Від вічних чемпіонств до важкої боротьби за ЛЧ: куди поділася гегемонія Ювентуса в Італії?

Михайло Цирук

Ювентус упродовж десятиліть був уособленням домінування на Апеннінах. У певний момент здавалося, що золото Серії А стало туринською власністю за замовчуванням. І справді — з 2012-го по 2020-й чемпіонат Італії жив під диктовку однієї сили: дев’ять титулів поспіль не залишили шансів конкурентам. Та як сталося, що ця футбольна машина дала тріщину?

Перший серйозний удар стався ще в середині 2000-х. Тоді скандали сколихнув усю країну: Юве звинуватили в участі у договірних іграх, позбавили титулів і відправили до Серії B. Для багатьох клубів це стало б смертельним вироком. Але не для Старої Синьори. Після болісного періоду очищення й перебудови до Турина повернувся Антоніо Конте — вже у ролі тренера. Саме він заново сформував команду з психологією переможців.

Фундаментом того Ювентуса стала непохитна оборона — легендарна трійка Барцальї, Бонуччі та К’єлліні, відома як BBC, а серцем команди був маестро півзахисту Андреа Пірло. Результат не змусив чекати: три чемпіонські сезони поспіль.

У 2014 році естафету прийняв Массіміліано Аллегрі. За нього Юве став гнучкішим і різноманітнішим у тактичному плані, а клуб двічі доходив до фіналу Ліги чемпіонів — у 2015 та 2017 роках. У внутрішній першості туринці не знали рівних: Інтер, Мілан, Рома й Наполі залишалися позаду, тоді як ще п’ять Скудетто поповнили трофейну залу чорно-білих. Здавалося, цю гегемонію неможливо зупинити.

Усе змінилося влітку 2018-го. Ювентус пішов ва-банк, підписавши Кріштіану Роналду за рекордні 100 мільйонів євро. Метою був єдиний трофей, якого бракувало, — Ліга чемпіонів. Проте саме цей трансфер порушив фінансову рівновагу клубу. Витрати стрімко зросли, а єврокубкові результати, навпаки, пішли на спад.

А остаточний кінець епохи настав у 2021 році. Антоніо Конте, тепер уже на чолі Інтера, відібрав чемпіонський титул у свого колишнього клубу. Юве ж під керівництвом Андреа Пірло фінішував лише четвертим. Невдовзі проблеми лише примножилися: вибухнув фінансовий скандал, пов’язаний із маніпуляціями капіталом.

Сезон 2022/23 став одним із найболючіших — мінус 10 очок у турнірній таблиці, втрата місця в Лізі чемпіонів і серйозні кадрові втрати. Поль Погба вибув через допінгову історію, Ніколо Фаджолі опинився в центрі скандалу зі ставками. Навіть повторне повернення Аллегрі не дало бажаного ефекту: четверте й сьоме місця — не ті результати, на які чекали в Турині. Не спрацювали й тренерські експерименти з Тіаго Моттою та Ігорем Тудором.

У пошуках нового початку керівництво зробило ставку на ще одне гучне ім’я — Лучано Спаллетті. Паралельно клуб навів лад у фінансах і переглянув трансферну стратегію, відмовившись від наддорогих суперзірок на користь молоді. У Турині бачать спадкоємця Дель П’єро в Кенані Їлдизі, центр поля будують навколо Хефрена Тюрама, Вестона МакКенні та Копмайнерса, а в атаці поєднали молодість і досвід — Душан Влахович та Джонатан Девід.

Ці зміни почали давати плоди. У поточному сезоні Ювентус знову змусив говорити про себе як про претендента на Скудетто. Перемоги над Інтеро» і Ромою додали оптимізму, хоча поразки від Лаціо та Наполі, а також серія необов’язкових нічиїх, зіпсували загальну картину. Навіть після вражаючої серії з шести матчів без поразок і п’яти перемог поспіль туринці несподівано поступилися «Кальярі», що знову породило розмови про нестабільність. Вирішальним може стати лютий — протистояння з Лаціо, Інтером та Ромою покажуть реальні амбіції команди Спаллетті.

Сьогодні Ювентус уже не виглядає недосяжним монстром, яким був колись. Але історія Старої Синьйори не раз доводила: цей клуб уміє переживати удари долі. Чи зможе він знову підкорити Італію? Одне відомо напевно — Юве ніколи не здається.

У матеріалі використано фото Getty images.