Найбільший гріх, лінива молодь і закриті клуби. Англійський коментатор розповів про свою роботу

Футболісти, тренери, судді, вболівальники. Є багато відомих історій, пов’язаних з ними.

І часто ми отримуємо їх з вуст головних оповідачів цієї гри – коментаторів. В The Athletic вирішили занурити нас в атмосферу роботи одного з них.

Це Клайв Тайлдеслі, який працює для Amazon Prime Video. І нещодавно він вів репортаж матчу між Евертоном та Манчестер Сіті.

На Гудісон-парку є дві коментаторські позиції. Через них цей стадіон трохи нагадує піратський корабель. Перша знаходиться настільки високо, що аби дістатися до неї потрібно лізти по драбині, яку після стартового свистка прибирають.

Тайлдеслі зізнається, що йому там не подобається. З такої високої точки, яка нагадує мостик на щоглі корабля, часом важко ідентифікувати гравців. Особливо коли вони розташовуються на ближньому фланзі і ти бачиш тільки їхні голови.

Друга позиція схожа на дошку, з якої можна потрапити в пащу акули. І вона коментатору більше до вподоби. Так, і вона не ідеальна, розташовується трішки занизько. Проте пропонує кращий кут огляду. Звісно, не Етіхад і не Емірейтс, але тут настільки близько до поля, що можна по-справжньому відчути гру.

Для 69-річного Тайлдеслі Гудісон особливий і тим, що в 1977-му році, коли він починав коментувати для місцевої станції Radio City, цей стадіон був одним з перших, на якому він працював.

З тих часів мало що змінилося. Хоча скоро Евертон планує побудувати нову арену.

«Чудово мати стільки гарних спогадів тут. Але час рухатися далі».

Тайлдеслі й досі не втратив ентузіазму, все так само, як і раніше, відданий своїй роботі. Все так само старанно готується до своїх матчів.

«Якщо я використаю хоча б трохи більше п’яти відсотків того, що записав, то просто набридну людям».

Один з його найбільш улюблених матчів відбувся якраз на Гудісоні. Це був жовтень 2002 року. Евертон приймав чинного чемпіона Арсенал, що не програвав вже в 30 матчах підряд. І все змінив 16-річний Уейн Руні, який забив на 89-й хвилині.

За кілька місяців до цього на одному з заходів Тайлдеслі розповідали про Руні, який бив усі рекорди в молодіжних командах Евертона. Сказали: «Вейн Руні, запам’ятай це ім’я».

Саме це Тайлдеслі і повторив у мікрофон, коли побачив той гол. Таким було знайомство аудиторії з майбутнім капітаном збірної Англії. Це звучало чудово.

В серпні наступного року Клайву виповниться 70 років. І зараз, з висоти досвіду він зізнається, що, на його думку, молодим коментаторам є над цим працювати.

Для початку наголосив, що у них проблеми з редактурою. Тайлдеслі пишається, що мав змогу працювати з професіоналами своєї справи, які могли дати правильні настанови. А також відчуває, що молодь мало сама аналізує свою роботу, навряд передивляється матчі.

А також Тайлдеслі не розуміє, чому вони так мало приділяють уваги словам, які використовують в репортажах, часто кидаються клішованими фразами, котрі, здавалося б, вже давно мали вийти з ужитку.

«Найкращий інструмент у нашій роботі – це не статистика, а слова. Ми працюємо з тим словниковим запасом, яким користувалися великі письменники, автори пісень.

Але мені здається, що багато хто з коментаторів не надто думають про це, не намагаються підібрати особливі слова.

Наші фрази стають частинами пам’ятних моментів, ми зобов’язані належним чином зафіксувати їх. Ми не стільки творці, скільки шукачі слів.

Зараз, певно, найпопулярнішим коментатором є Пітер Друрі. Важко не оцінити те, як він шукає слова, що запам’ятовуються.

Я не бачу жодного прогресу у деяких коментаторів сьогодення. Це говорить про нестачу або часу, або бажання вдосконалюватися. Думаю, їм не вистачає тиску з боку редакторів. Вони чинили серйозний вплив на мене».

Також Тайлдеслі засмучений від того як ставляться до коментаторів в клубах. Раніше він їздив з Ліверпулем та Евертоном на виїзні матчі одним автобусом, чудово знав все про команди зсередини, міг надавати глядачам набагато ширшу картинку.

«Зараз же прес-аташе намагаються тримати вас якомога далі від гравців, ще й стараються впливати на твою оповідь».

Також Тайлдеслі зізнався, що його людина у Ноттінгемі боялася спілкуватися з ним перед матчем, адже знала про тісний зв’язок коментатора з Едді Гау, тренером Ньюкасла. Доводилося переконувати його, що це не розвідка для суперника, а намагання якомога краще виконати власну роботу.

На противагу Клайв згадує як перед важливими матчами Ліги чемпіонів сер Алекс Фергюсон сам зустрічався з журналістами, щоб пояснити їм свої плани. Так зараз поводиться і головний тренер збірної Англії Гарет Саутгейт.

І наостанок Тайлдеслі поділився найбільшою коментаторською мудрістю, яку вивів для себе:

«Найбільший гріх для коментатора – звучати так, наче це все марнування його часу. Якщо це погана гра, то називайте її поганою грою. Я не прихильник того, щоб дурити глядача.

Але ви також повинні пам’ятати, що футбол важливий для людей, цей матч для когось також важливий. Ентузіазм під час матчу не підлягає обговоренню».

Адаптація Сергій Лук'яненко

Telegram-канал автора