«Олександрія» Ротаня – одне з головних розчарувань другого кола УПЛ. Могли боротися за ЛЄ, але тепер ризикують і зовсім залишитися без єврокубків

У першій частині сезону «Олександрія» під керівництвом Юрія Гури демонструвала просто прекрасні результати. Після 15 турів команда йшла на зимову паузу на п'ятому місці, відстаючи від четвертої «Зорі» на 4 очки, від третього «Динамо» – на 6, але при цьому провівши на дві гри менше конкурентів. У весняній частині чемпіонату команда цілком могла боротися за четверте або навіть третє місце, особливо з урахуванням провального старту другого кола від «Динамо», яке програвши два перших весняних матчі з трьох наче запрошувало «Олександрію» нав'язати боротьбу. Але у другій частині сезону у колективу з Кіровоградської області щось пішло не так. 

Зараз команда займає все те ж п'яте місце, що і після першого кола, але є нюанс: тепер ситуація в турнірній таблиці зовсім інша. За 7 турів до кінця чемпіонату «Зоря» відірвалася від «Олександрії» на 15 очок, «Динамо» – на 10. Але втрата шансів поборотися за місця вище п'ятого – далеко не головна проблема. Зараз для «Олександрії» існує реальний ризик втратити навіть п'яту сходинку і, відповідно, путівку в єврокубки. Після поразки від «Кривбаса» в матчі 23 туру (1:2) криворізький клуб підібрався до суперника на відстань трьох очок. При цьому «Олександрія» провела на одну гру менше, ніж всі її конкуренти, проте цей запасний матч проти «Дніпра-1» ще потрібно виграти.

Проблеми «Олександрії» почалися після того, як до роботи з командою взявся новий головний тренер Руслан Ротань. Під його керівництвом була здобута лише одна перемога в дев'яти матчах, і це явно не той результат, якого очікували в клубі. При цьому в розпорядженні молодого наставника є досить хороший підбір футболістів для того, щоб боротися за виконання серйозних завдань. Взимку команда спробувала посилитися, запросивши таких виконавців як Микола Михайленко, Микита Шевченко, Андрій Кулаков. При цьому в розпорядженні Ротаня і так вистачало досвідчених футболістів хорошого рівня: Третьяков, Ковалець, Цуріків, Мірошниченко, Бондаренко. З такими гравцями цілком можна боротися не просто за єврокубки, а навіть за зону Ліги Європи, але все йде до того, що на «Олександрію» чекає нервова кінцівка сезону з реальним ризиком втратити навіть п'яте місце.  

Висновок – команді не дуже підійшов стиль футболу нового головного тренера. І варіантів виходу з цієї ситуації всього два: дограти сезон як Бог дасть, і після нього заново укомплектовувати команду, або постіший – міняти головного тренера, який вперто не хоче відходити від свого стилю, незважаючи на відсутність результатів. Але давайте спробуємо не просто рознести «Ротаньбол Олександрії», чим зараз не займається тільки ледачий, а спробуємо розібратися, що з ним не так і чому у команди нічого не виходить у другій частині чемпіонату.

Що не так з «Олександрією» Ротаня?

«Олександрія» Ротаня не пропускає занадто багато голів. У весняній частині чемпіонату команда витягала м'яч з сітки своїх воріт 9 разів, пропускаючи в середньому по разу за гру. Показник, звичайно, неідеальний, але і не критичний. Для порівняння, «Кривбас» за цей період пропустив 11 голів, «Ворскла» – теж 11, «Динамо» менше, але не набагато – 6 м'ячів. Але всі ці команди встигли набрати в другій частині сезону більше очок, ніж підопічні Ротаня: «Динамо» – 14, «Кривбас» – 13, «Ворскла» – 12, тоді як у «Олександрії» всього 10. Виходить, головна проблема не в обороні, а в атаці. У дев'яти матчах за Ротаня команда забила 11 голів: це навіть на один більше, ніж «Динамо» (10), «Кривбас» (10) і «Ворскла» (10), але все одно не дуже багато. До того ж не варто забувати, що при цьому олександрійці провели на один матч більше за інших. Давайте спробуємо зрозуміти, що трапилося з атакою команди в другій частині сезону.

Чому стиль Ротаня не працює?

Руслан Ротань приходив в «Олександрію» з бажанням грати в сміливіший, красивий, атакуючий футбол з контролем м'яча і позиційним нападом. Приблизно в цьому і полягає так званий «Ротаньстайл». Але з цим стилем футболу у «Олександрії» якось не пішло з найпершої гри. Контролю м'яча справді стало дуже багато, але ось перетворити цей контроль у щось істотніше вдається нечасто. Наприклад, в дебютній грі Ротаня проти «Металіста 1925» при володінні м'ячем 60% в першому таймі його команда торкнулася м'яча в штрафному суперника лише 6 разів. 

Тенденція контролю заради контролю тривала і в наступних поєдинках. У грі 18 туру проти харківського «Металіста» (0:0) при володінні м'ячем 69% ігрового часу команда завдала тільки 7 ударів за гру, з яких до створу воріт долетіли лише два, а решта п'ять були заблоковані. А коефіцієнт xG 0,56 проти одного з аутсайдерів чемпіонату виглядав просто насмішкою. 

Після такого провалу в грі в атаці в наступному матчі з «Ворсклою» Ротань вирішив плюнути на основні принципи свого футболу і зіграв в класичний бий-біжи: мінімум коротких передач, максимум лонгболів і навісів. І це дало результат: в матчі з полтавцями була здобута поки єдина перемога Ротаня на чолі «Олександрії» (3:0). Могло здатися, що цим матчем головний тренер визнав: те, у що він намагається грати – не працює, у всякому разі в цій команді і з цими гравцями. 

Але ні: гра 22 туру проти «Інгульця», де команда Ротаня була явним фаворитом, стала лакмусовим папірцем, яка показала, що наставник все ще не втрачає надій прищепити цій команді свій стиль футболу, але при цьому атака «Олександрії» все ще беззуба і безпорадна. Знову традиційні 59% володіння м'ячем, купа дрібних, коротких передач, але лише 28% з них – в третині поля біля чужих воріт, і всього 12 торкань м'яча в штрафному суперника.

У всьому цьому, мабуть, і полягає головна проблема «Олександрії»: команда Ротаня поки не здатна конвертувати своє володіння м'ячем в гольові моменти. Адже контроль м'яча в футболі – це не мета, а засіб для її досягнення. А у випадку «Олександрії» цей засіб ніяк не допомагає. Чому? Можливо, частина гравців «Олександрії» просто не підходять під такий стиль футболу. Блогер і аналітик Михайло Смолова називає три умови, необхідних для того, щоб «Ротаньстайл», нарешті, запрацював:

• Центральні захисники з хорошими навичками пасу
• Опорний півзахисник з хорошими навичками пасу
• Хоча б один вінгер з головою і навичками передачі, а не класичний бігунок, який буде просто подавати

Що з цим робити?

Справді, гравці команди Ротаня не зовсім готові до його футболу, а деякі – просто нездатні в нього грати. І це ставить клуб перед вибором: змінювати наставника і, відповідно, футбол, або ж шукати футболістів під гру Ротаня і дати йому шанс грати в те, що він хоче, вже з ними. Критикувати Ротаня за бажання гнути свою лінію не дуже хочеться, адже постійне бий-біжи в ім'я результату на довгій дистанції не принесе ніякої користі і розвитку. Але гнути цю лінію з тими, з ким вона не гнеться – це боротьба олександрійського Дон Кіхота з млинами, в якій досягти свого просто неможливо.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua