Хавбек молодіжної збірної України: «Билися за себе, воїнів і всю країну»
більше 2 років тому
Півзахисник молодіжної збірної України Дмитро Криськів розповів про шляхи команди на Євро-2023.
Перший матч був у Сербії. Ми дуже хвилювалися, але тренери, як могли, знімали всю напругу. Нас гарно підготували до цього поєдинку. Не знаю, як це вдавалося, але ми постійно збиралися на збори на день чи навіть на два дні раніше, і плідно працювали. Добре вивчили суперника, і максимально налаштувалися на всіх його зірок, яких там вистачало.Криськів також назвав свій найбільш пам'ятний гол у відбірковому циклі.Перед самим виходом на поле Руслан Петрович добряче нас зарядив, а потім надав слово капітану команди — Артему Бондаренку. Його промова теж буда дуже сильною. З тих пір це наш постійний ритуал.
Звісно, я був дуже щасливим, адже забив перший гол у цьому відборі. Чому побіг святкувати до Руслана Ротаня? Не знаю, ми про таке не домовлялися. Просто це були щирі емоції та, мабуть, подяка за довіру, яку я відчував з першого дня в команді. Хоча перед Сербією, зізнаюсь, не був впевненим у тому, що вийду в основі. В «молодіжці» висока конкуренція, багато класних гравців.
Найскладніший матч був проти Франції. Причому не виїзний — там після вилучення все стало зрозуміло досить швидко. Важко було в Туреччині. За 10 днів нам треба було зіграти третій поєдинок — і це після згадуваного вже простою в клубах. На нас тиснув результат, потрібна була лише перемога. У підсумку ми її не здобули, але провели чудовий матч. Добре грали, показали характер, адже врятувалися з 1:3. І це проти такого суперника.
Може, воно й на краще. Перемогли б французів — стали б кращою збірною, що посіла друге місце в своїй групі. Потрапили б на Євро автоматом — і не було б цього дивовижного матчу проти словаків, який зробив нашу команду ще міцнішою.
Для мене вересневий збір взагалі був особливим. Якщо влітку ми майже всі були без практики, то тепер без неї приїхала лише пара гравців — і я серед них. Такого в моїй кар’єрі ще не було — нуль хвилин у клубі. Я, звісно, сподівався, що тренери мене покличуть, але не мав впевненості, що зіграю. Спокій прийшов з першої хвилини перебування в таборі збірної, а потім, коли нам організували секретний спаринг, і я отримав там достатньо ігрового часу, все взагалі стало на свої місця. Додатково працюючи в залі з тренером з фізичної підготовки, я готувався до найважливіших поки що поєдинків у своєму житті. Найголовніше тоді було перемогти самого себе…
На перший матч у плей-офф ми вийшли добре підготовленими за всіма напрямками, крім одного — поступилися супернику в налаштуванні. Ми наче й грали краще, але словаки нас просто перебили. У Польщі все було інакше — ми вже не тільки грали, але й билися. За себе, за наших воїнів і за всю країну.
В збірній я завжди ділю номер з нашим капітаном — Артемом Бондаренком. Ми з ним давно товаришуємо, постійно граємо на приставці. Відпочиваю від нього, коли йду грати в карти чи нарди — Бонд не по цих справах. А я люблю. Нам ніхто не забороняє — навпаки, просять не ховатися. Проте ми чудово розуміємо, коли можна, а коли — ні. Такою довірою, яку мають футболісти в «молодіжці», ні в якому випадку не можна зловживати.