Володимир Шаран: «А хтось говорить бий-біжи...»

 – На тренерській ниві ви змусили заговорити про себе, коли знаходилися біля керма «Олександрії». Ваші підопічні тішили самобутнім стилем, а клуб – хорошою організацією роботи. Мабуть, важко було в «Минаї» після «Олександрії», де все працювало, як добре відрегульовний механізм.

– Знаєте, і в «Олександрії» не все відразу відповідало вимогам сьогодення, зокрема, вистачало проблем з якістю поля на головній спортспоруді, де проводили календарні поєдинки. Проте з кожним роком ми прогресували на всіх «фронтах». І тому я був неприємно вражений, коли недавно один з керівників ФК «Олександрія» в інтерв'ю зазначав, що містяни грали за примітивною схемою бий-біжи. Можливо, колись так інколи й траплялося, зважаючи на якість газону. Як на мене, ці висловлювання тільки нівелюють роботу самого ФК, бо, повторюю, в «Олександрії» все йшло синхронно: розвивалася клубна інфраструктура, і все креативніше та змістовніше діяли футболісти. А якби було інакше, то чи вдавалося б перемагати грандів – «Динамо» і «Шахтар», підійматися в табелі про ранги в УПЛ, змушувати рахуватися з собою іменитих візаві в єврокубках?

До речі, і в «Олександрію» ми запрошували, переважно, безкоштовних гравців, кращих з яких потім вигідно перепродавали в більш імениті команди. Взяти, хоча б, для прикладу Бондаренка з його переходом в «Шахтар». Заробив клуб й на кандидатах у національну збірну України Мірошніченку та Третьякову після їхнього продажу в липні «Дніпру-1» та Бацулі – в один з бельгійських клубів, були вигідні пропозиції й по Ковальцю, Лучкевичу та Гречишкіну. Чи візьміть того ж, Бабогло, який зараз на видноті в збірній Молдови. А хтось каже бій-біжи. Залишається сподіватися, що поступово і в «Минаї» все відповідатиме вимогам сьогодення.