За Шахтар дебютував гравець, батько якого загинув на війні

Емоції неперевершені. Як я казав у інтервʼю, якби років 8 тому в мене запитали, чи я гратиму в Шахтарі, то ніколи б не повірив. Ще з дитинства дивився їх по телебаченню, а зараз граю тут. Тому дуже приємно.

І ще: коли їхав на «Давай, грай!» [проект Шахтаря для обрарованих дітей, – прим.], то я не знав, що там будуть селекціонери Шахтаря. Я тоді був дитиною, і коли ми вже виграли фінал, то ходив із Кубком і хотів сфотографуватися з футболістами першої команди, але мій тренер мене за руку потягнув і сказав, що на мене чекають приємні новини. Мене повели до тих селекціонерів, і вони сказали за місяць завітати до Шахтаря на перегляд.

Мені Маріно Пушич перед матчем казав, що буде дебют, але не казав, на скільки хвилин випустить. Думав, десь на пʼять хвилин вийду, але він мені дав набагато більше часу. Було дуже приємно. Так, хвилювався трішки, але коли вийшов на поле, було вже легше. Мене підбадьорили деякі гравці, тому було приємно виходити.

Нічого особливого не казали, просто підбадьорили, – Дмитро Криськів, Назарина. Тому нічого такого. Марино Пушич сказав: «Це твій час – виходь та показуй себе». Приємно було.

Цей дебют присвячую, звісно ж, моїй сімʼї, моєму батьку, якого вже немає. Я думаю, він був би дуже радий цьому, і, гадаю, він усе бачить.

Микола Огарков