Холодний ляпас від гарячих бразилійок

Жіноча національна збірна України розпочала свій восьмий чемпіонат світу з холодного душу, поступившись грізній Бразилії – 20:35. Перемогу в оупенері ми й не замовляли, але й у гідних межах не втрималися: рахунок «-15» ще поколює, головне ж – не вдалося побачити навіть точкової цілісності, з якою можна було б йти в завтра.

З самого початку ми не увійшли в гру, і перші морозні крапельки ніби розбудили нас (0:3, 3:3), але пробудження вийшло вдаваним – лише на секунду розплющивши око (0:3, 3:3), ми позіхнули, і перекинувшись на інший бік, знову повернулися до обіймів Морфея.

Стартовий склад – Салтанюк; Коновалова, Андрійчук, Смбатян, Поляк, Шукаль, Науменко (одна заміна – Компанієць виходила на захист) – здивував хіба що появою Вікторії Салтанюк, а проблему правого флангу було вирішено універсалізмом Тетяни Поляк, яка пішла на незручний напівсередній. 

Дивно, але саме Салтанюк та Поляк стали рідкісними промінчиками сонця у похмурій гавані Фредеріка. Провисли лідери, не працювала лінія, на яку було зроблено ставку, а пізніше ще й розм'як захист, що виглядав в єврокваліфікації мотивованішим і, очевидно, потужнішим. 

У підсумку до не найпідготовленішого плану «А» додалася тотальна відсутність плану «Б». Не говорячи вже про готовність реагувати на більш розгалужені варіанти розвитку сценарію. 18 втрат і 36% реалізації скажуть промовистіше, ніж будь-яка спроба знайти основні причини сіренької увертюри. 

Втім, не забуваємо, що в суперниках у нас був найгрізніший опонент на попередньому етапі – перший кошик з ліцензією на Олімпіаду-2024 на додачу до відносно свіжого титулу чемпіона світу (2013). У свою чергу, у нашій команді не залишилося жодної гандболістки, яка знає смак Ліги чемпіонів, а для всіх збірниць звітний чемпіонат світу став першим у кар'єрі і взагалі першим мейджором, за винятком Андрійчук та Смбатян, які зачепили Євро-2014. 

Крім того, одразу чотири (!) гандболістки загалом вперше зіграли за збірну України. Можливо, варто було випускати їх у перше велике плавання не під час шторму, що насувається (всі дебютували в першому таймі?!), а в більш відповідний для цього момент штилю – під завісу, коли хвилі часто вщухають. І не обов'язково у першому матчі турніру поряд із зграєю грізних бразильських акул.

Окремо хочу наголосити на неймовірній підтримці на трибунах «Арена Норд». Вони були пристойно заповнені переважно українцями, які мешкають у цьому регіоні. Такий супорт став можливим завдяки винятковій емпатії данської громадськості, яка підставила плече тисячам родин наших співвітчизників, які постраждали від воєнного вторгнення.

5421 – саме стільки українців живуть у Північній Ютландії – від Ольборга до самої берегової лінії. Місцевий муніципалітет та федерація гандболу Данії у спайці з найбільшими бізнесменами регіону зробили шикарний подарунок. У день відкриття ЧС вони організували культурно-соціальну програму для майже сотні українців: поїздку двоповерховим автобусом до Скагену – найпівнічніше місто Данії, яке славиться мисом Гренен (раджу обов'язково туди з'їздити нашій гандбольній делегації!). Саме там відбувається злиття двох морів – Балтійського та Північного.

Відвідування музею, колективний ланч у місцевому стилі «hygge» та вишенька на торті – виїзд на поєдинок Україна – Бразилія, який закривав неймовірно насичений день українців. Здається, наша жіноча збірна відчувала, що виступає на «домашній» арені, що сяяла у синьо-жовтих фарбах.

Цей шляхетний жест став відповіддю данців за наш характер і невгамовну працездатність: представники місцевих профспілок обожнюють українців, які у своїй переважній більшості влаштувалися на роботу, ще й якісно з нею справляючись.

Ми, у свою чергу, дякуємо сонячним данцям: Маnge tаk!

29 ЛИСТОПАДА 2023 РОКУ. ЧС-2023. 1 ТУР. ФРЕДЕРІКСХАВН (ДАНІЯ)

Бразилія – УКРАЇНА – 35:20 (17:10)

Україна: Гладун (4/15, 27%), Салтанюк (6/30, 20%); Поляк (4/5), Смбатян (4/10), Соскіда (3/3), Науменко (3/6), Андрійчук (2/7), Коновалова (2/3), Колодюк (1/2), Дяченко (1/1), Козак (0/1), КОМПАНІЄЦЬ (0/1), Маркевич (0/3), Прокоп'як, Шукаль (0/1), Когуч (0/4). 

Салтанюк (№16). Несподівано вийшла у старті та провела гідний матч. Офіційно здійснила 6 порятунків. Одна з небагатьох світлих плям у нашій збірній. 

