Найкращий фінал найгіршого чемпіонату світу

Мундіаль 2022 ще з того моменту, як право на нього отримав Катар, був пов'язаний з безліччю скандалів, порушень звичних уявлень і, звичайно ж, великими, ВЕЛИКИМИ, грошима. Здоровий глузд підказував, що проведення турніру в цій країні – не найкраща ідея. Аргументів море, починаючи від необхідності проводити чемпіонат узимку, закінчуючи нелюдськими умовами при будівництві інфраструктури і питаннячками щодо елементарних прав і свобод людини.

Але для FIFA існує лише її особливий шлях. Джанні Інфантіно перевершив свого попередника в особі Зеппа Блаттера. Та й так, що сам екс-президент організації був шокований витівками наступника. Хоча сам був далеко не білим і пухнастим. Не дарма колишній глава федерації був обсипаний доларовими купюрами на одній із прес-конференцій.

З італійським швейцарцем все стало зрозуміло ще у 2018 році, коли він в ясна цілувався з тоді ще не бункерним, але цілком плішним дідом. Хоча ще до 24.02.2022 будь-кому, хто не пропив мозок, було очевидно, що той по вуха у крові. Дивно, що після країни 404 і золотої клітки шаріату ЧС-2026 не проводитиметься в КНДР або Сомалі. Чи в тому ж Ірані. Так і уявляються мопеди, що пролітають над стадіоном із кісток протестуючих, на церемонії відкриття. Інфантіно знайшов би, що згодувати публіці, і на цей раз.

Після вторгнення армії чортів в Україну FIFA підтвердила своє реноме останніх років. Наші клуби були пограбовані правилом про контракти легіонерів. Інфантіно перед стартом чемпіонату запропонував припинити вогонь, що дало б можливість оркам відпочити та перегрупуватися для нових ударів. Апогеєм всього стала відмова Володимиру Зеленському у виступі перед фіналом з промовою на підтримку миру. Причому, Катар у цій ситуації показав себе набагато благородніше за FIFA, схваливши цю ідею.

Цей мундіаль став найгіршим в історії ще до його початку. І коли з'явився вкид про договірняк у матчі-відкриття, особливо ніхто не висміяв цю інформацію, що точно б сталося раніше. Тому що бекграунд надавав цьому нотки правдоподібності. Після голу Еннера Валенсії світ зітхнув із полегшенням. Ми ще не докотилися до самісінького дна.

Проте, весь груповий етап складалося враження, що все, що відбувається – не справжнє, пластилінове. Купа сенсацій не давала емоцій, як від плей-офф ЛЧ 2019 року. Не покидало почуття, що багатьом топам просто це взагалі не потрібно. Що у них абсолютно немає мотивації бути тут. Що вони вийшли на поле аби уникнути санкцій від FIFA.

А якщо не будувати констпірологічних теорій, є абсолютно очевидні причини. Представники топових збірних грають у відповідних лігах, календар яких було зруйновано. У команд перед турніром фактично не було підготовчих зборів. А відпустка влітку була істотно скороченою. І в результаті ми отримали сіре видовище, яке лише ще більш зіпсували спроби «вибрати» собі кращу сітку.

І тільки два промінчика світла рятували від цілковитого мороку. Перший з них – сенсаційний Марокко. Команда з однією зіркою, декількома гравцями європейського рівня. Всі інші – збиті льотчики чи відверті ноунейми. Проте залізна дисципліна позаду та хороше нахабство попереду завоювали серця багатьох уболівальників. Другим же промінцем не стала Хорватія, що в останній момент позбавила марокканців медалей. При всій повазі, ми все це бачили чотири роки тому. Але другий успіх поспіль, безумовно, заслуговує оплесків.

Шлях Аргентини

Була одна збірна, абсолютно кожен матч якої приніс справжні емоції. Аргентина розпочала турнір з сенсаційної поразки Саудівській Аравії. Зустріч, яка, здавалося би, була в руках команди. Три скасовані голи. І шокуюча розв'язка. Нервова гра з Мексикою, де потрібна була лише перемога, і витягнуті три очки на плечах Мессі. Гра з Польщею, де до останнього моменту володар другої путівки до плей-офф визначався за кількістю жовтих карток.

