Від Лобановського до Рудька: згадуємо футболістів, які грали і за Динамо, і за Шахтар

Вже в п'ятницю, 3 листопада, відбудеться перше в цьому сезоні класичне українське дербі між київським Динамо і донецьким Шахтарем. За останні два десятиліття, які пройшли з моменту завоювання гірниками першого чемпіонства, ми вже встигли звикнути, що протистояння двох найкращих клубів країни відбувається не тільки в ті 90 хвилин, коли їхні головні команди перетинаються на полі. Динамо і Шахтар – це два протилежних полюси і якщо не ворожі, то як мінімум конкуруючі табори, постійно борються між собою за статус найкращого клубу країни. Виконавці, які одного разу забарвилися в біло-сині або помаранчево-чорні кольори, рідко вирішуються поміняти їх на протилежні і перейти в стан принципового суперника. Однак в історії нашого футболу все ж вистачало сміливців, які зважилися на подібний крок. Напередодні першого українського класико сезону пропонуємо згадати кілька гравців, які були в цій битві по обидва боки барикад. 

Радянський період – не рахується 

Перші футболісти, які змінили Київ на Донецьк, або ж навпаки, робили це ще за часів срср, проте акцентувати на цьому особливу увагу немає сенсу. Тоді якогось принципового суперництва між Динамо і Шахтарем ще й близько не було, як, по суті, і не було в перше десятиліття незалежності України, адже різниця в рівні команд все ще була суттєвою. Тому просто відзначимо, що і за одних, і за інших встигли пограти легендарні Валерій Лобановський і Олег Базилевич. 

Лобановський виступав за головну команду Динамо з 1959-го по 1964-й роки, провівши за цей час 144 матчі і забивши 42 голи, а потім, транзитом через одеський Чорноморець, потрапив в Шахтар, кольори якого захищав в 1967-68 роках. За гірників Валерій Васильович провів 50 поєдинків і відзначився в них 14 голами, після чого завершив кар'єру. Свою повноцінну тренерську діяльність метр цілком міг би почати і в донецькому клубі, проте життя склалося по-іншому, і, як показав час, саме так все повинно було бути. 

Історія Базилевича практично ідентична: після восьми років (з 1957 по 1965), 161-го матчу і 53-х голів за Динамо він, також транзитом через Чорноморець, опинився в Шахтарі. Там, разом з Лобановським, виступав в 1967-68 роках, після чого завершив кар'єру, відзначившись 9 голами в 32-х матчах за донеччан. 

Якщо дві попередні легенди українського футболу значно більше віддали Динамо, ніж Шахтар, то в ситуації Анатолія Конькова все не так очевидно, адже він пограв дуже багато і за одних, і за друге. За Шахтар Коньков з 1968 по 1974 рік провів 141 матч, а за Динамо в період з 1975 по 1981 зіграв ще більше – 193. 

Легендарний голкіпер Динамо Віктор Чанов народився в Донецьку, який тоді ще мав ім'я одного кривавого радянського диктатора, і починав кар'єру не в київському, а саме в донецькому клубі. У 1978-1981 роках він захищав кольори Шахтаря, провівши там 62 поєдинки, а потім в статусі молодого володаря Кубка срср переїхав до столиці України. У стані біло-синіх Чанов провів вісім років, з 1982-го по 1990-й, відіграв за цей час 202 матчі і досяг у своїй справі неймовірних висот. 

Ще одним гравцем радянської епохи, які приміряли футболки і Динамо, і Шахтаря, був Олександр Сопко. Талановитий захисник родом з Кривого Рогу п'ять років провів в дублі Динамо з 1976 по 1980-й роки, проте пробитися в основу так і не зміг, відігравши за головну команду киян лише один поєдинок. А ось в Шахтарі знадобився, ставши справжньою легендою клубу. Сопко виступав за гірників з 1981 по 1990-й роки, відігравши за цей час 251 поєдинок.  

Ну а тепер до найцікавішого – переходів часів незалежності України, після яких на деяких футболістів вішалося клеймо зрадника. 

Сергій Ребров

Всі ми знаємо Сергія Реброва як легенду київського Динамо, проте свій перший сезон на дорослому рівні він провів якраз в Шахтарі. І провів його так, що молодого таланта відразу переманив тоді ще єдиний гранд щойно створеного чемпіонату України. За свою дебютну і останню кампанію в складі гірників Ребров провів 26 матчів, в яких забив 12 голів. Символічно, що свій перший м'яч в чемпіонаті 17-річний Ребров забив саме в ворота Динамо. 

З сезону-1992/93 футболіст перейшов в столичний клуб, де став легендою і одним з найкращих гравців в його історії. За біло-синіх Ребров виступав з 1992 по 2000 роки, а також з 2005 по 2007, провівши в цілому 242 поєдинки, в яких забив 113 м'ячів. З Динамо він виграв 9 титулів чемпіона, 8 Кубків України і один Суперкубок, а з часом додав до цього списку ще п'ять трофеїв, здобутих в якості тренера команди. 

Олег Матвєєв 

Цей молодий півзахисник переходив в Динамо в статусі переможця молодіжного ЧС разом зі збірною срср, проте заграти в Києві не зміг. Провівши за три роки в клубі лише 23 матчі, він відправився в Шахтар, і, можливо, став частиною угоди по переходу в Динамо Реброва. У Донецьку Матвєєв зумів знайти себе: виступав за гірників з 1992 по 1995 і з 1996 по 2000 роки. За цей час провів за команду 142 матчі, забив 62 голи, виграв два Кубка України – в сезонах 1994/95 і 1996/97 і одного разу навіть став найкращим бомбардиром УПЛ (1996/97), забивши 21 м'яч в одному чемпіонаті. 

