У кожному чемпіонаті, зокрема й топовому, є свої лідери та фаворити, перемогами яких нікого не здивуєш. Рік у рік трофеї здобуває приблизно та сама група з кількох клубів, інколи ж навіть з одного-двох, не пускаючи на футбольний трон своїх країн нікого з простих смертних. Однак час від часу дива все ж таки трапляються, і чемпіонство завойовує той, хто перед стартом сезону сам би ніколи в це не повірив.
Подібні історії завжди дуже подобаються вболівальникам, адже вони доводять, що в цій грі справді можливо все, а бідні та слабкі, попри всі закони логіки та прогнози, все ж таки здатні перемагати багатих і сильних. Саме тому весь світ з таким інтересом спостерігав за казкою Лестера у сезоні 2015/16, і саме з цієї причини нейтральні любителі футболу зараз завмерли в очікуванні дива від Жирони у Ла Лізі чи Байєра у чемпіонаті Німеччини.
Чемпіонство Лестера – мабуть найяскравіший приклад сенсаційної перемоги скромного клубу в сильній лізі, проте далеко не єдиний, навіть якщо брати відносно короткий, з точки зору історії, період. Пропонуємо згадати деякі несподівані тріумфи далеко не найвідоміших колективів у топ-5 чемпіонатах, що сталися у 21 столітті.
Депортіво, сезон 1999/2000
Нове століття, звичайно, офіційно починається з першого року, а не з нульової, але заради такої події, як єдине в історії чемпіонство іспанського Депортіво, який сьогодні виступає в третьому за силою дивізіоні країни, можна зробити виняток. Це зараз словосполучення чемпіонство Депортіво звучить дико, але на стику століть цей клуб був серед грандів Ла Ліги, і наприкінці 19990-х – на початку 2000-х чотири рази здобував срібні медалі Прімери. Золото підкорилося команді лише один раз у кампанії 1999/2000. На фініші чемпіонату команда Хав'єра Ірурети, за яку запалювали Флавіо Консейсао, Рой Макай, Сезар Мартін та Віктор Санчес, до останнього йшла ніздря ніздрю з Барселоною, але в заключних турах все ж таки виявилася стабільнішою і випередила каталонців на цілих п'ять очок, написавши найяскравішу сторінку у своїй історії.
Нант, сезон 2000/01
До початку домінування ПСЖ французький футбол був набагато більш непередбачуваним, проте в ньому все ж таки були свої гранди, і Нант у ті роки явно не був серед них. У минулому столітті французький клуб зі славною історією завоював сім чемпіонських титулів, проте останній з них був здобутий у сезоні 1994/95, і в нове століття канарки входили у статусі середняка, не претендує на надто високі місця, і тим більше на перемогу у чемпіонаті. Але у кампанії 2000/01 все змінилося, і французький наставник Рейнальд Денуекс привів команду до несподіваного чемпіонства. У завзятій боротьбі з Ліоном Нант все ж таки випередив майбутнього гегемона, який у наступні сім років не віддасть золоті медалі Ліги 1 нікому, на чотири очки, завоювавши свій останній, на сьогодні, чемпіонський титул.
Валенсія, сезон 2001/02
Шестиразовий чемпіон Ла Ліги Валенсія для іспанського футболу – далеко не ноунейм. Наприкінці 20-го - на початку 21-го століття команда періодично потрапляла в топ-3 і здобувала медалі, проте досягти чемпіонства не вдавалося більше 30-ти років. Але все змінила кампанія 2001/02, в якій підопічні Рафаеля Бенітеса досягли бажаного. У боротьбі з Депортіво кажани випередили переслідувача на сім очок і здобули свій п'ятий титул, а буквально через сезон знову повторили такий успіх.
