Трагедія в трьох діях: чому Україна програла Англії так безнадійно?

Однією з найбільш заїжджених фраз, якою різні ЗМІ описували цілком прогнозовану поразку збірної України від Англії (0:2) на старті відбору Євро-2024, були слова «дива не сталося». Але з чого раптом йому було статися? Щоб виграти в лотерею, потрібно як мінімум купити квиток. Щоб сталося диво, в нього треба, по-перше, вірити, а по-друге - діяти. Робити хоч щось, за що фортуна, футбольний бог та інші вищі сили могли б тебе нагородити.

Команда Ротаня у вчорашньому матчі квитків не купувала, в себе не вірила і просто змирилася з тим, що грати з цим суперником все одно марно. Можна пробачити улюбленій команді поразку з будь-яким рахунком, але повну беззубість, відсутність азарту і спортивної злості - ні. Коли нашу збірну виносили з рахунком 7:1 в контрольному матчі проти Франції в 2020 році, гра команди виглядала змістовнішою. Коли ми програли тій же Англії (0:4) в чвертьфіналі Євро-2020, це все одно виглядало не так сумно, як вчорашнє дійство на «Уемблі». Єдиний позитивний момент цього поєдинку - те, що збірну України не розгромили. Однак це, чесно кажучи, дуже сумнівний привід для радості.

Дія перша: жахлива оборона і два пропущених м'ячі

Початковим, і, як виявилося, єдиним планом України здобути позитивний результат в цьому матчі було утримання рахунку 0:0. І на старті гри такий варіант здавався цілком реальним. Англія поставилася до поєдинку аж надто спокійно і, усвідомлюючи свою величезну перевагу в класі, не збиралася нікуди поспішати. Підопічні Саутгейта діяли так, ніби за необхідності вони зможуть забити в будь-який момент. І це, на жаль, виявилося правдою. У першому таймі Англія не продемонструвала абсолютно нічого особливого. Більшість атак господарів зводилися до того, щоб довести м'яч до флангу, частіше до правого, де Букайо Сака просто розривав Віталія Миколенка, і подати в штрафний майданчик в сторону Кейна. Але і таке нескладне завдання виявилося для нашої оборони надважким.

По-перше, здивувала неймовірна пасивність захисту збірної України. Точніше навіть не захисту, а гравців лінії півзахисту, які в матчі з таким сильним суперником повинні були допомагати четвірці оборонців так активно, як це тільки можливо. Але цього не відбувалося. Наші флангові захисники, Миколенко і Караваєв, регулярно залишалися віч-на-віч з технічнішими опонентами. Нічим не кращі були центр оборони і воротар. Практично кожен навіс в наш штрафний закінчувався ударом по воротах. Ця тенденція продовжилася і в другому таймі. Згадайте, як під кінець матчу Магуайр два рази поспіль абсолютно безперешкодно пробивав головою після кутових. 

У грі нашої збірної не вистачало якоїсь агресії і жорсткості, якими слабша команда часто намагається компенсувати різницю в класі. Єдиним, хто виявляв щось подібне, був Миколенко, який в спробах зупинити Сака не шкодував ані себе, ані ноги зіркового опонента. Крім того, в цьому матчі Україна здійснювала як ніколи багато невимушених помилок. Абсолютно загубився Караваєв, сам не свій був Матвієнко. А в рідкісних випадках, коли м'яч все ж вдавалося довести до гравців групи атаки, Маліновський, Судаков і Мудрик робили все можливе, щоб ці атаки закінчилися якнайшвидше. 

Окремо хочеться згадати наш «геніальний», просто «фантастичний» вихід з оборони, особливо під час ударів від воріт. Здавалося б, вибивай м'яч подалі і там чіпляйся, навіщо винаходити велосипед під пресингом збірної Англії? Але виноси - це для слабаків. Інша справа ось такий варіант: Сваток дає пас на Трубіна, Анатолій кілька секунд стоїть і чекає, поки на нього почнуть бігти два гравці англійців, а після цього в пожежному режимі вибиває м'яч прямо на суперника в центральну зону. Ці регулярні муки, мабуть, найкраще ілюстрували те, що відбувалося в такому безнадійному поєдинку.

