Український Лестер чи тимчасове явище: в чому секрет фантастичного першого кола Олександрії?

8 місяців тому

За дві гри до кінця першого кола УПЛ Олександрія ділить перше місце з Динамо, поступаючись йому лише за різницею м'ячів. Почувши щось подібне перед стартом сезону, можна було подумати, що це відбувається в якійсь паралельній реальності, але вже протягом 13 турів підопічні Руслана Ротаня тримаються серед лідерів національного чемпіонату.

Як і в будь-якій подібній казці, усі до останнього думають, що вона тимчасова, і не сприймають команду-сенсацію як реального претендента, у нашому випадку на чемпіонство чи топ-2. Минулого сезону ніхто до останнього не хотів вірити в Жирону, Байєр, Штутгарт, Болонью, а вісім років тому любителі футболу сприймали як жарт потенційне чемпіонство Лестера.

Але, як показує практика, подібні дива все ж таки трапляються. Звичайно, у нашому чемпіонаті їхня ймовірність набагато менша, ніж у якомусь конкурентнішому середовищі, проте маленька – не означає нульова.

Пропонуємо розібратися, у чому секрет видатного першого кола у виконанні Олександрії та які її шанси стати українським Лестером.

Все геніальне – просто

Звичайно, у футболі все починається з підбору гравців, і з цим Олександрія має повний порядок. Кравченко, Кампос, Шабанов, Калюжний, Філіппов та, звичайно ж, Безерра – футболісти, з якими на рівні УПЛ можна виконувати великі завдання. Однак якісні виконавці мають багато команд: інше питання – наскільки вони вміють ними користуватися.

Головним творцем успіху все одно залишається Руслан Ротань. Після довгих невдалих спроб навчити команду грати у свій футбол він зрозумів, що ця гора не піде до Магомета, тож доведеться йти до неї самому. Якщо гравці не можуть грати у твій футбол, а отримати тих, хто може це робити, немає можливості – міняй футбол.

Звучить максимально просто, але для багатьох тренерів наступити на горло своїм принципам – дуже складний крок, і кількість команд, втоплених через завзяте небажання їхніх наставників підлаштовуватись під реальність, просто не порахувати, причому не лише в українському футболі.

Ротань підлаштувався, і зрештою прийшов до того, що в цій команді немає Судакова, Бондаренка, Бражка та Мудрика, як це було у молодіжній збірній України за часів його роботи. Тут є Калюжний, Козак, Мішньов, Філіппов, Бєляєв – теж непогані та якісні виконавці, але все ж таки не здатні робити те, що Судаков і Мудрик.

Цього сезону Олександрія стала простішою: зник знаменитий контроль заради контролю, складний білд-ап, довгі розіграші в центрі поля, які не закінчуються нічим. Зате з'явився швидкий перехід з оборони в атаку, гра стала вертикальною, фланговою – і це дало результат. Причому дало настільки, що такого ефекту не міг очікувати ніхто.

Цього сезону Олександрія виграла 10 з 12 матчів чемпіонату, а з урахуванням минулого її безпрограшна серія складає вже 17 поєдинків. Руслан Ротань знайшов той футбол, в який найкраще вдається грати його гравцям, і в цьому, в принципі, і полягає одне з головних завдань будь-якого тренера.

Атака виграє матчі, а оборона – трофеї

Ще один секрет успіху Олександрії – чудова надійність оборони. Четвірка Кравченко-Кампос-Шабанов-Мартинюк поки що справді виглядає найкращою лінією захисту в чемпіонаті, і саме вона, разом з опорником Калюжним, дозволяє команді Ротаня перебувати там, де вона зараз перебуває.

У 12-ти поєдинках УПЛ Олександрія пропустила лише сім голів, і це найкращий показник у лізі. Динамо в аналогічній кількості матчів пропустило дев'ять м'ячів, Полісся – десять, а Шахтар – дванадцять.

Відсутність травм

Протягом сезону Олександрія практично не має кадрових втрат, і це дає їй величезну перевагу перед конкурентами. Якби команда втратила стільки важливих гравців, як, наприклад, Полісся, ЛНЗ, або те саме Динамо, яке вимушено перепробувало цього сезону вже пар п'ять центральних захисників, то вона навряд чи була б там, де зараз.

Така тенденція свідчить, що в клубі змогли знайти рецепт правильного відновлення футболістів між іграми. І якщо з Динамо та Шахтарем колектив з Кіровоградської області перебуває в не зовсім рівних умовах, адже через виступи в єврокубках українські гранди просто не мають можливості повноцінно відновлювати футболістів, то ось згаданим Поліссям та ЛНЗ, напевно, варто задуматися про те, що вони роблять негаразд.

Ефект Безерри

Хуан Альвина Беззера — Хуан Альвіна Беззера

Неможливо не виділити в Олександрії та її головну зірку, яка справді створює різницю у цій зовсім не зірковій за іменами команді. 21-річний бразилець зростом всього 165 сантиметрів, який перебрався сюди на правах вільного агента з Васко да Гами, справді став одним з тих, хто тягне команду Руслана Ротаня на своїх плечах.

На рахунку Безерри вже три голи та чотири асисти у 12-ти матчах УПЛ, проте кількість його результативних дій не описує тієї величезної ролі, яку він грає для команди. Бразильський вінгер справді став головним мотором та атакуючою надією цього колективу, і уявити сьогоднішню Олександрію без нього вже досить складно.

Що може стати на заваді диву?

Та все що завгодно. Олександрія, за всіх своїх сильних якостей, ще не досягла рівня, коли вона може грати в УПЛ з серйозним запасом, її перевагу хоча б над середніми суперниками не можна назвати дуже суттєвою, а класу для того, щоб перемагати на класі, команді поки що не вистачає.

Вибити Олександрію з колії може втрата будь-якого з її козирів: травма Безерри або когось з інших лідерів, якісний автобус суперників, адже з їхнім розкриттям цього сезону вже виникали проблеми, або кілька осічок за короткий період часу, після яких команда може банально втратити впевненість.

Після міжнародної паузи у підопічних Ротаня починається просто пекельний календар. Спочатку на неї чекає виїзд у Рівне, де цього сезону дуже непросто навіть грандам, потім домашня гра з Чорноморцем, ну а далі найцікавіше – два поспіль поєдинки з київським Динамо, які й мають показати, чи готова Олександрія до боротьби за максимальний результат цього сезону.