Гладун (№12). З'явилася на 40 хвилині другого тайму. Офіційно здійснила 4 порятунки. До речі, за моїми нотатками обидва голкіпери зробили на один сейв більше. Воротарська позиція не викликає запитань. 

Шукаль (№32). Відбороздила свою брівку три чверті матчу. За швидкістю та входом у гру навіть непогано. Не забила одного разу зі стаціонару, але без пожежі.   

Коновалова (№28). У протилежному від Міланезі кутку теж без паніки. Марина не забила разок у першій половині, потім поклала двійку у другому. Все ОК, пам'ятаючи, що наш вінгер, грає через біль, але в обороні треба бути уважнішими.

Козак (№22). Мала забивати свій голешник у першій половині і спокійно засипати зі свіжовідкритим «банківським рахунком» у збірній.   

Дяченко (№21). Хвилювання відчувалося, але своїм міні-шансом скористалася зорієнтувавшись на підборі. У випадку з Олесею у неї всі рахунки відкриті: і ігрові, і гольові. З почином!

Смбатян (№19). Очевидно, – наділена статусом лідера з кидковим карт-бланшем. На жаль, 40% реалізації та присипкою у вигляді трьох втрат не витягує навіть на посередню оцінку.  

Андрійчук (№9). Тут оцінка ще нижча, ніж у Томи. 29% реалізації, найбільше втрат (5) і зовсім відсутній зв'язок з лінією, ніби дівчатка вперше побачилися. Проте теж лідер, провела найбільше ігрового часу серед виконавиць задньої лінії.   

Маркевич (№7). У Мар'яни немов якийсь затик. Все може, але зупиняється і не вірить у майбутню позитивну дію під час її виконання. Звичайно, з 0/3 і сирими рішеннями навіть на кволу трієчку не награєш.  

Компанієць (№33). Ось Іра на кволу трієчку напрацювала. Наш капітан віддала пару результативних передач (більше лише у Андрійчук), але в атаці ніяк не вибухне. З обороною теж багато знаків запитання. 

Когуч (№18). Напевно, награла на найнижчу оцінку за історію всіх коротунів. Повільно, передбачено та абсолютно неефективно (0/4). Ще й втрату встигла зробити за виділений час. Свій мінор може сміливо ділити з тренером, який не змінив Женю набагато раніше. П'ять (!) косяків за вісім хвилин роботи – це перебір для ЧС. 

Соскіда (№8). Ураганом увірвалася на майданчик на 23-й хвилині першого тайму і за пару хвилин встигла наклепати три голи з абсолютною реалізацією. Причому на швидкості, що перевищує середньокомандну. І це в момент абсолютного дебюту у націоналці! Проте матчі грають не відрізками, а повноцінно. У другому таймі скисла, сповільнилася і втратила всю швидкозароблену чарівність, здійснивши три необов'язкові втрати.   

Прокоп'як (№10). Вийшла у другому таймі на рідну «двійку». Без примітних дій, але зі звичною запопадливістю, чого не вистачало всім її партнерам по оборонній лінії.  

Колодюк (№34). Одна з чотирьох дебютанток нашої збірної, яка відзначила прем'єру раніше за решту – ще в першій чверті матчу. Могла йти на перерву з гольовим активом, але відклала його на другу половину. Дебют – ок, але перша лінія має бути кілером, а не чемпіонатоукраїнським погладжуванням суперворотаря ЛЧ.

Науменко (№17). На Андріяну обрушилося все й одразу, її на старті навантажували так, як Леке. Свою роботу виконала не найкращим чином. Без особливих витонченостей, але й до фейлу на небезпечну відстань не наближалася. У центрі оборони зіграла відчутно нижче за свій рівень.    

Поляк (№14). Найкращий її матч у футболці збірної. Вийшла у старті на незручному напівсередньому та стала безумовним МВП нашої команди. Голи Тані можна сміливо вносити у нарізку найкрасивіших стартового ігрового дня.   

Андронов. Провалив поєдинок. Два тайм-аути ще в першому таймі, причому після одного з них рахунок перетворився з 5:9 о 5:13. Як не вмів ламати сценарій, що погано складається, так поки і не навчився. Не тримав нитки гри у своїх руках, проспав очевидні затики окремих гравців. Як риска під матчем: остання атака українок просто захлинулася навіть без конвульсій у найкращих традиціях чемпіонату України. Не можна забувати, що тут на нас дивиться весь світ.    

Наступний матч підопічні Віталія Андронова проведуть з Іспанією (1 грудня) і в цьому поєдинку ми знову не замовляємо вишуканих страв а-ля фаршировану іспанську рибку. Лише стандартне меню: дисципліна та концентрація усі 60 хвилин, щоб отримати ситу відрижку, як після жовтневих матчів – програшного з Німеччиною та виграшного зі Словаччиною. 

А очки ми рахуватимемо після матчу з Казахстаном, який миттєво змусить забути цей не вражаючий старт. 

Ігор ГРАЧОВ, спеціально для XSPORT.ua з Фредеріксхавна

Фото Anze Malovrh /kolektiff