Ірина Дерюгіна: «Ми дуже хочемо завоювати для України олімпійські ліцензії»

Головний тренер збірної України з художньої гімнастики Ірина Дерюгіна в ексклюзивному інтерв’ю XSPORT підбила підсумки виступу команди на турнірі Miss Valentine-2023, який з 22 по 26 лютого проходив у естонському місті Тарту, розповіла про мотивацію спортсменок прославляти Україну, поділилась специфікою поїздок на турніри під час війни в Україні, та висловила тверду позицію, що українські спортсмени мають готуватись до змагань вдома аби морально допомагати Батьківщині.

Ірино Іванівно, чи задоволені ви виступом підопічних на змаганнях Miss Valentine-2023 у Естонії?

Я дуже задоволена виступом наших дівчат. Якщо враховувати, що в нашій країні йде війна, якщо враховувати стрес, який вони переживають, і враховувати як ми добираємось до кожного старту, то цей результат – дуже гарний.

Ми виграли практично все крім фіналу Гран-прі, де Вікторія Онопрієнко була другою в трьох видах. Це єдине, що ми програли, все інше було супер.

Наскільки важливо вам було успішно виступити на Miss Valentine-2023 з огляду на те, що турнір проходив в річницю вторгнення рф в Україну?

Якщо сказати відверто, то наші гімнастки, коли виходять на змагання, завжди прагнуть максимально проявити себе і подарувати радість близьким, вболівальникам та всій нашій Україні. Ми завжди хочемо підтримати та прославити Україну нашими спортивними досягненнями. Тому через це напередодні турніру у Естонії у дітей був, я б так сказала, підвищений стан бажання. І це спрацювало.

За такий результат на змаганнях я б хотіла подякувати всьому нашому тренерському колективу. Іріша Блохіна, Марина Кардаш, Вікторія Безсонова, Вікторія Мазур, Альона Дмитраш, Маргарита Васильєва та Наталія Куріна разом зі мною зробили все аби дівчата підготувались проявили себе. Для нас це був дуже важкий рік, нас дуже вибиває з форми дорога, адже ми довго добираємось на змагання. Але інших варіантів ми для себе не бачимо, бо художня гімнастика відчуває, що ми маємо бути вдома, і тренуватись тут аби морально допомагати Батьківщині. Перебування на рідній землі дає спортсменам ту силу, яка необхідна аби гідно представляти свою країну на міжнародній арені. Я взагалі вважаю, що ті, хто працював останній час закордоном, вже мають повертатись і готуватись до турнірів вдома.

Хочу порадіти за Вікторію Онопрієнко, яка з минулого року зробила великий ривок, вона почала інакше виступати, почала інакше виглядати на майданчику. Впевнена, це не межа для неї, якщо вона буде так само працювати далі, то її місце постійно буде на п’єдесталі. Для нас це буде велика радість.

Багато хто не вірив в Поліну Городничу, яка виступала в Гран-прі, але я вирішила спробувати, і практично не отримала підтримки в цьому рішенні, але я виявилась права. Поліна дуже ефектно виглядає, вона справила дуже гарне враження. В багатоборстві вона посіла третє місце, а в нас за всю історію я не пам’ятаю випадку, коли третя гімнастика підіймалась на п’єдестал у цій дисципліні.

Вона стабільно пройшла змагання, хоча їй ще є над чим працювати, вона ще не на повну виступила. Проте всі оцінили її виступ.

Також в Естонії змагалась наша чудова гімнастка Поліна Каріка. Вона виступала в категорії senior, в турнірі, і зробила всього дві вправи. Поліна – нереальна гімнастка, але їй не вистачає трохи впевненості в собі, можливо, їй ще потрібен час, можливо, стрес через війну дається в знаки. Поки що вона не може дати на повну те, що могла б показати.

Разом з нею в цій категорії виступала Христина Погранична, яка проявила себе менш вдало. Вона, правда, півтора роки не виступала, в неї були певні операції, після яких вона ще повністю не відновилась. Можливо, відновиться, але поки вона виступила не достатньо добре.

Дуже добре себе показали юніорки Таїсія Онофрійчук та Катерина Цема. Вони командою виграли у Болгарії, яка в нас одна з основних суперників на чемпіонаті Європи та світу. А в нас в цьому році по юніорам обидва ці важливі турніри. Онофрійчук – нереальна гімнастка, вона дуже виразна. Вона досі виступає по юніорам, але я вже чекаю на неї в сеньйорах. Таїсія робить складніші вправи ніж старші. Наша молодь дуже всім сподобалась, в їх бік були найкращі компліменти.

Ще є така гімнастка як Дар’я Овейчик, 2010 року народження, вона в Естонії у вправах з м’ячем посіла перше місце. В неї чудові дані, вона дуже розумна, в неї великі можливості. Будемо готуватись далі і вирощувати наші таланти.

Також на Miss Valentine-2023 в нас виступали дівчата 2007 року народження: Лейла Юсіфзаде та Анастасія Ікан. Це теж дві дуже талановиті дівчинки. Коли Юсіфзаде скрутила чотири піруети у боковій площині, то всі були максимально здивовані. Вона дуже гарно крутить, хоча робить тільки перші кроки на серйозному рівні. Змагання у Тарту це був взагалі її перший міжнародний старт. До цього вона з нами була тільки на зборі у Японії. В неї дуже багато можливостей, над якими ми працюємо.

В нас ще перше місце посіла команда у групових вправах. Правда, там не було великих країн-конкурентів, були США, була Фінляндія. Хоча раніше у нас і фіни вигравали, і американці намагались виграти, але зараз вони були далеко. В нас повернулась команда – чотири людини в команді з Олімпійських ігор у Токіо, і є три дуже гарні резервні гімнастки, які готуються. 

В принципі, я задоволена виступом групових, адже вони намагались не втрачати, намагались справити враження. В них композиційно були дуже гарні вправи, але потрібно їх ще допрацювати. Ось наразі допрацьовуємо.

Збірна України показала просто феноменальний результат на цьому турнірі…

Це справді так, і, якщо чесно, ми дуже сильно втомились. Змагання йшли в такому ритмі, що було дуже важко всім приділити достатньо уваги. Адже поки одні виступають, вже інші виходять. Це було дуже важко.

Загалом, всі вправи продивились, все, що ми робили, все пропрацювали. Я задоволена. Ніхто не очікував, що Україна так рано буде в такий формі і так себе проявить. Зазвичай команди трохи пізніше набирають таку форму. Ми просто дуже рано почали, адже ми дуже хочемо завоювати для нашої країни олімпійські ліцензії, дуже. Нам потрібні дві ліцензії в особистих змаганнях і чотири в групових.

І, наскільки я розумію, цей турнір був важливим етапом підготовки до боротьби за ліцензії?

Так, звичайно. В нас всього вісім стартів до початку боротьби за ліцензії, тому в нас кожен турнір на вагу золота.

Наразі в нас будуть в календарі лише Гран-прі та Кубки світу, інших змагань просто немає. Ми просто фізично не можемо доїхати нікуди, адже ми витрачаємо дуже багато часу на дорогу та на відновлення від неї. Це просто жах. Тому нам доводиться з одних змагань їздити на інші аби не витрачати час на повернення до дому і потім новий виїзд. Це дуже важко і емоційно для людей, і для їх здоров’я.

Якщо чесно, не знаю, як ми витримаємо, але ми маємо витримати і завоювати ліцензії аби гідно представити Україну на Олімпіаді.