Олексій Торохтій: «Раніше, коли чули, що я з України, казали: «А, це там, де гармошка і ведмеді…» Зараз такого немає»

Відомий українських важкоатлет Олексій Торохтій взяв участь у проекті XSPORT «Разом до перемоги!» і розповів про те, як змінилося ставлення до нашої країни за кордоном, про свою розбомблену фабрику, а також про відсторонення російських і білоруських спортсменів від міжнародних змагань.

Про необхідність вчити українську мову

Українську я знаю, ми розмовляємо українською, але я сам з Донецького регіону, тому для мене російська мова більш звична. Але я повністю українець, я поважаю свою країну і мову.

Я розумію, що мені потрібно, так як я вчив англійську, мені потрібно вчити українську. Мені дуже соромно, що я це не зробив раніше.

Про те, як змінилося ставлення до України у світі

Ми не тільки та країна, яка може відстояти себе. Ми країна талановитих людей, котрих хочуть наслідувати, в яких хочуть переймати досвід. Це було важливо і до війни, це важливо зараз і буде важливо після війни. Нам потрібно буде з нашим іменем йти далі.

Постійно, коли я приїздив на семінари і казав, що я з України, то мені відповідали: «А, це там, де гармошка і ведмеді...» Тобто багато людей не розуміли де це територіально, вони вважали, що це росія. Зараз такого немає.

Важко сказати, що це добре, що це кльова штука [зважаючи на заплачену ціну], але нас вже чітко ідентифікують, розуміють хто ми, розуміють, ми дуже сильні. Нам доводиться за це дуже сильно заплатити, але нарешті вони розуміють, що ми не росія.

Мабуть, для кожної країни має статися щось таке, що згуртує і змінить вектор назавжди. Я розумію, що я зараз не сиджу в окопі, а розказую тут про якісь речі в майбутньому, та все ж кожен на своєму місці робить те, що вміє.

Про фабрику одягу

У мене розбомбили фабрику. Комусь квартиру, комусь машину, комусь бізнес, у когось відібрали життя. Те, що у мене трапилося – це матеріальне, це можна буде відбудувати, переналаштувати. Я за це не переживаю.

Нашим дівчатам, які тренуються в Конча-Заспі ми передали футболки, компресійний одяг. У нас був склад, ми роздали одяг звідти на потреби. Для них ця футболка може бути стимулом і якоюсь частинкою добра.

Про те чи цікавиться новинами важкої атлетики

Я зараз не слідкую за новинами важкої атлетики. З тими новинами, які є довкола України, у мене не залишається часу, бажання, щоб слідкувати за цим. Вже немає того сенсу, того смаку…

Ти розумієш, що в когось там може клацнути щось в голові і він зробить хімічну чи ядерну атаку. На фоні цього те, що хлопці підіймають на півтора-два кілограми більше, встановлюють світовий рекорд, не таке важливо. Напевно, коли наші хлопці збивають ворожий літак, то це більше емоцій викликає. Так, в тому літаку гинуть люди. Але, вибачте, не ми починали цю війну. Ми нікого не гукали, не просили прийти допомагати.

Про відсторонення російських і білоруських важкоатлетів

Відсторонення російських і білоруських спортсменів? Мені байдуже. Відсторонили від змагань… Як це можна прирівняти… Я не можу сказати, чи це заслужено, чи мало цього, чи багато. Це щось з іншої планети. Зробили – гаразд. Але це війну не зупинило, вона продовжується.

Ви бачили, що трапилося з Черніговом, з нашою базою? Там був дуже великий центр, зробили там ремонт. Ми в тому готелі проводили 40% свого спортивного життя. А цю базу просто зрівняли з землею.

Якщо їх країну відсторонили на рік-два від змагань – окей. Але це не порівняти [з тим, що вони вчинили].

Олексій Торохтій: «В 2014 році на Донбасі я втратив батька. Він не воював, до нього просто прилетіла бомба»

Повне відео інтерв'ю: