Ройс голом і асистом попрощався з вболівальниками Боруссії, Баєр завершив сезон без поразок
Він залишався, коли всі йшли. Тепер настав час йти і Марко Ройсу, легенді Боруссії Дортмунд
Але клуб вже чекає на його повернення
24 травня 10:44
Він був єдиним, хто залишався у Боруссії, незважаючи ні на що. Інші зірки команди йшли – Марко Ройс залишався. Однак, на жаль, і його історія у Дортмунді підходить свого завершення. В кінці цього сезону він покине свою рідну команду. Після 12 зворушливих, а часом і зовсім шалених сезонів.
Коли в квітні 2023 року у нього запитали, що б дев’ятирічний Ройс сказав про свою кар’єру, то він відповів:
«Ти все зробив правильно. Не буле жодних причин робити щось інакше, не бути відданим клубу. Воно вартувало того, щоб йти на всі ці жертви. Пройти через все разом, триматися купи, ніколи не здаватися і завжди залишатися позитивними».
Останній матч Марко у Бундеслізі вийшов правильним – перемога над Дармштадтом з власним голом і результативною передачею. Гарне прощаня з Вестфалештадіоном.
Але це був не останній матч за Дортмунд. Команда ще гратиме у фіналі Ліги чемпіонів. Другому в кар’єрі Марко. І цього разу, можливо, йому вдасться в ньому перемогти.
Насправді, він пам’ятає емоції від перемоги в ЛЧ. У 1997-му тріумфальний фінал проти Ювентуса трапився як раз під його восьмий день народження. Красивий подарунок.
І вже тоді він був частиною чорно-жовтої сім’ї, адже вже рік займався в їхній академії. От тільки уродженцю Дортмунда довелося чекати аж до 2012-го року, щоб нарешті вдягнути футболку першої команди свого міста.
«Мені було дуже боляче йти. Коли ти проводиш всю молодіжну кар’єру в одному клубі, то хочеш зробити наступний крок саме тут, особливо коли ти по-справжньому підтримуєш цю команду».
Так Ройс згадував 2006-й рік, коли був змушений покинути Дортмунд. Але повернувся він тріумфально – в якості найкращого футболіста року в Німеччині.
Перед цим, щоправда, довелося провести три роки у Рот-Вайс Алені. Спочатку у їхній резервній команді, потім у третьому дивізіоні й, нарешті, у другій Бундеслізі. Щоправда, навіть після цього з приводу нього залишалися сумніви.
Тодішній спортивний директор Боруссії Менхенгладбах Макс Еберль згадує, як вони наважувалися на трансфер Ройса:
«Пам’ятаю, наш головний тренер Ханс Майер запитав у мене: «Макс, а тобі не здається, що 800 тисяч євро за хлопця, який забив у другій Бундеслізі всього чотири голи, це якось забагато?»У нього було око на футболістів, з його думкою варто було рахуватися. Але Марко повністю мене переконав. Моя інтуїція підказувала, що ми вкладаємося у потенціал. Незважаючи на те, що це дійсно були великі гроші для клубу на той час».
Інтуїція не підвела. За 109 матчів у складі Гладбаха Ройс відзначився 41 забитим м’ячем та 28 гольовими передачами. Непогано. Але його серце все одно було відданим іншій Боруссії. І ще в січні 2012-го року він заявив, що наступний сезон розпочне в Дортмунді:
«Я прийняв рішення зробити наступний крок вперед. Я хотів би грати за клуб, який дасть мені можливість боротися за чемпіонський титул і гарантує мені Лігу чемпіонів. Я бачу такий шанс у Дортмунді».
Через багато років Ройс пояснював це повернення вже не тільки футбольними амбіціями, а й чимось набагато більш особистим:
«Додому. Я й досі відчував себе частиною клубу. Вони були частиною мого життя. Важко пояснити це на словах. Це дуже багато значить: провести тут все своє життя, мати можливість грати за цей клуб до кінця.В якийсь момент ви повинні прийняти рішення: спробувати щось нове чи залишитися. Я завжди відчував себе вдома. Навіть якщо бували періоди, коли все складалося не так, як би ми того хотіли, але тут все одно було чудово. Люди приймали мене з відкритими обіймами. Я ніколи не хотів покинути їх.
Коли моя донька вранці йде у дитячий садок, то завжди каже: «Heja BVB!» Це залишає свій відбиток. Ви не хочете, щоб це закінчувалося. Я багато говорив про це з дружиною. Усі в родині раді залишатися у Дортмунді».
Якось несправедливо, що за таку відданість Ройс не був винагороджений чемпіонським титулом.
Його прихід в клуб трапився якраз після двох поспіль тріумфів команди Юргена Клоппа. Найкращий шанс повернутися на вершину був минулої кампанії. Трагедія матчу з Майнцом ще довго буде відкритою раною в серці фанатів Боруссії.
Так, Марко не залишився геть без трофеїв. З Дортмундом йому вдалося взяти два Кубка і три Суперкубка Німеччини. Просто його епоха в клубі могла бути набагато більш успішною.
І не тільки в клубі. У 2014-му Німеччина тріумфувала на чемпіонаті світу. Але у фіналі проти Аргентини Ройс був з командою тільки духом.
У тому сезоні він був ледь не у своїй піковій формі: 23 голи і 19 асистів за 44 матчі у всіх турнірах. Ройс міг стати однією з головних зірок того турніру. Однак травмувався під час спарингу перед поїздкою у Бразилію.
Злі язики скажуть, що саме травми не дозволили йому перейти з Дортмунда кудись деінде. Але справа в тому, що Ройс ніколи і не шукав шляху на вихід, як це зробили багато з його партнерів.
«Я завжди казав, що кожен сам відповідає за свою кар’єру. Час летить, а у нас його не так вже й багато.Чимало наших гравців, з якими ми б могли створити тут фантастичну команду, зробили інший вибір. Це також слід поважати.
Для такого гравця як я, який завжди хоч боротися за титули, очевидно, було боляче бачити, як наші найкращі футболісти покидають клуб тому, що вони, на жаль, не бачать можливості зробити наступний крок тут.
Але у мене ніколи не було відчуття, що я маю вчинити так само просто через те, що так роблять інші. Я завжди був готовий будувати щось нове, надсилати людям повідомлення: «Я залишаюся тут, незважаючи ні на що!»
Однак тепер навіть він прийняв рішення йти. У віці 34 років Марко дійшов до висновку, що саме так може принести користь клубу.
«Ми прийняли спільне рішення. Важливо дивитися один одному в очі. Він провів у складі команди 426 ігор, забив 170 м’ячів, написав у Дортмунді унікальну історію. І незважаючи на це, потрібно планувати майбутнє й передавати відповідальність в інші руки».
Так відхід Ройса з клубу прокоментував Себастьян Кель, спортивний директор клубу, з яким Марко ще встиг пограти разом, як тільки повернувся в команду.
Всі розуміли, що розриву не уникнути. Перед початком цього сезону Ройс вже передав капітанську пов’язку Емре Джану. Але, водночас, його виступ, зокрема, в матчі проти Аугсбурга дав зрозуміти, що йому ще рано завершувати кар’єру.
«Мені подобається бути на полі. Я не збираюся вішати бутси на цвях, ще збираюся пограти».
Навіть в цьому сезоні у нього пристойні 9+10 у всіх турнірах за системою гол+пас. Тож історія Ройса у футболі продовжиться.
Ну а коли він вирішить, що вже награвся, то Боруссія буде готова до ще одного його повернення. Очевидно, що Дортмунд зможе знайти йому гідну посаду в клубі.
Коментарі 0