Найбільш прикрий і ганебний виліт з чемпіонату. І це трапилося з командою легендарного футболіста

Вилетіти в другий дивізіон можна по-різному. Можна як Минай спробувати подарувати фанатам надію, але потім все ж не довести справу до кінця. Чи як Альмерія почати перемагати, тільки коли вже стало запізно. Або ж як Фрозіноне, впасти в зону вильоту аж після останнього туру.

А можна вилетіти так, як це зробив Анкарагюджю в чемпіонаті Туреччини. Дуже прикро, але так само й ганебно.

Турецька Суперліга – далеко не найбільш статусний чемпіонат Європи. Але водночас кількість зірок в складах їхніх команд часом змушує звертати увагу на місцевий футбол.

Команда з Анкари не може похвалитися якимись гучними прізвищами серед гравців. Однак їхній головний тренер – Емре Белезоглу, один з найкращих футболістів у історії Туреччини.

Зараз по завершенню сезону він ледь стримував сльози:

«Анкарагюджю заслуговує набагато кращого. Я той, хто несе найбільшу відповідальність за те, що сталося. Це найбільш болючий досвід у моєму життя. У мене є відчуття, що я ніколи не зможу собі пробачити те, що допустив подібне».

Так Белезоглу відреагував на те, що його команда вилетіла з Суперліги. За підсумками останнього туру. В якому, здавалося, мусить врятуватися.

Насправді, проблеми почалися набагато раніше. Зокрема, ледь не головною історією сезону в Туреччині стало те, що колишній президент Анкарагюджю ударив рефері. Від цього зміни у керівництві, штрафи, дискваліфікація стадіону і, звісно, негативний емоційний фон.

Але команда не мала вилітати. У кожному з останніх чотирьох турів вона мала шанс врятуватися. Не скористалася жодним.

Перша невдача – гра з Аланіяспором. Анкарагюджю повів у рахунку вже на самому старті зустрічі. Але втратив перемогу на 90+5 хвилині. Безглуздий пенальті – і команда зі столиці Туреччини не дорахувалася двох очок. Якби вони перемогли у цьому матчі, то не вилетіли б.

Щоправда, тут також варто подивитися на те, який гол у них відібрав рефері. Здається, на момент розіграшу штрафного, м’яч вже не котився:

Наступний тур – зустріч з прямим конкурентом у боротьбі за виживання Хатайспором. Анкарагюджю не міг дозволити собі програти. Підопічні Белезоглу пропустили першими, але встигнули відігратися – зрівняли рахунок на 84-й хвилині. Якби вони зіграли цей матч внічию, то не вилетіли б з Суперліги. Але Хатайсор встигнув забити ще раз на 90-й.

Після цього Анкарагюджю приймав передостанній Пендікспор, який, щоправда, ще також надіявся на виживання. За підтримки своїх трибун господарі забити так і не змогли – зіграли внічию 0:0. Якби вони виграли цей матч, то не вилетіли б.

«Ми переможемо Трабзонспор у Трабзоні й відплатимо борг своїм уболівальникам. Не варто переживати».

З таким настроєм прес-аташе клубу підходив до заключного матчу в сезоні. Анкарагюджю не влаштовувала нічия, потрібна була тільки перемога.

До речі, так, це був виїзний матч. Але домашні трибуни були закриті, на стадіоні були тільки фанати зі столиці. І вони надіялися на те, що сезон буде врятовано – підопічні Белезоглу виграли перший тайм.

Однак коли Трабзонспор зрівняв, то над ареною нависла мертва тиша. Склалося враження, що Анкарагюджю в нокауті. Та нізвідки на них звалився ще один гол – на 78-й хвилині вони знову вийшли вперед.

Здавалося, цю перемогу вже не можна було втратити. Белезоглу вирішив, що притиснутися до своїх воріт і почати відбиватися – гра з вогнем. Тому тренер випустив на поле свіжих гравців атаки. Така тактика не спрацювала.

Трабзонспор зрівняв. Потім вийшов вперед. І наостанок забив ще один. Анкарагюджю треба було вигравати цей матч, а вони в кінці зустрічі пропустили три м’ячі за шість хвилин.

У кожному з останніх чотирьох турів столична команда могла врятуватися від вильоту. Але не спромоглася цього зробити.

Один з найбільш прикрих вильотів сезону, адже він трапився в самому кінці останнього туру. Але також і найбільш ганебний, оскільки Анкарагюджю сам до цього довів.