«Ми поки живі». Марта Костюк розповіла, яке повідомлення прочитала першим після початку війни

19-річна українська тенісистка Марта Костюк в ефірі проєкту XSPORT «Разом до перемоги!» розповіла, як її зустріла новина про початок повномасштабного військового вторгнення росії, а також зізналася, як мама переконала її продовжувати грати, незважаючи ні на що.

Перший тиждень був найжахливішим. Я була вдома в Монако, прокидаюся вранці, підіймаю телефон, а там купа повідомлень: від друзів, від мами, новини. Я найперше повідомлення від мами відкрила. І вона пише: «Ми поки живі».

Я не знаю, як на це повідомлення можна було відреагувати. Пульс 200 був відразу ж. Не знаю, як передати ці відчуття. Вони були під Києвом, на Чайці. Це і не близько, і не далеко від Бучі.

Ось так почалася війна для мене, у моєму житті. Все, що я пам’ятаю, це дика напруга в усьому тілі. Весь час. 24/7. І кожен день я прокидалася з абсолютно різними відчуттями.

Єдине, я дуже добре пам’ятаю, що через кілька днів після початку війни мені різко стало погано. Тому що я продовжувала далі тренуватися, хоч і було ясно, що не можу витримати такі навантаження.

В неділю мені стало погано. Я не могла зрозуміти, що це за стан. Боліло все тіло, я не знала, що коїться. Хотіла їхати в лікарню, але не могла зрозуміти, що я їм там скажу, як я поясню, що відчуваю. Та через кілька годин стало легше, я випила пігулки.

Через днів десять організм, думаю, просто адаптувався до цієї ситуації. Тепер стрес майже непомітний. Але він присутній весь час. Чесно кажучи, я вже навіть не пам’ятаю життя якесь інше. Від цього, насправді, дуже сумно.

Як приймалося рішення, що потрібно продовжувати грати, незважаючи на війну і на жахливе самопочуття?

Я не хотіла їхати в США (на турнір в Індіан-Уеллсі – XSPORT), тому що не розуміла для чого, не розуміла, що я там буду робити, оскільки прекрасно розуміла, що абсолютно не готова до змагань: ні морально, ні фізично.

Але мама сказала: «Марта, зберися! Не опускай руки. Це твоя робота, це твій фронт. Борися на ньому, як тільки можеш. Кожен робить те, що може».

Я до останнього не хотіла їхати. Так вийшло навіть, що я сплутала який паспорт брати, взяла той, що без візи в США. Уточню, що всі паспорти у мене громадянки України.

Довелося купувати новий квиток – поїхала додому за паспортом, а потім полетіла окремо без команди. Так почалася моя боротьба на тенісному фронті. Хочу сказати, що рішення приймаються не базуючись на якихось відчуттях чи на якомусь досвіді. Вони просто приймаються. І ти рухаєшся далі. Так зараз це все робиться.

Єдине, чому я рада, що змогла не травмуватися сильно і продовжую бути боєздатною на своєму фронті.

Повний текст інтерв'ю Марти Костюк.

Відео інтерв'ю: