Вихованець Динамо із Полісся пригрозив киянам, що може встигнути відновитися до очного матчу

Вже нормально. Відновлююся, почав бігову роботу, працюю в тренажерному залі. Як вибув? Закінчив тренування, знову випив таблетки, лежав – і щось мені легше не стає. Написав лікарю, кажу: «Давай якось перевіримо. Хоч би не апендицит».

Прийшов лікар з другої бази, подивився, сказав: «Я не впевнений, але краще перевірити та поїхати в лікарню». Я о 23-й десь взяв у Русі Бабенка машину й поїхав.

У мене взяли кров, відкапали, сказали: «Чекаємо до ранку. Будемо дивитися по аналізах і так далі». Мене хотіли залишити в лікарні. Там, чесно кажучи, такі умови – я вже відвик від таких, можна так сказати. Я сказав медсестрі, що поїду додому, ночувати, вона каже: «Без питань – тільки заяву напишеш, і все».

Я написав, о 2-й ночі виїхав – і тривога. А я Житомир поганенько знаю, і навігатор не працював. Я ловив людей на дорозі. Слава Богу, що повз проїжджали пацани молоді якісь – і вони мені на пальцях показали, як їхати.

На ранок прокинувся, поїхав у лікарню. Одразу сказали, що по аналізам завищені лейкоцити – і це, скоріш за все, апендицит, тим паче мені краще не стало. Зробили операцію вже в четвер, на наступний день, і 4 дні я був в лікарні, до понеділка.

Не зміг приїхати до збірної? Так, дуже прикро. Скільки там, 9 років наче, я чекав виклик у збірну. Я так якось думаю: все, що не робиться, – на краще. Життя продовжується. Будуть ще матчі в листопаді, тому хочу себе проявити й поїхати знов. Є мотивація, буду працювати – а там буде видно.

Вже днів 5 тренуюся. Почав з велосипеду, з максимально лайтового режиму. Десь 3-4 дні на велосипеді, потім уже бігову роботу зробив.

Будемо дивитися по відчуттях. Думаю, десь за 5-6 днів буду в загальній групі. Хочеться з Динамо зіграти. Було б супер з Буковиною, але не знаю. Якщо вийде – буде супер.

Олександр Андрієвський