«Так радісно кричав, що колеги, які сиділи довкола, озиралися». Коментатор згадав той самий гол Коноплянки Англії

Вже завтра збірна України стартує у відборі на Євро-2024. Ця кваліфікація обіцяє бути складною, власне, як і наш перший суперник.

В Лондоні відбудеться вже дев’ята зустріч з Англією в історії. Останнього разу вони розгромили нас 0:4. В 2012-му вибили з домашнього чемпіонату Європи. Опонент, м’яко кажучи, неприємний.

Але є й набагато більш теплі спогади. Перемога в Дніпрі з голом Олександра Назаренка, нульова нічия в Києві і, звісно, єдиний матч, коли нам вдалося уникнути поразки в Англії – 1:1 з тим самим пам’ятним голом Євгена Коноплянки.

З тих пір в складі англійців залишилися лише Кайл Уокер та Рахім Стерлінг, котрий через травму в збірну не приїхав.

В свою чергу, у нас ще й досі в строю Андрій Ярмоленко і… все той самий Коноплянка, якого, немовби спеціально, щоб оживити спогади того голу, в національну команду викликав Руслан Ротань. Наш тренер, до речі, тоді в Лондоні також вийшов в основному складі.

Той матч пам’ятний для багатьох. Зокрема і для коментатора Олександра Сукманського. Перед новим приїздом нашої команди на Уемблі було б цікаво дізнатися, як цей матч переживався для нього.

Олександр Сукманський

«Це був мій перший футбольний коментар зі стадіону за межами України. Він виник спонтанно. На Інтері на матчах збірної України ми працювали в парі з Романом Кадєміним. Він сказав керівництву, що такий класний матч пасувало було б відпрацювати з нового Уемблі.

Тож почали організовувати все, подалися на візи. Але у Романа несподівано щось трапилося – і він не зміг поїхати. Випадок розпорядився так, щоб я коментував один.

Летіли туди делегацією журналістів, разом з командою. Хвилювався, звичайно. Це ж велика відповідальність. Уявіть собі, коментувати збірну України. Самому. Ще й з Уемблі.

Там на місці перший день – це оглядини, підготовка, спілкування з колегами. Говорили про гру, та й загалом подібні відрядження використовувалися, щоб з колегами перетнутися, поспілкуватися. Бо в Україні постійно якось не до цього, справи.

В день гри – поїздка на стадіон. Достатньо тривала. Запам’яталося, що трафік відчутний у Лондоні. Тобто всі ці історії, коли матчі Ліги чемпіонів затримуються, через те, що автобус команди приїхав з запізненням – воно зрозуміло чому так стається».

Уемблі в синьо-жовтих кольорах в підтримку України у війні з рсією / Фото - FA

«Стадіон Уемблі – це машина. Найбільша арена, на якій я був. Хоч, варто зізнатися, і бував не на багатьох. Ну, у нас, принаймні, точно таких немає, наші стадіони якісь компактніші. А туди, коли заходиш, то це якесь окреме місто всередині арени.

По-моєму, там в підтрибунному приміщенні такі коридори, що по них вантажівки їздять, які розвозять, зокрема, їжу.

Досить довго було діставатися до коментаторської позиції: декілька ліфтів, декілька сходів. Все зовсім не так, як у нас.

Але з організацією було надзвичайно чітко. Відчувалося, що там величезний досвід в усіх цих процесах. Приходиш, показуєш посвідку, що ти транслятор, – і там тобі відразу роблять прес карту з твоїм фото, з допусками в зону. Все дуже швидко.

Тобі допомагають, приводять на місце, там є людина, яка закріплена за тобою – вона відразу все підключає, перевіряє зв’язок з Києвом. Власне, стандартні робочі моменти. Але вони цікаві, коли вперше з таким зіштовхуєшся».

«А далі була гра. Гол Коноплянки, зрозуміло, мабуть, один з найяскравіших епізодів у моїх футбольних коментарях. Він й досі в YouTube гуляє. Неймовірно радісно я тоді кричав під часу голу.

Колеги, які сиділи довкола, всі озиралися. Але не по-злому, а з посмішкою. Бачили, що це важливо і для молодого коментатора, і, в цілому, для України, яка була далеко не фаворитом того протистояння.

Однак відчувалося, що ми пропустимо. Було помітно, що у нас постійно з правого флангу виникали проблеми. Я ще в коментарі казав, що, напевно, треба заміна, може звідти й гол прийти. В підсумку, якраз після подачі звідти ми отримали пенальті. Пропустили – 1:1.

Було певне розчарування, оскільки це був один з тих матчів, які потрібно було виграти.

Але загалом, спогади приємні. В першу чергу через те, що ми залишилися незадоволеними результатом.

Хочеться, щоб і цього разу так було – щоб грали так, аби у випадку невиграшу відчували, що заслуговували більшого».

Подивомося, якою вийде ця зустріч.

26 березня. Лондон, Уемблі. Англія – Україна. Чекаємо на ще один гол, який потім буде приємно згадувати через роки. А може і не на один.

Сергій Лук'яненко

Telegram-канал автора