Україна - Італія: як створити сенсацію в головному матчі року?

Матч року, найважливіша гра за останні кілька років, матч усього життя. Як тільки не називали сьогоднішню зустріч між Україною та Італією преса, вболівальники і її майбутні учасники. І правда, вирішальний поєдинок за путівку на Євро проти чинного переможця турніру – подія, що відбувається далеко не щодня. Сьогодні на нашу збірну чекає справжній фінал, в якому можна або перемогти і отримати все і відразу, або не перемогти і знову з валідолом в руках чекати на матчі плей-оф до березня наступного року. 

Звичайно, всі розуміють, що за суперник сьогодні буде протистояти синьо-жовтим і тверезо оцінюють наші шанси на сенсацію. Безумовно, те, що підопічні Сергія Реброва до останнього туру тримають італійців в напрузі – вже успіх, і лише за це команді можна сказати дякуємо. Зрештою, в разі невдачі у нас гарантовано буде шанс пробитися на континентальну першість через плей-оф Ліги націй, що трохи позбавляє сьогоднішній поєдинок статусу все або нічого. Але якщо вже доля і старання наших футболістів подарували Україні шанс вирішити всі питання сьогодні, то варто вчепитися в нього з останніх сил і спробувати закінчити цей рік одним з найбільших тріумфів в історії збірної. І зробити це, хто б що не говорив, цілком можливо. 

Форма наших лідерів вселяє надію, але ось лава запасних не вражає 

Один з факторів, що дозволяє розраховувати на те, що сьогоднішня гра в Леверкузені складеться для нашої команди краще, ніж протистояння з італійцями в Мілані у вересні (1:2) – просто приголомшлива форма цілого ряду лідерів нашої команди, причому в кожній з ліній. Голкіпер Анатолій Трубін регулярно допомагає Бенфіці уникати розгромних поразок в Лізі чемпіонів, і, якби не його прекрасна гра, в чотирьох матчах найпрестижнішого єврокубка орли повинні були пропускати набагато більше семи м'ячів. Лівий захисник Віталій Миколенко проводить, можливо, найкращий відрізок у своїй кар'єрі, допомагає Евертону як в оборонних, так і в атакувальних діях і отримує купу схвальних відгуків і компліментів від тренера, уболівальників, статистичних порталів. Ілля Забарний став незамінною людиною в центрі оборони не тільки збірної, а й англійського Борнмута, Георгій Судаков своєю прекрасною грою в двох матчах Шахтаря проти Барселони змусила говорити про себе футбольну Європу, Олександр Зінченко перервав свій не найвдаліший період в Арсеналі прекрасним матчем проти Бернлі з ефектним забитим м'ячем, Артем Довбик забиває в трьох з чотирьох крайніх матчах Ла Ліги і тримається серед найкращих бомбардирів іспанського чемпіонату, Віктор Циганков поступово набрав форму після пошкодження.  

Команда на ходу, її гравці, які виступають на найвищому рівні, демонструють прекрасні результати, так коли ж стрибати вище голови, якщо не зараз? Єдине, що викликає стурбованість – наша лава запасних, яка для таких матчів занадто коротка. Чи є там рівноцінна заміна для хоч когось з названих лідерів команди? Не думаю. Але ж в грі проти топового суперника, з її інтенсивністю і енерговитратністю, достатня кількість якісних варіантів для посилення гри – життєва необхідність. Наявність сильного запасу – один з факторів, що відрізняють топ-команду від звичайної. Ми – не топ, як би нам не хотілося вірити в зворотнє, але будемо сподіватися, що у найкращих футболістів синьо-жовтих вистачить сил вичавлювати з себе максимум якомога довше. 

Італія дає грати суперникам, хоче вона цього, чи ні 

Поважати, але не боятися – приблизно так нашій команді варто ставитися до чемпіонів Європи в сьогоднішньому матчі. І якщо з повагою, після того як підопічних Реброва трохи повозили в Мілані, проблем бути не повинно, то перемогти в собі страх і мандраж буде справді дуже важливо. Одна з причин не боятися цю Італію і вірити в свої шанси до самого фінального свистка в тому, що команда Спаллетті дає грати практично будь-якому супернику. Навіть в матчах, де все йде за планом, Скуадрі Адзуррі частенько не вистачає концентрації для того, щоб спокійно довести справу до логічного завершення.  