Вердер, сезон 2003/04
Бременський Вердер на початку 2000-х теж був далеко не останньою командою Німеччини, яка свого часу тричі стала переможцем Бундесліги. Однак найкращі часи клубу все ж таки залишилися в першій половині 90-х, а на старті нового століття це був скоріше звичайний середнячок, що боровся за зону єврокубків. Але в сезоні 2003/04 у Вердера стався якийсь раптовий прорив. Команда Томаса Шаафа, у складі якої виступали, зокрема, Класнич, Аілтон та Харістеас, здобула останнє, на даний момент чемпіонство бременського клубу, яке за класикою жанру було оформлено у очному протистоянні з другою Баварією (3:1) за два тури до кінця сезону. У результаті Вердер випередив найближчого переслідувача на шість очок. Дуже приємно, що у тій чемпіонській команді був і українець – лівий захисник Віктор Скрипник.
Штутгарт, сезон 2006/07
На початку та середині нульових Штутгарт також скоріше був скромним борцем за єврокубки, а не претендентом на чемпіонство, однак у кампанії 20006/07 команда під керівництвом Арміна Фе зуміла здобути п'ятий титул у своїй історії. Заради такого досягнення колективу із зірковими Маріо Гомесом та Марко Штреллером у складі довелося знатно попітніти, адже інтрига у чемпіонаті зберігалася до останнього туру. Шальке і Вердер дихали в спину Штутгарту до останнього, проте на фініші сезону швабам все ж таки вдалося випередити найближчого переслідувача на два очки і стати переможцями у цій непростій гонці за титул.
Вольфсбург, сезон 2008/09
Як бачимо, у першому десятилітті нового століття чемпіонат Німеччини був непередбачуваним серед усіх топ-ліг, і його міг виграти будь-хто. Чемпіонство сезону 2008/09 поки що є для Вольфсбурга єдиним в історії і спрогнозувати його до старту тієї пам'ятної кампанії було дуже важко, адже багато років до цього клуб жодного разу не піднімався вище за п'яте місце, а тут раптово злетів на саму вершину. Це досягнення підкорилося команді під керівництвом Фелікса Магата, а на його полі творили Едін Джеко, Андреа Барцальї, Макото Хасебе, Петер Пекарик та інші футболісти, які ще продовжують свою кар'єру, або ж закінчили її зовсім недавно. У напруженій боротьбі з Баварією Вольфсбург все ж таки випередив мюнхенський клуб на два бали і назавжди вписав своє ім'я в історію Бундесліги.
Лестер, сезон 2015/16
Чемпіонство Лестера в АПЛ справді особливе, адже воно трапилося вже в епоху, коли гроші почали грати у футбол як ніколи раніше, в епоху існування в англійському футболі багатьох фінансових гігантів. Фішкою Лестера було те, що в його можливий тріумф, таке враження, ніхто не вірив, і статусніші конкуренти до останнього відмовлялися сприймати цю команду всерйоз. Але темна конячка на фініші випередила найближчого переслідувача в особі Арсеналу на десять очок. Подвиг команди Клаудіо Раньєрі назавжди залишиться в історії світового футболу. Тим не менш, варто визнати, що склад, який тоді був у розпорядженні Лестера, міг би знову поборотися за найвищі місця ще буквально кілька років тому. Варді, Марез, Канте, Шмейхель, Чілвелл – досі топові футболісти. Однак хто знав про цих хлопців до того самого сенсаційного тріумфу лисиць у Прем'єр-лізі?
Лілль, сезон 2020/21
Щось подібне можна сказати і про перемогу Лілля в Лізі 1 сезону 2020/21, проте з поправкою на те, що Франція – це все ж таки не Англія, і тут конкуренція була набагато нижчою. Проте в епоху тотального домінування ПСЖ, яке стало чемпіоном у 7 із 8 крайніх, на той момент, сезонів, команда Крістофа Галтьє зуміла скористатися розхлябаністю конкурента та вперше за 10 років стати чемпіоном країни, випередивши зіркових парижан на одне очко. У складі догів тоді теж вистачало гравців, які згодом перебралися на більш високий рівень: Меньян, Рейнілдо, Зекі Челік, Ренату Санчес, Тімоті Веа, проте коли відносно скромна команда несподівано стає чемпіоном, цей процес можна назвати цілком природним.
Коментарі 0