Ястремська – про камінь у нирці: «Цей ранок згадую з жахом»

Зараз уже все гаразд. Тоді це був просто жах. Це жахливо згадувати. Я пам“ятаю того ранку: я просто встала з ліжка, хотіла сходити в туалет, і зрозуміла, що просто не можу дихати, задихаюся. Добре, що зі мною були мама, тато та сестра. Відразу викликали швидку і я прийшла до тями вже в лікарні ввечері.

Тоді виявили, що камінь у нирці. А так ми гадали і не могли зрозуміти, що це. Один із варіантів – апендицит, але він відпав, бо дуже довго тримали спазми в попереку, у животі і прямо взагалі жахливо себе почувала. Як згадую, аж погано стає.

Коли вийшла з лікарні, повернулася до квартири і прокидаюся наступного ранку з панічною атакою. Відразу згадую ці почуття, які були напередодні. Дуже боялася, щоби таке не повторилося.

Звичайно, це дуже спонтанно трапилося за день до мого відпочинку. Я мала сама їхати на машині в гори, але добре, що це сталося саме за день. Бо якби це сталося в машині, це було б жахливо.

Потім я довго відновлювалася, тижнів зо два взагалі не тренувалася. Жодних фізичних навантажень. Мені призначили наступний скан за два тижні, призначили різні пігулки. Я чекала, коли вийде камінь, і через 14 днів він вийшов, а я навіть не відчула цього. Можливо, за рахунок пігулок розчинився.

Потім коли вийшла з лікарні, поїхала до Польщі на матч «Шахтаря», мене запросили туди. Я погодилася, щоб не сидіти у сильній депресії.