Неймовірний виступ на Євро, історичний вихід на Олімпіаду та продовження прогресу за нового тренера

До кінця 2023 року залишаються лічені дні, і XSPORT.ua продовжує підбивати його головні спортивні підсумки. Про національну збірну України з футболу ми поговорили ще на початку тижня, а тепер прийшла черга молодіжної команди синьо-жовтих, для якої рік, що минає, поза всяким сумнівом, став одним з найкращих і найуспішніших у її історії. 

Один з найкращих періодів в історії молодіжки

Молодіжна збірна України входила у 2023 рік після неймовірно успішного 2022-го, в якому нашій команді U-21 лише втретє у своїй історії вдалося вийти на чемпіонат Європи. Утримати таку високу планку здавалося дуже непростим завданням, проте підопічні Руслана Ротаня зуміли це зробити, змусивши повірити всю країну. І справа навіть не так в історичному виході на Олімпійські ігри та півфіналі континентальної першості, хоча насамперед, звичайно ж, запам'ятовуються результати, та ще й такі. Не менше самих результатів тішить і той факт, що свої досягнення молодіжка підкріплювала яскравою, сміливою, атакуючою та сучасною грою, за якою практично завжди було дуже приємно спостерігати. 

Другий важливий момент полягає в тому, що після настільки яскравого виступу на Євро, коли здавалося, що краще вже не буде, команда чудово пережила зміну поколінь та головного тренера, і розпочала новий цикл свого життя не менш успішно, ніж закінчила попередній. Звісно, ніщо у цьому світі неідеальне, проте цей рік у виконанні збірної України U-21 був максимально близьким до досконалості. На тлі таких успіхів, у наступному очікування від команди будуть високими як ніколи раніше, і можна лише побажати колективу Унаї Мельгоси впоратися з тиском та утримати планку на тому ж рівні, на якому вона була зафіксована 2023-го. 

Фантастичне Євро від зіркової команди Ротаня

Першим і головним випробуванням у році, що минає, для молодіжної збірної України була фінальна частина Євро-2023, де вона мала стартувати наприкінці червня. У рамках підготовки до континентальної першості наша команда провела у березні та червні по два товариські матчі, результати яких, однак, не надто вражали: найважча перемога над Данією (3:2), поразка від Італії (1:3), нічия з Ірландією (2:2) за п'ять днів до старту чемпіонату Європи. 

Але на турнірі і з грою, і з результатами вже був повний порядок. У стартовому матчі, який до початку Євро здавався найважливішим у боротьбі за друге місце у групі, Україна впевнено обіграла Хорватію (2:0) та дала зрозуміти, що приїхала сюди для того, щоб виконувати серйозні завдання. 

У другій грі на нас чекав аутсайдер групи та одна з господарок турніру Румунія, і перемога над цією збірною практично гарантувала синьо-жовтим достроковий вихід у плей-оф. Поєдинок дався підопічним Ротаня дуже непросто, і все йшло до нульової нічиєї. Однак цього разу українців врятував автогол суперників на останній хвилині основного часу, який дозволив нам набрати три очки. Таким чином, з урахуванням результату матчу конкурентів по групі питання виходу в плей-оф було вирішено вже після двох турів групового етапу. 

Єдина інтрига третього матчу групи проти Іспанії полягала в тому, хто з команд займе перше місце у квартеті, і для того, щоб це зробити, українцям потрібна була лише перемога. Перемогти не вдалося і на останніх хвилинах іспанці вирвали необхідну їм нічию (2:2). Однак цим поєдинком команда начебто натякнула сама собі та вболівальникам, що здатна грати у футбол навіть проти найкращих збірних світу.

Коли у чвертьфіналі турніру суперником синьо-жовтих стала Франція, вірити у диво могли лише найбільші оптимісти. Одна з найсильніших і статусних команд усієї континентальної першості, що має у своєму складі таких молодих зірок як Сімакан, Калюлю, Барколя, Гуїрі, Вахі, Калімуендо та багато інших, здавалася непереборною перешкодою для України, проте банда Руслана Ротаня довела всім нам, що неможливе можливе. Ідеальний матч від Судакова, чудова гра Мудрика, Бондаренка та неймовірна самовіддача від усієї команди допомогли Україні створити одну з найгучніших сенсацій турніру, укласти на лопатки одного з його фаворитів, вийти до півфіналу та вперше в історії кваліфікуватися на Олімпіаду. 

У півфіналі на українців знову чекала збірна Іспанії, проте всі розуміли, що цей матч може бути зовсім не таким, як гра в групі. На жаль, чинити опір мотивованій молоді фурії рохи нашій команді не вдалося, і цей чудовий турнір підопічні Ротаня завершили поразкою 1:5 за крок від вирішального матчу за золото. Однак навіть незважаючи на цей розгром, синьо-жовті залишали чемпіонат Європи з високо піднятою головою. 

