро Гасперіні, який прийняв команду ще в 2016-му, вже витиснув з неї максимум. Але як ми всі помилялися.

Гасперіні створив новий колектив. Аталанту 2.0 з Едерсоном, Копмейнерсом, Де Кетеларе і Скамакою. За два тури до кінця чемпіонату вона має шанси на третє місце у Серії А, грала у фіналі Кубка Італії. Але, що найголовніше, виграла Лігу Європи.

Це всього другий трофей у історії бергамасків. Перший за 61 рік. І перший в кар’єрі їхнього головного тренера.

В день фіналу Гасперені було 66 років та 117 днів. За його плечами понад 800 матчів у якості тренера. Він працював з Кротоне, Дженоа, Палермо, коротко і невдало з Інтером. І ось, нарешті, досягнув успіху, підкріпленого трофеєм. У своєму дебютному єврокубковому фіналі.

Так, він йшов до нього довго. Але від цього перемога, певно, тільки солодша.

«Думаю, ми написали історію. Не тільки фактом перемоги, але й тим, як нам вдалося її здобути. Це просто неймовірно.

Ми перемогли Ліверпуль, здолали Спортінг, який став чемпіоном Португалії. А зараз виявилися сильнішими і за чемпіона Німеччини. Це був пам’ятний виступ.

Думаю, наразі ми переживаємо пікову точку останніх років. Виграти цей трофей з Аталантою, напевно, одна з найбільш казкових подій для футбольного світу».

Гасперіні приєднався до Аталанти, коли вона була командою з боротьби за виживання. Він вивів її у Лігу Європи. Далі була дебютна Ліга чемпіонів. І ось, нарешті, трофей.

Тут варто відзначити не тільки те, які команди йому вдалося здолати, але й яких суперників. Юрген Клопп, Рубен Аморім, Шабі Алонсо – жоден з них не зумів перевершити італійця. Останній був змушений визнати безпомічність свого колективу:

«Вони були кращою командою. Це був наслідок тих чудових речей, які Гасперіні робив з Аталантою всі ці роки.

Аталанта була дуже сміливою. Вони не боялися ситуацій один в один. Коли у нас був найменший шанс втекти в атаку, вони чудово захищалися, не дозволяли нам створювати моменти. І це те, чим вони займалися не тільки в цьому матчі, вони роблять це вже роками.

Це особлива команда. Зазвичай ми опиняємося в кращих умовах впродовж своїх матчів. Але проти Аталанти ми цього просто не могли».

Гасперіні взяв трофей. І ще й встигнув підколоти свій колишній клуб. Його стосунки з Інтером не склалися. А тому тренер не зміг пройти повз факт, що міланців забрали у їхнього колишнього власника в якості застави.

«Ми перемогли, граючи так, як грає Аталанта. Ще й зробили це без боргів. Думаю, це чудовий спосіб досягнути тріумфу».

Він залишався відданим своєму стилю, де б не працював. Перебудував Аталанту після першої пікової точки. І зрештою досягнув нагороди. Що далі?

Його контракт з бергамасками підписаний до літа 2025-го. Тож, певно, ми ще побачимо його у спробі взяти Суперкубок UEFA. А далі може і Серію А.