«Олександрія» Ротаня – одне з головних розчарувань другого кола УПЛ. Могли боротися за ЛЄ, але тепер ризикують і зовсім залишитися без єврокубків

У першій частині сезону «Олександрія» під керівництвом Юрія Гури демонструвала просто прекрасні результати. Після 15 турів команда йшла на зимову паузу на п'ятому місці, відстаючи від четвертої «Зорі» на 4 очки, від третього «Динамо» – на 6, але при цьому провівши на дві гри менше конкурентів. У весняній частині чемпіонату команда цілком могла боротися за четверте або навіть третє місце, особливо з урахуванням провального старту другого кола від «Динамо», яке програвши два перших весняних матчі з трьох наче запрошувало «Олександрію» нав'язати боротьбу. Але у другій частині сезону у колективу з Кіровоградської області щось пішло не так. 

Зараз команда займає все те ж п'яте місце, що і після першого кола, але є нюанс: тепер ситуація в турнірній таблиці зовсім інша. За 7 турів до кінця чемпіонату «Зоря» відірвалася від «Олександрії» на 15 очок, «Динамо» – на 10. Але втрата шансів поборотися за місця вище п'ятого – далеко не головна проблема. Зараз для «Олександрії» існує реальний ризик втратити навіть п'яту сходинку і, відповідно, путівку в єврокубки. Після поразки від «Кривбаса» в матчі 23 туру (1:2) криворізький клуб підібрався до суперника на відстань трьох очок. При цьому «Олександрія» провела на одну гру менше, ніж всі її конкуренти, проте цей запасний матч проти «Дніпра-1» ще потрібно виграти.

Проблеми «Олександрії» почалися після того, як до роботи з командою взявся новий головний тренер Руслан Ротань. Під його керівництвом була здобута лише одна перемога в дев'яти матчах, і це явно не той результат, якого очікували в клубі. При цьому в розпорядженні молодого наставника є досить хороший підбір футболістів для того, щоб боротися за виконання серйозних завдань. Взимку команда спробувала посилитися, запросивши таких виконавців як Микола Михайленко, Микита Шевченко, Андрій Кулаков. При цьому в розпорядженні Ротаня і так вистачало досвідчених футболістів хорошого рівня: Третьяков, Ковалець, Цуріків, Мірошниченко, Бондаренко. З такими гравцями цілком можна боротися не просто за єврокубки, а навіть за зону Ліги Європи, але все йде до того, що на «Олександрію» чекає нервова кінцівка сезону з реальним ризиком втратити навіть п'яте місце.  

Висновок – команді не дуже підійшов стиль футболу нового головного тренера. І варіантів виходу з цієї ситуації всього два: дограти сезон як Бог дасть, і після нього заново укомплектовувати команду, або постіший – міняти головного тренера, який вперто не хоче відходити від свого стилю, незважаючи на відсутність результатів. Але давайте спробуємо не просто рознести «Ротаньбол Олександрії», чим зараз не займається тільки ледачий, а спробуємо розібратися, що з ним не так і чому у команди нічого не виходить у другій частині чемпіонату.

Що не так з «Олександрією» Ротаня?

«Олександрія» Ротаня не пропускає занадто багато голів. У весняній частині чемпіонату команда витягала м'яч з сітки своїх воріт 9 разів, пропускаючи в середньому по разу за гру. Показник, звичайно, неідеальний, але і не критичний. Для порівняння, «Кривбас» за цей період пропустив 11 голів, «Ворскла» – теж 11, «Динамо» менше, але не набагато – 6 м'ячів. Але всі ці команди встигли набрати в другій частині сезону більше очок, ніж підопічні Ротаня: «Динамо» – 14, «Кривбас» – 13, «Ворскла» – 12, тоді як у «Олександрії» всього 10. Виходить, головна проблема не в обороні, а в атаці. У дев'яти матчах за Ротаня команда забила 11 голів: це навіть на один більше, ніж «Динамо» (10), «Кривбас» (10) і «Ворскла» (10), але все одно не дуже багато. До того ж не варто забувати, що при цьому олександрійці провели на один матч більше за інших. Давайте спробуємо зрозуміти, що трапилося з атакою команди в другій частині сезону.

Чому стиль Ротаня не працює?

Руслан Ротань приходив в «Олександрію» з бажанням грати в сміливіший, красивий, атакуючий футбол з контролем м'яча і позиційним нападом. Приблизно в цьому і полягає так званий «Ротаньстайл». Але з цим стилем футболу у «Олександрії» якось не пішло з найпершої гри. Контролю м'яча справді стало дуже багато, але ось перетворити цей контроль у щось істотніше вдається нечасто. Наприклад, в дебютній грі Ротаня проти «Металіста 1925» при володінні м'ячем 60% в першому таймі його команда торкнулася м'яча в штрафному суперника лише 6 разів.