За Мельгоси гірше не стало. Як мінімум, поки що

Після тріумфального Євро-2023 збірна України U-21 стала якщо і не новою, то суттєво оновленою командою, де на перший план вийшли інші головні герої, насамперед це стосується центру поля та групи атаки. З колективу, який діставався півфіналу континентальної першості, на наступний відбірковий цикл залишилися голкіпер Руслан Нещерет, Костянтин Вівчаренко, Арсеній Батагов, Володимир Бражко, Олег Очеретько, Богдан В'юнник, Максим Брагару, Володимир Салюк. На перший погляд не так і мало, проте з усіх перерахованих стабільно виступали в основі команди Ротаня на чемпіонаті Європи лише Вівчаренко, Батагов та Бражко. Інші отримували ігрову практику час від часу або вимушено.  

До того ж через свій вік молодіжку залишили цілу низку лідерів і головних зірок, навколо яких будувалася її гра. На цьому рівні більше не можуть виступати Артем Бондаренко, Георгій Судаков, Олексій Кащук, Михайло Мудрик, Дмитро Криськів, Данило Сікан, Олександр Назаренко, Владислав Ванат, Максим Таловерів, Анатолій Трубін. Погодьтеся, покоління було дуже талановитим, і таким буває далеко не кожне.  

В оновленій молодіжній збірній людей з такими гучними іменами немає, як і футболістів Челсі вартістю сто мільйонів євро. Однак ці гравці також виступають на досить пристойному рівні і, як виявилося, здатні замахнутися на серйозні результати. Практично всі виконавці, які виходили у стартовому складі у матчах відбору на Євро-2025, не перший рік грають в УПЛ, і більшість з них є футболістами якщо й не основи, то основної обойми. Віталій Роман просто незамінний для львівського Руху, Арсеній Батагов на постійній основі грав за Зорю, доки не отримав пошкодження, Володимир Бражко стабільно стає одним з найкращих гравців Динамо, Назар Волошин дедалі ближче підбирається до основи того ж Динамо, Максим Брагару залізний основний в одеському Чорноморці, Ігор Краснопір – форвард номер один у київській Оболоні. Кістяк цієї команди складають люди з пристойним досвідом у дорослому футболі, і нехай це не таланти рівня Мудрика та Судакова, нашу оновлену збірну U-21 точно не можна назвати слабкою, що вона вже встигла довести своїми результатами.

У рамках відбору на Євро-2025 синьо-жовті у році, що минає, встигли провести вже п'ять матчів, і в кожному з них набирали по три очки. І якщо перемоги над Північною Ірландією, Люксембургом та Азербайджаном ще можна сприймати як належне, то успіх у протистоянні з Англією (3:2) – справжня сенсація та просто неймовірне досягнення. Цей рік Україна закінчила на першому місці у відбірковій групі, проте, як і за Руслана Ротаня, під керівництвом нового наставника молодіжка радує не лише результатами.  

Поверхневий аналіз манери та стилю гри нашої команди наштовхує на радісні висновки: Україна U-21, як і раніше, прагне грати у футбол. Не битися та боротися, не страждати та вмирати на полі, а саме грати. Це вже не зовсім ротаньбол з його неймовірно сміливим та ризикованим білд-апом, мінімумом довгих передач та відмовою від примітивних подач з флангу до моменту, доки не припече, проте основи якісного, розумного футболу, як і раніше, дотримуються. Під керівництвом іспанського фахівця молодіжна збірна, як і раніше, намагається контролювати м'яч, не боїться помилятися, намагається розкривати оборону суперників і заходити до його штрафного майданчика не лише через закидання та навіси. 

Головні зміни відбуваються у головах

Однак ще важливіший чинник успішних результатів наших молодіжних збірних за останні кілька років – відхід від старого, дідівського результатоцентризму. Вже другий тренер поспіль, який працює з командою U-21, схоже, розуміє, що на цьому етапі розвитку футболістів їхнє вміння мислити на полі, якісно працювати з м'ячем, брати ініціативу та відповідальність на себе не менш важливі, ніж підсумковий рахунок на табло. Зникли багаторічні виноси будь-куди, страх помилитися, бажання зіграти простіше, аби не привезти і не отримати на свою адресу порцію матів від наставника. І коли у молодих гравців перестають тремтіти коліна, вони починають творити, а не битися, боротися та терпіти. За подібний підхід ми не раз платитимемо втраченими очками та негативними результатами, проте тільки так можливі приємні перемоги над Францією та Англією, і лише за таких умов зможуть вирости нові Мудрики, Судакові, Бондаренки та Бражки.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua

 

У матеріалі використано фото Getty images, УАФ