Перед стартом в ЛЧ Степаненко дав інтерв’ю португальському Record. Було багато питань про війну

Сьогодні Шахтар стартує в груповому етапі Ліги чемпіонів. І, на жаль, знову змушений грати домашні матчі не лише за межами рідного Донецька, але й за межами України.

Перед зустріччю з Порту в Гамбурзі капітан гірників Тарас Степаненко поспілкувався з виданням Record. І в них було багато питань про війну в Україні, про те, з якими реаліями доводиться зіштовхуватися нашим футболістам, а також звідки вони черпають мотивацію.

З огляду на все, що відбувається в Україні, гра в Лізі чемпіонів для вас, певно, є способом подарувати українському народу трохи радості?

Звичайно. Наразі Шахтар є єдиним представником України в Лізі чемпіонів. Можливість виступати в турнірі, який привертає велику увагу, матчі якого дивляться мільйони людей, важлива для нас.

У нас є свої амбіції. Але перш за все ми хочемо подарувати українському народу позитивні емоції, добру енергетику. Тим українцям, які будуть на стадіонах, тим, хто дивиться нас по телебаченню, а також військовим, які матимуть змогу подивитися матч.

Ми граємо задля них. Наша місія – через футбол подарувати їм трохи енергії, трохи радості. Ось за що ми будемо боротися.

Чи зараз, зважаючи на війну, відчувається інша вага гри за Шахтар?

Без сумніву. Ми всі хочемо зробити все можливе для країни. І немає різниці за кого ми граємо: Шахтар, Динамо, Арсенал, Челсі чи Інтер Маямі. Ми граємо за свою країну, за український народ. Сьогодні існує така єдність, як ніколи.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Taras Stepanenko (@tarasstepanenko)

Чи важко відкинути те, що відбувається в Україні, щоб зосередитися на футболі?

Це неможливо зробити. Грати у футбол – це моя робота, і саме на цьому я повинен зосередитися. Але водночас я не можу перестати думати про все інше.

Я знаю, що щодня прокидаюся в країні, де точиться війна, де щодня через неї гинуть невинні люди, де щодня люди страждають через цей конфлікт. Моя місія —грати заради них на полі, боротися, щоб вони могли нами пишатися.

Я повинен зробити найкраще, на що здатний, у тій справі, якою займаюся.

Особисто, як вам довелося мати справу з усією цією драмою?

Для мене війна в Україні почалася в 2015 році, і відтоді вона впливає на мене. Останнім часом війна набула іншого виміру, вона охопила всю територію і зачіпає набагато більше людей, ніж раніше.

Протягом цих років я думав про багато речей, але моя робота полягає в тому, щоб грати у футбол. Це те, на чому я повинен зосередитися і робити тут все можливе. Таких, як я багато: інших гравців, спортсменів з інших видів спорту. Ми маємо боротися на своїй території, як і решта українці, котрі воюють щодня: хто на своїй роботі, хто на передовій.

Чи когось з ваших близьких безпосередньо зачепила війна?

Так. Близьких друзів, друзів моїх дітей, близьких моїх одноклубники. Це те, з чим ми вчимося мати справу щодня. Отримуємо погані новини про когось, кого ми знаємо. З цим нелегко справлятися, це серйозні, важкі речі, які впливають на нас.

На щастя, ми можемо грати у футбол, наші сім’ї можуть бути в безпеці. Ми повинні цінувати це і поважати тих, хто бореться за захист країни.

Текст адаптував Сергій Лук'яненко

Telegram-канал автора