Левченко: «Важливо показувати людям, що війна триває»

Відома українська легкоатлетка Юлія Левченко в інтерв'ю глянцевому журналу ELLE повідала про те, як це представляти нашу країну в період війни:

«Спорт — це завжди про боротьбу, і ми стараємося показувати хороші результати. Проте спортсмени стали й інформаційними воїнами, адже можуть ділитися зі своєю аудиторією тим, що відбувається в Україні. Це важливо — показувати людям, що війна досі триває. У кожній країні новини різні, і якщо ми стабільно дивимося чи перевіряємо щось про Україну, то люди за кордоном так не роблять. Мені й моїм колегам уболівальники неодноразово казали, що завдяки нам вони дізнавалися про перебіг війни. І скажімо так: коли ти на змаганнях одягаєш форму з українською символікою, це вже гарантує, що увага буде прикута до тебе. Зараз до наших спортсменів підходять і питають, як справи, або просто підтримують. Також ми завжди розповідаємо про Україну журналістам. Нещодавно проходив чемпіонат світу в Юджині, і для українських спортсменів була влаштована спеціальна пресконференція. На ній усі питали, що відбувається в Україні, як це — коли війна у твоєму рідному домі.»

Левченко зізналася, що захоплюється українськими військовими, які захищають нашу країну від окупантів і розповіла, ким зі світу спорту вона надихається:

«Кожен з нас є сміливим, перебуває на своєму місці та робить усе можливе для перемоги України. Проте я не можу порівнювати свою сміливість із відвагою військових, які зараз захищають Україну на передовій. І про таких героїв ми не повинні забувати — навпаки, потрібно їх усіляко підтримувати. Сьогодні, наприклад, мене надихає Олександр Усик, бо він виграв у бою-реванші з Ентоні Джошуа. А ще я в такій гарній команді з легкої атлетики, що її результати дарують мені купу мотивації.»

Також легкоатлетка розповіла,як змінилися її життєві пріоритети після 24 лютого:

«Зрозуміла, що потрібно цінувати своє життя. Адже ми можемо планувати що завгодно, а потім усе раптово зміниться. І ще важливо мати плани на майбутнє, проте більше радіти сьогоденню. Думаю, мене підбадьорюють люди, які завжди поряд. Розмови з ними часто лікують, головне — уміти чути й говорити правильні речі. Це дає багато сил. Україна — це мій дім. Це місце, де я народилася, живу та хочу жити. А бути українцем чи українкою — це любити свою країну, триматися разом і навіть у найскрутніші моменти знаходити привід, щоб усміхатися. Знаходити щось позитивне — це наша риса, яка допомагає боротися з усіма складнощами. »