Кіпрський «офшор»: чому Панков так і не доїхав до України, хоча обіцяв зробити це ще їдучи з Москви

До нашої редакції надійшов відкритий лист від одного з футболістів, який вирішив звернутися до агента Олександра Панкова. Важко сказати, чи виявився цей футболіст обдуреним або ж це просто громадянська позиція, але цей «крик душі» не лишає байдужим.

Текст листа публікуємо нижче:

Відома істина говорить: агенти — зло футболу. Але у цій медалі, як і у будь-який інший, є дві сторони. Якщо менеджер гравця хороший – проблем не виникає ні у клубів, ні у тренерів, ні у самого футболіста. А якщо менеджер любить себе в футболі більше, ніж футбол у собі — тоді це жах. А коли він ще й дозволяє собі сидячи за кордоном жартувати і знущатися над тими, хто не дає українському футболу зупинитися, це зовсім вже сумно.

Олександр Панков – ім'я, в цілому, відоме для українського вболівальника. Відоме тим, що вчасно приклеївся до вже на той момент збитого льотчика Артема Мілевського. Це вже після всяких Феррарі, Адлейби і п'яних тусовок. Так би мовити, на заході кар'єри. І якщо до Панкова Мілевський був процвітаючим гравцем і кращим бомбардиром УПЛ, ним цікавилися клуби з топ-чемпіонатів і взагалі все було добре, то після початку роботи з Панковим Артем задовольнявся чемпіонатами Хорватії, Румунії, нижчим дивізіоном росії, Білорусі та Минаєм.

Опустимо менеджерські здатності Панкова, оскільки ніхто з його клієнтів не потрапив до топ-5 європейських чемпіонатів. Зупинимося на більш важливих аспектах сьогодні.

Панков у своїх соцмережах у лютому 2022 року тусувався в Москві. Більш того, він анонсував свій черговий приїзд до столиці росії 25 лютого. Плани горе-менеджера порушило повномасштабне вторгнення рашистів в Україну. Так, незручно вийшло... Всі мутки-ділішки в московських кальянних впали в одну ніч. Обіцянка приїхати до Москви змінилася обіцянкою приїхати до України. Їде дось – мабуть, з Кіпру поїзди йдуть роками.

Але це добре, побоявся повернутися з-за кордону, чисто по-людськи, напевно, можна зрозуміти. Життя одне, вона коротка і цілком зрозуміло, що Панков боїться повертатися. А то й гляди, пов'яжуть і відправлять до військкомату. Це вам не пранк-відео з арештом СБУ, як Саша любив знімати. Тут же справа ось у чому. Сидячи на Кіпрі, Панков дозволяє собі шалену критику дійових осіб українського футболу.

Наприклад, Андрій Павелко. Так, він далеко не ідеальна людина і управлінець, до нього питань вагон. Але Панков в інтерв'ю FootballHub заявив, що Павелко вкрав його ідею зі створення команди ЗСУ. Якщо пам'ятаєте, та ідея не дуже зайшла українському суспільству. Багато хто звинуватив Павелка в популізмі й правильно зробив. Але на відміну від Панкова, Павелко перебуває в Україні, а не на Кіпрі, в компанії росіянина Савіна, боячись повернутися до Києва. Але це так, до слова.

Ще в тому ж інтерв'ю Панков наїхав на генерального директора Шахтаря Сергія Палкіна, який, на думку менеджера, сам такий же як ФІФА, мовляв, сідає за стіл тільки з двома людьми. Але за підсумками переговорів Палкіна до Челсі за 100 млн євро їде Мудрик, а за підсумками переговорів Панкова в депресію впадає Мілевський. Це не кажучи про те, що під критику Панкова Палкін потрапив, кажучи про те, що ФІФА могла б виключити росію з числа своїх учасників, чим допомогла б Україні. Тобто, Панков з Москви поїхав, а Москва з нього ні?

Іскрометна заруба з Юрієм Максимовим ще до повномасштабного вторгнення росії вже давно лежить у підручниках з менеджменту, в розділі «Як не варто комунікувати кризові ситуації». Агент не вигадав нічого кращого, як почати поливати брудом тренера, тому що той не давав ігрового часу його клієнту Адерінсолі Ессеолі. Але Максимов чесно визнавав, що гравець сирий і не збирався адаптуватися під ігровий стиль Ворскли.

«Я підходив, розмовляв з футболістом, кажу: «Ти можеш так грати, так грати». Він відповідає: Я так не можу. Я стою між двома захисниками, щоб мені прилітав м'яч і я забив гол». Я кажу йому, що у нас інший футбол. Був Кулач, був Степанюк – на двох забили 22 голи, вони вигризали землю. Немає Мессі в центрі, у нас робоча команда. Разом відбираємо і разом атаку починаємо», - розповідав Максимов в інтерв'ю «ТаТоТаке».

Юрій Вільєвич, ясна річ, близько до серця сприйняв заяви про те, що він не відповідає рівню УПЛ, і теж у компліментах не соромився, назвавши Панкова тварюкою. Це негарно, але зрозуміти тренера можна: йому обіцяли одного гравця, а привезли зовсім іншого. Нехай і фізично це та сама людина, але ігрові характеристики сильно відрізнялися від опису.

До речі, Панков навіть зараз намагається провокувати Максимова якимись дивними жартами. От, у сторіс докопався до відео, опублікованого Олександром Усиком з риболовлі.

Чому слова Панкова ще транслюються українськими медіа – взагалі незрозуміло. За фактом, з ним не працюють топ-гравці, він не приймає ніяких глобальних рішень, а лише сидить на Кіпрі з «харошим русскім» Савіним, незрозуміло яким менеджментом там займається і продовжує поливати брудом український футбол. У той момент, коли чемпіонат України проходить під свист ракет і гуркіт шахедів, коли футбол в Україні вижив навіть незважаючи на всі передумови до клінічної смерті, Панков на Кіпрі вчить життя тих, хто на відміну від нього не боїться залишатися в Україні.

Так, коли ж все-таки до Києва, Саша?

P.S. Думка редакції може не збігатися з думкою автора. Авторський стиль і подача збережені.