Новачок «Полтави»: «Знищив свій російський паспорт, допомагаю ЗСУ»

Півзахисник «Полтави» Сергій Каретник прокоментував скандал зі своїм російським паспортом. Слова футболіста передає прес-служба клубу.

Я ще до повномасштабного вторгнення приїхав додому. Взимку я шукав клуб. Агент мій друг запропонував підписати контракт із цим клубом. За кілька днів до закриття трансферного вікна я погодився від безвиході. Але жодного дня я не провів у цьому клубі. Хоча 23 лютого вони оприлюднили інформацію про підписання контракту на строк до літа 2022 року. Щиро кажучи, навіть не думав, що вони реєструватимуть цей контракт. Та й взагалі на той час не думав про футбол.

З лютого по червень не отримував жодної копійки з Росії. Після початку повномасштабної війни я написав заяву, а паспорт знищив! До речі, викликали мене до поліції у Лубнах. Мене перевіряли. Вивчали мій телефон, всі листування у ньому. Але мені приховувати не було чого. Думаю, я не єдиний, хто через це пройшов.

Звісно, ​​допомагаю армії, як і будь-який нормальний громадянин України. Адже, як я вже писав на сторінці в Instagram, завдяки ЗСУ ми можемо жити тут, у Полтаві чи інших регіонах України та займатися футболом.

Взагалі моя сім'я (тато, мама, сестра) ніколи не залишалися осторонь. Ми й донатили на різні благодійні фонди, долучилися до збору на народний байрактор та допомагали переселенцям із тимчасово окупованих територій речами. Тільки допомагаючи армії та волонтерам усіма можливими способами Україна зможе здобути перемогу у цій війні!

Розумієте, тоді коли я отримував російське громадянство, це було потрібно для футболу. Мені тоді було лише 17 років, багатьох речей я не розумів. Питання російського громадянства було більше не моїм рішенням, а людей, які займалися моїм поступом. Я ніколи не писав відмову від українського громадянства. Я українець і таким залишусь.

Звісно, ​​події 2014 року – це загарбництво. Розумів, що це дуже погано. Причому я це застав, перебуваючи у донецькому "Металургу". Були думки повернутися до України. Але життя склалося інакше. Ми всі сплачуємо за свої помилки. Розумію, що дорога на росію зачинена, але мені туди й не треба. Навіть просто у моїй свідомості ця країна для мене закрита назавжди.