Згадайте її п'ятничний матч проти Північної Македонії (5:2), де зовсім невмотивований суперник після 0:3 зумів скоротити відставання до мінімального. У цьому ж контексті можна згадувати вересневе протистояння з Україною (2:1), де наша збірна сама себе поховала на старті гри і пропустила два м'ячі, але потім у неї все ж був якісний відрізок в кінці першого і початку другого тайму, в який ми мали шанс порівнювати рахунок. Щось схоже сталося і в першому протистоянні італійців з Македонією, де після хорошого першого тайму аутсайдер знатно поганяв чемпіона Європи у другому, і в підсумку все закінчилося осічкою підопічних Спаллетті (1:1). 

Нинішня Італія, безумовно, гранд, але це вже не зовсім та машина, яку ми бачили на Євро-2020. Там все ще дуже багато якісних футболістів найвищого рівня, але кількість таких гравців не зрівнятися з умовними Францією і Англією. Саме тому Італія обидва рази без особливих варіантів програла англійцям, а зовсім вже легко їй було тільки в протистояннях з Мальтою. Саме тому їй доводиться до останнього боротися з Україною. 

Підходити до цього поєдинку так, як ніби шансів майже немає – помилка, яка може коштувати нам путівки на Євро, і наші футболісти, впевнений, це прекрасно розуміють. Навіть якщо по ходу зустрічі виникає ситуація, в якій наш сьогоднішній суперник, здається, все контролює, він не завжди здатний утримати в своїх руках нитки гри до фінального свистка. І раптом в якийсь момент у синьо-жовтих все піде не за планом, опускати руки і кидати грати точно не варто. 

Хвилинка історії та статистики 

В своїй історії збірні України та Італії зустрічалися дев'ять разів. Три – в товариських матчах, п'ять – у відборі на Євро, і ще один – в чвертьфіналі ЧС-2006. Наша команда жодного разу не змогла перемогти і лише два рази зіграла внічию, обидва – в контрольних іграх. Вересневий матч команд в Мілані (1:2), через поразку в якому підопічним Реброва сьогодні потрібна тільки перемога, ми все ще добре пам'ятаємо, а про кожний з попередніх поєдинків можна почитати тут. 

Не дуже радує статистика України і у вирішальних поєдинках за вихід на великі турніри. З семи континентальних і світових першостей, доля путівки на які вирішувалися в лобовому протистоянні в останній момент, наша команда пробилася лише на одну. Що ж, сьогодні у синьо-жовтих є шанс домогтися дійсно історичного успіху. 

Шанси є завжди! 

Робота спортивного журналіста перед неймовірно важливою для всієї країни подією чимось нагадує роботу тренера. За кілька днів до гри ти готуєшся, аналізуєш ситуацію в командах, намагаєшся вгадати зі складом і можливими сценаріями подій, у випадку тренера – ще й готуєш підопічних, передаючи їм всі необхідні знання. Але перед самим виходом на поле ніякої нової роботи вже не проводиться, і все, що залишається – штовхнути якусь мотиваційну мова, щоб завести команду. Закінчу чимось мотивуючим і я. 

Цілком очевидно, що в цій зустрічі Україна – явний аутсайдер, але варіант для досягнення успіху як і раніше є, і він, по суті, один: ідеально відіграти в обороні і знайти свій момент попереду. Нам потрібно створити щось подібне до того, що Шахтар зробив в номінально домашньому матчі проти Барселони (1:0), і нехай ця свіжа яскрава сенсація служить для команди Реброва наочним прикладом, що її завдання здійсненна. Шанси дійсно є завжди, але для цього потрібно буде провести бездоганний матч самим, сподіватися на невдалу гру у виконанні італійців і, звичайно, на посмішку фортуни. Тільки при збігу всіх цих обставин наша збірна зможе вийти на Євро-2024 вже сьогодні. Віримо! 

Матч Україна - Італія розпочнеться о 21:45.

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua

У матеріалі використані фото Getty images