Володимир Єзерський

А ось Володимир Єзерський не став легендою ані в Києві, ані в Донецьку. У 1998-му році він перебрався в Динамо з львівських Карпат, але не витримав конкуренції з боку більш статусних зірок столичного клубу, і провівши за два роки лише десять поєдинків за першу команду відправився шукати своє футбольне щастя далі. У 2007-му ці пошуки привели його в Шахтар, але туди Володимира запрошували швидше в якості гравця запасу. За три сезони в донецькому клубі Єзерський провів 21 матч, проте виграв ще два чемпіонства і Кубок України. 

Олександр Рибка

Перебіжки Рибки між Динамо і Шахтарем привели до того, що Олександр толком не був своїм ні там, ні там. Вперше Рибка опинився у дорослій команді Динамо в 2005-му році, але після п'яти років в статусі запасного відправився за ігровою практикою в Оболонь. Транзитом через пивоварів голкіпер опинився в Шахтарі, де з 2011 по 2012 роки провів 26 матчів, але розвитку кар'єри завадив допінговий скандал і дискваліфікація. В одному з матчів Рибка мав необережність показати середній палець фанатському сектору Динамо, а даремно: після дискваліфікації воротар знову опинився в Динамо Сергія Реброва, і разом зі столичним клубом виграв ще два чемпіонські титули, а також вийшов в плей-оф Ліги чемпіонів. За своє друге пришестя Рибка зіграв за біло-синіх ще 23 матчі, довівши їхню сумарну кількість до 37-ми. В цілому за роки в Динамо і Шахтарі Олександр назбирав багато трофеїв, проте знаковим гравцем ні для однієї з команд так і не став. 

Олександр Гладкий

У Шахтарі Олександр Гладкий був якщо і не легендою, то гравцем, який залишив якийсь слід. Нападник потрапив в команду в найкращий період її історії і виступав за гірників з 2007 по 2010 роки. За цей час Гладкий зіграв 82 матчі, забив 28 голів, вигравав Кубок УЄФА, робив дубль на Камп Ноу і непогано проводив футбольну молодість. У 2014-му сталося друге пришестя Гладкого в Шахтар, і цей період був уже менш вдалим і для клуба, і для гравця: ініціативу в українському футболі перехопило Динамо, а форвард отримував не так багато ігрової практики, хоча свої 36 матчів за два роки зіграв, і 15 голів забив. Опинившись непотрібним Шахтарю, Гладкий на правах вільного агента приєднався до Динамо, але там у Олександра зовсім не пішло. На нього розраховували виключно в якості гравця ротації, і за вісім ігор в столичному клубі він так і не зміг забити жодного гола. 

Жуніор Мораес 

З усіх переходів між Динамо і Шахтарем, прямих або транзитних, цей, мабуть, найзнаковіший. До цього, у всіх випадках крім Реброва, один український гранд на інший змінювали через те, що в першому не складалося. Ситуація з Мораесом трохи інша: перейшовши в 2015-му році з донецького Металурга він практично відразу став в Києві основним, забивши в своєму першому сезоні 9 голів у всіх турнірах. Наступна кампанія стала ще успішнішою – 13 голів. А ось далі почалися проблеми: форвард не завжди вигравав конкуренцію у  Д'ємерсі Мбокані, який повернувся в команду, в одному з українських класико за удар по обличчю Срни отримав тривалу дискваліфікацію, і щоб не сидіти склавши руки, відправився в оренду в Китай. У сезоні-2017/18 кар'єра Мораеса в Динамо пішла на спад, але сказати, що він став зовсім вже не потрібним біло-синім, теж не можна. Незадоволений своїм становищем в клубі Моарес не став продовжувати контракт і на правах вільного агента перейшов в Шахтар. У Києві такого пробачити не змогли: динамівці не тисли Мораесу руку в перших очних матчах, його ляльку вішали на фанатському секторі Олімпійського, а образливі кричалки супроводжували його буквально в кожному українському класичному. Але кар'єра Жуніора в Шахтарі склалася просто прекрасно: в перших двох сезонах за помаранчево-чорних він ставав найкращим бомбардиром УПЛ, забивши 19 і 20 голів, виграв два чемпіонства і Кубок України. Сумарно Мораес провів за Шахтар 72 матчі, в яких забив 46 м'ячів, тоді як за Динамо відіграв 54 поєдинки, відзначившись 22 точними ударами. 

Артур Рудько

В даний час в складі одного з українських грандів також присутній футболіст, який свого часу виступав за іншого. Вихованець Динамо Артур Рудько провів в системі київського клуба практично все життя – з 2009 по 2019 рік, але шанс стабільно пограти за першу команду отримував лише протягом короткого періоду в сезоні-2016/17. Провівши за весь цей час лише 20 матчів, голкіпер пробував шукати щастя на Кіпрі і в Польщі, але з цього сезону знову погодився на роль запасного воротаря, тепер уже в Шахтарі. Поки що Артур провів за гірників лише один матч. 

Мірча Луческу 

Ну і як в кінці цієї добірки не згадати про чинного тренера киян Мірчу Луческу? Він став легендою, яка по суті створила той Шахтар, яким ми звикли його бачити, яка завоювала з командою безліч трофеїв і віддала їй 12 років життя, румунський фахівець в 2020-му році все ж зважився очолити київське Динамо, і почав свою роботу з командою з трьох трофеїв, ставши першим наставником, які приводили до чемпіонства і помаранчево-чорних, і біло-синіх. Зараз у Динамо криза, Луческу не може придумати, як з цієї кризи вибратися і вже досить довго живе на межі звільнення. Однак поки він продовжує роботу, його персона завжди буде надавати протистояння додаткової принциповості.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua

 

У матеріалі використані фото Getty images