«Не розумію, чому змінили тренера». Наставник Угорщини – про групу Ліги націй з Україною, Реброва, Мальдеру та війну

Це зовсім не простий квартет. Перший матч ми проведемо вдома проти України. Потім вирушимо грати проти ірландців, причому на їхньому полі буде ще складніше. А далі зустрінемося з Грузією. Словом, наша група дуже непроста.

Звичайно, ми хочемо виступити добре й перемагати якомога частіше. Виходитимемо на поле, щоб здобути перемогу в кожному матчі, готуючи окремий тактичний план на кожну гру. Він може дещо відрізнятися, але, безумовно, має враховувати якості та особливості суперника.

Наше завдання – викластися на максимум і спробувати виграти групу. Наскільки я пам’ятаю, до Малдери збірну України тренував Ребров. З мого погляду, йому, звичайно, не було чого соромитися порівняно з Малдерою чи будь-яким іншим тренером. Це дуже хороший наставник, який практично всюди, де працював, досягав успіху.

Я не знаю, з яких причин вони змінили тренера. Після призначення Малдери вони провели кілька матчів, і ми, звичайно, проаналізували їхню гру. Українці діють на полі активно та агресивно, дуже часто намагаються високо пресингувати суперника й вступати в єдиноборства один в один. Іноді це відбувається навіть за чисельної меншості, а іноді – по всьому полю, в режимі один в один.

Вони мають хороші якості під час переходів від оборони до атаки й навпаки, добре діють у фазі володіння м’ячем і вміють завершувати атаки. Попереду в них є важливі гравці, здатні вирішити долю матчу в будь-який момент.

Достатньо поглянути на рівень їхнього складу, на клуби, де виступають ці футболісти, а також на загальну вартість команди, щоб зрозуміти: це надзвичайно складний суперник.

Я не можу уявити, як ці хлопці можуть залишатися психологічно вільними й повністю зосереджуватися на своїй професії, коли в Україні живуть близькі їм люди, яких вони люблять і які щодня перебувають під загрозою. Тому їх потрібно надзвичайно цінувати й поважати за те, що вони продовжують займатися футболом і досягати результатів.

Ми, зі свого боку, завжди відчували певні труднощі в матчах проти дуже фізично сильних команд. Це факт: нам дещо бракує фізичної потужності та сантиметрів практично на всіх ділянках поля – не лише в захисті, а загалом.

Ідеться про збірну, у стартовому складі якої, наскільки я розумію, щонайменше вісім гравців мають зріст понад 190 см. Тому нам, безумовно, потрібно уникати необов’язкових фолів поблизу власного штрафного майданчика, не дарувати супернику штрафних ударів і кутових.

Крім того, в них є двоє або троє гравців, які виконують надзвичайно далекі вкидання з-за бокової лінії. Отже, під час стандартних положень, коли м’яч перебуває в повітрі, ми маємо максимально зменшити можливі ризики.

Марко Россі