На тлі такого групового етапу буденно виглядав матч із Австралією в 1/8 фіналу. Після того, як Лео граючи відкрив рахунок в 1000-й грі в своїй кар'єрі, здавалося, що все у цій парі зрозуміло. Знущальницький гол Альвареса позбавив будь-яких сумнівів у цьому. Однак шалений дальній удар, рикошет. І фаворит занервував. Ще трохи, і довелося б грати абсолютно непотрібні «допи».

Уникнути такої долі «альбіселесте» не вдалося. Щоправда, вже у наступній стадії. Трохи несподівано Нідерланди абсолютно нічого не могли протиставити аргентинцям. 0:2 на останніх хвилинах – винесення тіла. Але ж ні, старина ван Гал активував скілл суперзаміни. І на сотій з гаком хвилині Вегхорст створив диво. Натиск Аргентини у наступні півгодини ні до чого не призвів. І тут здалося, що перед серією пенальті психологічна перевага буде на боці «ореньє». Проте один Мартінес відбив, а інший – забив.

От тут Бразилія повинна була поквитатися за поразку в фіналі Копи. Однак Хорватія зробила те, що вміє найкраще. Лівакович знову показав героїзм у грі та післяматчевій серії. І тут сили покинули «картатих». А жоден герой не врятує, коли 35-річний Мессі взуває 100-мільйонного захисника. Гарно оформлений вихід до фіналу.

Божевільний фінал і «рушниця Бензема»

Ми отримали відмінну вивіску на фінал. Протистояння дворазових володарів трофею. Битва лідерів ПСЖ Мессі та Мбаппе. За бажання заголовків можна було вигадати десяток. Але головною інтригою була потенційна участь володаря «Золотого м'яча» Каріма Бензема. Європейські медіа наввипередки давали крихти інформації про неї.

«Реал» дозволив Бензема взяти участь у фіналі. Бензема відмовився повертатися до Катару. В Бензема напружені стосунки з Дешамом. За три дні до зустрічі з Аргентиною форвард зіграв за «вершкових» у тренувальному матчі з «Леганесом», чим фактично підтвердив чутки. А за день до гри зізнався на весь світ, що йому «байдуже». Цей пост у соцмережі ще стане рушницею, що вистрілить.

Перед вирішальним матчем чемпіонату світу французи зіткнулися з серйозними кадровими питаннями. З'явилися проблеми у Жиру. Це на тлі відсутності Бензема було величезною неприємністю. Кілька гравців злягли з симптомами захворювання. Та все ж Дешаму вдалося виставити оптимальний склад. Скалоні ж в останній момент змушений був випустити в старті Тальяфіко зліва в захисті.

Очікувалося, що французи почнуть тиснути з перших хвилин. Але ж ні. Збірна Аргентини видала відмінний старт. Ді Марія познущався над Дембеле. Пенальті – п'ятий для Мессі на турнірі. Льоріс не повторив подвиг Щенсни, а в Лео не здали нерви. Хоча здавалося, що саме тут він може припуститися хиби. Окрилені аргентинці не сіли в оборону. Більш того, вони кинулися добивати суперника. Анхель забиває ще. Франція відверто пливе. Нуль ударів за перший тайм, подвійна заміна ще до перерви. Здається, «альбіселесте» переїдуть суперника катком.

Другу половину команди почали рівно. Але цього не було достатньо для «Ле Бльо». Аргентинці спокійно доводили справу до кінця. Французи почали намагатися навалюватися, але суперник, нехай і нервово, відбивався. І тут механізм дає тріщину. Отаменді фолить. Пенальті. Мбаппе – 2:1. Ледве пройшла хвилина – дубль. Шок. Це вже момент, гідний екранізації. Кіліан обійшов Лео в гонці бомбардирів турніру і витягнув програний фінал, залишивши команду в грі. Мессі дав свою відповідь, але Льоріс витягнув удар з-під поперечини. Ще раніше неймовірний камбек міг довершити Рабьо, проте вдарив по центру.

