Найращий бомбардир «молодіжки» у відборі на Євро назвав свій найпам'ятніший гол

Найкращий бомбардир молодіжної збірної України у відборі на Євро-2023 Дмитро Криськів назвав свій найпам'ятніший гол і розповів про свій дебют за команду U-21.

Який з моїх чотирьох голів у відборі був найкращим? Важко сказати. Красиво я не забивав, всі м’ячі були робочими. Звісно, можна виділити гол сербам у Львові. Не сам гол, а комбінацію. Ми добре вийшли з-під пресингу, Толя Трубін віддав чудовий пас на Міху Мудрика, і той здійснив свій фірмовий забіг. Мені залишалося лише поставити крапку.

Проте найважливішим все ж таки був, мабуть, гол у Словаччині, який, по суті, залишив нас у грі в тому двобії. Але ж там для мене знову все зробили партнери, і я їм дуже вдячний. Найкращим, точніше, найяскравішим був не гол, а гольова передача на Данила Сікана, який поставив крапку у цьому відборі. Таку жирнючу крапку.

В травні 2019 року багато гравців «Шахтаря» поїхали на юнацький чемпіонат світу, і ми догравали сезон без них. В останньому турі дубль «гірників» виграв у «Чорноморця», я забив два голи, а після матчу Валерій Кривенцов сказав, що я їду в молодіжну збірну на Турнір Валерія Лобановського. Для мене це було справжнім сюрпризом, адже там виступав переважно 1998 рік народження, були гравці з УПЛ, вже досвідчені виконавці — Євген Чеберко, Богдан Леднєв та інші.

Проте мій дебют стався вже в першому матчі — проти Кіпру. За рахунку 3:0 Руслан Ротань зробив потрійну заміну, і разом зі мною перший матч за молодіжку провели Богдан Білошевський та Михайло Мудрик. Тоді команда гарно провела цей турнір, перегравши в фіналі Ізраїль завдяки голу саме Мудрика. Здається, на Турнірі Лобановського молодіжка до того не перемагала 10 років, тож настрій у нас був піднесений.

Втім, особливих ілюзій я не мав. Розумів, що восени до молодіжки приєднаються чемпіони світу, і шансів потрапити в команду майже не буде. І тут знову — виклик! Це було в жовтні, я з’їздив зі збірною до Румунії, а потім вийшов на заміну в спарингу з Грецією. Нічого особливого не продемонстрував, тому наступного виклику до молодіжної збірної чекав майже два роки.

В мене був непростий період в кар’єрі, але потім на моєму шляху знову з’явився Валерій Кривенцов, який запросив до «Металіста 1925». Там, у першому дивізіоні, довелося пройти справжній курс молодого бійця, і мені дуже приємно, що тренери молодіжної збірної стежать не лише за матчами УПЛ.

Попри це, на перший збір вже нової, нинішньої молодіжки я не потрапив. Не побачив своє прізвище і напередодні другого збору — перед черговим Турніром Лобановського. Тоді, правда, «Металіст 1925» вирішував завдання виходу до УПЛ, і я був потрібен клубу, але я дуже вдячний його керівникам, що вони відпустили мене до збірної, коли Руслан Ротань вирішив мене туди довикликати…

Я приїхав в команду вже на саму гру проти Узбекистану, тому в ній не брав участі. Звісно, то був справжній провал, але не всі розуміли, що відразу після закінчення чемпіонату команду чомусь не змогли зібрати, і хлопці відпочивали 10 днів, а потім вийшли, як то кажуть, з корабля на бал. За рахунок двох ігор та тренувань тренери трохи підтягнули готовність колективу, і ми поїхали до Туреччини. Сьогодні мало хто згадує саме той матч, але він теж був свого роду переломним.

Ми зіграли з турками внічию — 1:1, хоча ще в першому таймі та на початку другого могли вигравати з великим рахунком. Хвилин 60 демонстрували добрий футбол, потім трохи сіли, і суперник відігрався. Як на мене, це був дуже важливий спаринг, бо ми самі, а також, гадаю, тренери побачили, що можемо добре грати, а коли потрібно — то й битися. Ми вистояли в Стамбулі, а потім, восени, команду підсилили її лідери (Анатолій Трубін, Руслан Нещерет, Олексій Сич, Олександр Сирота, Артем Бондаренко, Георгій Судаков та інші), і почалася справжня казка.

Криськів також згадав, як виводив на поле Ротаня перед міжнародним матчем.