Дія друга: відсутність ідей не те що для атаки, але і для виходу в атаку

Коли ближче до кінця першого тайму Кейн замкнув подачу Сака, а через три хвилини сам Букайо відзначився шикарним дальнім ударом, план втримати нульову нічию з тріском провалився. Потрібно було якось відіграватися, але до такого, мабуть, нашу збірну життя не готувала. Ще до вчора я вірив, що як би і з ким би не грала будь-яка команда, один гольовий шанс за гру вона все одно знайде. Зловить суперника на помилці, скористається стандартом, завдасть якогось шаленого дальнього удару. Але вчора збірна України змінила цю думку, адже абсолютно нічого, що можна було б назвати хоча б напівмоментом, біля воріт Англії не було. Для розуміння всього трагізму ситуації: наш єдиний кутовий в матчі в результаті закінчився пасом на Трубіна.

Питання по групі атаки почали виникати ще до поєдинку, коли стало відомо, що головний тренер Руслан Ротань не випустив в стартовому складі Віктора Циганкова. Пояснити, чому найкращий, на даний момент, український легіонер, який набрав останнім часом неймовірну форму, не вийшов на поле в основі дуже складно, але я спробую. При всьому таланті Віктора, його важко назвати гравцем, який ефективно відпрацьовує в обороні. У ситуаціях, коли потрібно піти в зіткнення, вінгер «Жирони» частенько береже ноги, а в грі з Англією захищатися повинні абсолютно всі. Але тоді з таким же успіхом можна було не випускати на поле Мудрика, який також не відпрацьовує в захисті. Яскравий приклад - перший м'яч Англії, коли Михайло просто стояв і дивився, як Сака прямо у нього перед носом виконує гольову передачу на Кейна. Місце Циганкова на правому фланзі зайняв Маліновський, а в центр поля вийшов Судаков. Як показала гра, ніяких переваг таке тренерське рішення нам не принесло.

Ще одна проблема в атаці - Яремчук. Перед грою було багато розмов про не найкращу форму Романа, і він впевнено підтвердив, що все це правда. Але вийти з офсайду хоча б декілька разів за гру все ж можна було.

Але головна біда України в цьому матчі була не в провалі конкретних виконавців. Проблема в тому, що коли ми переконалися, що наш план по виходу в атаку через пас і контроль м'яча не працює, а це сталося досить швидко, команда навіть не спробувала щось змінити в малюнку гри. Синьо-жовті не стали спрощувати гру, преходіть на довгі вертикальні передачі в надії на виграну на чужій половині боротьбу або щось подібне. Програємо - ну й добре, аби не розгромили. І таке ставлення до гри та підхід до справи від тренерського штабу і футболістів, звичайно ж, неприємно здивував.

Дія третя: що з нашими замінами?

Поміняти малюнок гри збірної Україні міг не дозволити суперник, але ось вплинути на хід матчу якісними замінами не заважав ніхто. Однак це, на жаль, Руслану Ротаню не вдалося. По-перше, не дуже зрозуміло, чому вони почалися лише з 61 хвилини. Вже до перерви нам потрібно було відігравати два м'ячі, і на лаві був як мінімум один очевидний варіант для посилення атаки - Циганков. Та й заміна Яремчука напрошувалася мало не з самого початку гри. По-друге, дуже незрозуміло, чому заміни були саме такими, і як, на думку Ротаня, вони повинні були нам допомогти врятувати гру. Спочатку на полі одночасно з'явилися Циганков, Соболь і Буяльський. І якщо перші два гравці вийшли на свої позиції (Соболь замінив Миколенка, а Циганков - Мудрика, але при цьому грав праворуч), то заміна Караваєва на Буяльського означала, що на ас чекають якісь божевільні перестановки.

Точно розповісти, в чому була їхня суть, може тільки Ротань, але в цілому ці перестановки полягали в наступному: Зінченко, чомусь, став грати правого захисника, Маліновський перемістився з правого флангу атаки на лівий, зайнявши місце Мудрика, Судаков змістився на позицію Зінченка, Буяльський - на місце Судакова. Заплуталися? Я теж. І думаю, що не тільки я, але і дуже багато людей, включаючи самих гравців. Чи можна такими пожежними замінами, при яких цілий ряд футболістів грає не на рідних позиціях, врятувати гру з Англією? Навряд. Ці заміни робилися швидше від безнадії.

А вишенькою на торті цієї безнадії став вихід Євгенія Коноплянки на 90 хвилині поєдинку. Нічим не нагадує легендарну заміну Михайла Фоменка з виходом тимощука на останніх секундах матчу з Польщею на Євро-2016?

На жаль, доводиться констатувати, що свій перший матч на чолі національної збірної України Руслан Ротань провалив. Не знаю, чи буде у нашої команди ще один поєдинок під керівництвом цього тренера, але це вже зовсім інша історія. З турнірної точки зору поразка від Англії - зовсім не трагедія, а вся наша головна боротьба ще попереду.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua

 

У матеріалі використані фото Getty images