Екслідер Вереса пояснив, чому він вирішив понизитися в класі

Емоцій справді багато, адже я хотів якнайшвидше приєднатися до «Буковини». За останні три дні пройшов медогляд, були переїзди - і от я вже тут. Дуже щасливий, що став частиною чернівецького клубу. Уже дуже хочеться приступити до роботи.

Насправді, все сталося дуже швидко - десь за 3-4 дні. Медогляд пройшов за один день, а перемовини взагалі тривали не так довго. Ми одразу погодили всі умови. Я був у пошуках нового виклику, нових амбіцій - і побачив, що «Буковина» зараз саме те правильне місце, де я хочу бути.

Насамперед, зацікавив сам проєкт. Я бачив, що клуб розвивається, реконструює стадіон, будує щось серйозне загалом. І я зрозумів, що в «Буковині» є амбітні цілі. Це стало головною причиною, чому я погодився на перехід.

Я забив перший гол на реконструйованому «Авангарді», і тепер дуже хочу постаратися зробити щось подібне в Чернівцях. Я вже бачив місцевий стадіон – він прекрасний! До того ж, знаю багато про команду від своїх друзів, які грали за «Буковину» - від Василя Гакмана та Богдана Когута. Вони дуже багато розказували мені про чернівецький клуб. Богдан завжди казав, що у Чернівцях – круті вболівальники, які гаряче підтримують команду.

Сподіваюся, відчую це вже у першому домашньому матчі. А якщо ще й заб’ю гол – то це буде взагалі чудово! Чесно кажучи, про «Буковину» знаю ще з дитячих років. У чемпіонатах ДЮФЛ я чомусь завжди любив забивати саме «Буковині». Якщо не помиляюся, маю у своєму активі три чи чотири голи у ворота чернівчан. Одного разу навіть забив гол рукою – і цей гол зарахували, бо арбітри не помітили цього 😁.

У спарингу за «Верес» мене здивувала «Буковина», сподобалося, яку гру продемонстрували чернівчани. Команди Першої ліги зазвичай не грають проти клубів УПЛ так високо, як це робила «Буковина». Чернівчани грали з високою лінією оборони - це було нестандартно і сміливо. Після спарингу я поспілкувався з хлопцями з «Буковини», розпитав, як у них справи в команді. Мені справді було цікаво. Я й до свого переходу слідкував за «Буковиною», навіть коли не знав, що можу сюди перейти.

Звісно, це не єдина команда, за якою я слідкую. Мені подобаються амбітні проєкти – не ті, які просто існують, а ті, що розвиваються і роблять свій значний вклад у футбол.

У складі «Буковини» є і знайомі. Це Андрій Бусько, Євген Підлепенець. Та й загалом багатьох хлопців знаю, з якими неодноразово перетиналися на футбольних полях.

Якщо чесно, було досить важко було прощатися з «Вересом». Не буду брехати – були і сльози. Тому що цей клуб багато чого мені дав, відкрив шлях у дорослий футбол. Звичайно, були як хороші, так і погані моменти, але погане забувається, а хороші спогади залишаються. Але з сьогоднішнього дня я повністю сфокусований на «Буковині» і готовий віддавати всі сили цій команді.

Щодо ігрового номера, то мій улюблений – 11-й, але він уже був зайнятий. Так само, як і 99-й, під яким я починав грати у «Вересі». У підсумку запитав, чи вільний 8-й номер - мені сказали, що так, цей номер вже вільний, адже Хамелюк, який грав під «вісімкою», залишив команду. Це теж символічно, адже свою кар’єру я починав саме під восьмим номером, тож вибір був очевидним. Якби і цей номер був би зайнятий, то взяв би будь-який інший, це не проблема.

Про Шищенка чув багато хорошого. Спілкувався з хлопцями, які працювали під орудою Сергія Юрійовича – жоден з них не сказав нічого поганого. Він проповідує атакувальний та комбінаційний футбол. Його минула команда тому доказ: вони залишилися в УПЛ завдяки саме такій грі. Я грав проти команди Шищенка, тож знаю стиль гри. Звісно, кожен тренер має свої вимоги, і я готовий адаптуватися. Також в тренерському штабі є Артем Кичак – ми колись разом грали у «Вересі», приємно бачити знайомі обличчя.

Для мене завдання – лише максимальні. Я навіть пообіцяв своїй дружині, що зроблю все можливе, аби цього сезону ми підвищилися у класі. Але особисто моя мета у «Буковині» - це виграти Першу лігу. У мене є такий досвід у складі «Вереса». Сподіваюся, що разом ми зможемо цього досягти.

Віталій Дахновський