Додатковий час. Невідомо, що робив Скалоні з підопічними перед цими моментами. Та так само, як і з Нідерландами, з перших хвилин екстратайму нервозності кінця основного часу було не видно. Аргентина знову виглядала впевненішою. Нехай і перевага була вже не такою значною.

Команди змінилися воротами і після цього стався ключовий епізод фіналу. Після дивовижної комбінації й удару Лаутаро Мессі вразив ворота. Здалося, що Лео вклав усю лють у цей ривок і удар. Злість за те, що йому стільки років не вистачало лише одного трофею. Саме такими голами виграються турніри. У цей момент одразу згадалися удари Іньєсти та Ґьотце. Здалося, що це геппі-енд для Мессі.

Проте на полі був інший геній. Аргентинці почали тягнути час, Скалоні випустив третього центрального захисника. Та залишався ще десяток хвилин. Більш, ніж достатньо. І Мбаппе цим скористався. Монтьєль заблокував удар рукою – ще один пенальті та другий хет-трик в історії фіналів ЧС. Вау!

Гра максимально розкрилася, м'яч міг влетіти як в одні, так і в інші ворота. І от, настав момент, коли «рушниця Бензема» вистрілила. Коло Муані вискочив на побачення з Мартінесом. Забивай – і це кінець. Історія ж могла завершитися зовсім інакше, будь на тому місці володар «Золотого м'яча». Проте все довелося вирішувати в грі нервів.

І аргентинський голкіпер показав себе справжнім майстром цієї гри. Мессі та Мбаппе, показали Неймару, як треба, бездоганно виконавши свої спроби. А далі Мартінес просто морально знищив своїх опонентів. І вони пробили бездарно, довівши перевагу суперника до двох м'ячів. Франції потрібно було все забивати і сподіватися, що аргентинці жодного разу не влучать. Коло Муані реабілітувався за момент у кінці. Й за іронією долі до позначки підійшов Монтьєль. Він привіз пенальті у другому екстратаймі. Та один удар змусив кожного аргентинця забути це, немов страшний сон.

До цього здавалося, що «альбіселесте» будуть максимально залежними від Мессі. Проте все виявилося абсолютно навпаки. Аргентина показала себе справжньою командою. А французам залишалося сподіватися на потуги Мбаппе. Чотири роки тому він був одним із, але з титулом. Зараз він кращий бомбардир, але кубок підняв його одноклубник. У нього все попереду. І за три мундіалі йому також буде 35. Однак сьогодні повноцінне право перебувати в списку найвеличніших завоював саме Лео. І команда для нього.

Українці цей фінал точно не забудуть

Чемпіонат світу-2022 збігся з нелюдськими атаками російських дикунів на критичну інфраструктуру. Що спричинило за собою віялові відключення світла. Комусь більше пощастило з графіками, комусь менше. Автор даного матеріалу потрапив саме до другої категорії.

Перегляд футболу почався звично з телевізора. Та в середині тайму провайдер помахав ручкою і гол Ді Марії довелося побачити вже з екрану смартфона. Другий тайм вже почався без світла. Під кінець основного часу підвів і зв'язок. Дубль Мбаппе був безнадійно пропущений.

Висловивши все, що я думаю про смердючих мешканців боліт, увімкнув радіостанцію, що рятувала багатьох у цей нелегкий час. Слухаючи події матчу в навушниках, прямував до метро в надії, що там мережа не підведе. І не пошкодував. Це ще одна причина, чому цей фінал запам'ятається на все життя.

Щось підказує, що це далеко не найбільш витончений спосіб дивитися футбол, до якого довелося додумуватися українцям у цей вечір. Саме в той момент почалася чергова атака «мопедами», яка залишила частину Києва без світла. Проте ми продовжимо жити. Продовжимо дивитися футбол. Продовжимо займатися іншими улюбленими справами. А ви залишитеся на відшибі історії.

Фото в матеріалі – DW, AFP, Getty Images