Це серце зламалося, несіть наступне: підсумки роботи Шовковського з київським Динамо

Михайло Цирук

Олександр Шовковський більше не тренер київського Динамо. Сказати, що до цього все йшло - не сказати нічого, адже в такій кризі чемпіон України не був уже дуже давно. З останніх 15 матчів, які біло-сині провели з 13 вересня і до сьогодні, виграно лише 4, вперше в історії клуб програв три поспіль поєдинки УПЛ, відставання від Шахтаря в турнірній таблиці становить уже 10 очок, а останньою краплею стала абсолютно безнадійна поразка від кіпрської Омонії (0:2) у Лізі конференцій.

Коли історія офіційно завершена, можна починати підбивати підсумки. Чи виправдало очікування та впоралося зі своїми завданнями чергове динамівське серце? Як оцінювати роботу СаШо з рідним клубом, якому він присвятив усе своє життя? Кого, врешті-решт, призначати після нього? Відповіді на всі ці питання шукатимемо просто зараз.

Чемпіонів не судять?

Якщо спробувати поставити Олександру Шовковському за роботу з Динамо якусь оцінку, то вона апріорі не може бути низькою. Цей тренер виграв з клубом 30-те в історії чемпіонство, а здобути золото УПЛ з Динамо - це вже завдання достатньо високого рівня складності, за фактом виконання якого можна послуговуватися принципом «переможців не судять».

Звісно, Динамо – один з двох грандів українського футболу, але ж будьмо відверті: різниця у бюджетах та можливостях порівняно з іншим – просто колосальна. Кияни не можуть привозити якісних легіонерів вагонами, витрачаючи на них десятки мільйонів. Головний конкурент – може. Тому кожне чемпіонство Динамо – це справді подія. І саме тому ця подія, останнім часом, трапляється раз на 4-5 років.

Окрім чемпіонства, Шовковський встановив з Динамо рекордну безпрограшну серію в УПЛ, з якою Ігор Суркіс носився немов з писаною торбою навіть тоді, коли було зрозуміло, куди все котиться, і що корабель чемпіона України стрімко йде на дно. Тож за результат Шовковському – справді респект. Він обійшов значно потужнішого, в усіх сенсах, конкурента (криза Шахтаря – точно не проблеми Динамо), і як би ви не хейтили легендарного голкіпера зараз, це потрібно памʼятати та визнавати.

Але ж робота тренера – це не лише про результат

Свого часу Степан Бандера сказав: «Коли між хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все». Проводячи паралель і з футболом, можемо перефразувати: коли між результатом тут і зараз та поступовим, концептуальним розвитком тренер обирає результат, він зрештою залишається і без нього, і без розвитку, і без гри.

Між свободою та хлібом Шовковський без вагань обрав хліб. Їв його багато та жадібно, зовсім не думаючи, де брати новий, коли цей запас хліба закінчиться. Намацавши максимально просту модель футболу з закиданнями у глибину та розрахунком на швидкість власних гравців, яка могла приносити результат на рівні УПЛ, тренер вхопився за неї, і тримаючись уже синіми від сили стискання пальцями таки вирвав чемпіонство у головного конкурента.

Але чи навчав він Динамо грати у якийсь інший футбол? Чи був у нього хоч колись план Б? Чи думав він про те, а що я буду робити, якщо мій футбол раптом перестане працювати? Однозначно ні. Звідси й усі проблеми, які кияни мали ще минулого сезону. У єврокубках, де переваги в класі у гравців киян вже немає, Шовковський просто капітулював, здавшись без бою.

Звичайно, на рівні Ліги Європи з цим складом справді було дуже важко. Але ж це не означає, що не треба навіть намагатися. А коли ти граєш з Ромою повністю резервним складом – це ніщо інше, як капітуляція.

Динамо Шовковського перемагало лише слабших за себе. Лише там, де була значна перевага у класі. Там, де її відсутність потрібно було компенсувати тренерською майстерністю – повний нуль. Нещодавня перемога в Кубку над Шахтарем (2:1) стала чи не єдиним випадком за каденції СаШо, коли Динамо обіграло команду, сильнішу за себе.

Навряд чи в подібних випадках Шовковський не хотів: просто не міг. Не знав як, тому й робив те, що знає та вміє – штампував перемоги в УПЛ. Тепер уже колишній наставник Динамо – розумна людина, здатна аналізувати те, що відбувається навколо, робити висновки та роботу над помилками. Але тренер – не дуже сильний. Знань та вмінь у цій справі наразі недостатньо, аби керувати Динамо, і знайти нове місце роботи, саме як головний тренер, Олександру Шовковському буде дуже непросто.

Падіння було неминучим

Враховуючи все зазначене, падіння Динамо справді було питанням часу. Коли суперники зрозуміли, як протидіяти команді Шовковського, вона не змогла запропонувати нічого нового –  і от наслідок. Ще одна величезна проблема полягала в тому, що у важку хвилину СаШо не зміг втримати контроль над роздягальнею.  Раз по раз у ЗМІ просочувалися чутки про якісь конфлікти, проблеми та непорозуміння, а диму без вогню, як правило, не буває.

Звісно, у проблемах Динамо винен не тільки Шовковський. Це не Шовковський уже кілька років не може знайти для команди нормального центрального захисника. Це не він не може забезпечити себе ж гравцями, здатними бути хоч трошки конкурентнішими на рівні єврокубків. Не Шовковський, з рештою, роками призначає на посаду головного тренера динамівські серця без достатнього досвіду, знань та вмінь. Але ж за результат, у підсумку, завжди відповідає тренер, чи не так?

Танці на граблях триватимуть?

Виконувачем обовʼязків головного тренера киян наразі призначено наставника команди U-19 Ігоря Костюка. Чи розглядають його брати Суркіси як тимчасовий варіант, або ж, як і у випадку з Шовковським, планують залишити надовго – відомо лише їм. Але обрати Костюка – це обрати відсутність змін.

Чому? Та тому, що робота з Динамо U-19 – це така сама робота з командою, яка має величезну перевагу в класі майже над усіма суперниками, тільки там, на молодіжному рівні, ця перевага помножена на три. Ставити футбол з нею не надто потрібно, бо навіщо, якщо й так виграють? Як Костюк проявить себе на рівні, де ця перевага значно менша? А як щодо єврокубків, де переваги взагалі немає? Зараз відповісти на подібні питання просто неможливо, це треба побачити.

Плюс для Костюка в тому, що цього сезону гірше вже не буде. Чемпіоном Динамо точно не стане, а різниця між другим місцем та сьомим для вболівальників киян не надто велика. Звісно, бажано фінішувати у зоні єврокубків, але для цього є й запасний шлях – Кубок України, який тепер стає для біло-синіх головним турніром сезону. Мій прогноз: якщо Динамо його виграє - Костюка залишать головним тренером. Але ж чи не буде таке рішення продовженням танців на граблях – покаже лише час.

У матеріалі використані фото Getty Images, ФК Динамо Київ