Залиште в спокої Мудрика! Він хороший футболіст, якого ми самі піднесли до небес

Його продавали, як головний талант в історії українського футболу. За нього билися кращі клуби АПЛ, ним захоплювалися найвідоміші спортивні журналісти світу, а очікування від нього були просто неймовірними. Все це про золотого, 100-мільйонного хлопчика українського футболу Михайла Мудрика. Але, на жаль, поки що ці очікування не виправдовуються. Спробуємо розібратися, чому українському вінгеру досі не вдається проявити себе в «Челсі» і збірній України. 

Ваші очікування - ваші проблеми

Гравцям, які перейшли в новий клуб за великі гроші, постійно цим дорікають. Висока трансферна вартість зазвичай тисне на футболістів, адже за будь-якої помилки і навіть найдрібнішої невдачі їм це пригадують. Так вже заведено, і очевидно, що так було, є і буде. Але, якщо розібратися, такий підхід не зовсім справедливий. Жоден гравець не встановлював на себе ціну сам. І, якщо вже незадоволені Мудриком фанати «Челсі» і хочуть пред'явити комусь претензії за те, що за українця істотно переплатили, то логічніше було б висловлювати їх менеджменту лондонського клубу. Адже саме він погодився віддати за цього гравця такі гроші.

Те, що за Мудрика переплатили - факт. Це підтверджує не стільки його вартість на Transfermarkt, яка зараз, після недавнього оновлення, піднялася до 60 млн євро, а при переході в «Челсі» і зовсім становила 40 млн, скільки невпевнена гра Михайла на старті його кар'єри в Лондоні. Гравець, гідний цінника в 100 млн, нехай навіть за схемою 70+30, повинен проявляти себе відразу, без будь-якого часу на розгойдування. А коли через три місяці після переходу ми все ще говоримо, що йому потрібно дати більше часу, то варто розуміти, що в топ-клубах так багато шансів не буває. 

Але висока ціна Мудрика - це точно не його проблема. Це заслуга менеджменту «Шахтаря», який зумів надати своєму головному товару такий вид, що «гірникам» вдалося знайти настільки щедрого покупця. Лестиві та пафосні коментарі як представників донецького клубу, так і європейських ЗМІ, божевільний піар від Фабріціо Романо, готовність «Шахтаря» гнути свою лінію і свою ціну до кінця - всі ці фактори вплинули на те, що Михайло став найдорожчим гравцем в історії українського футболу.

Мудрик не унікальний

Якщо все ж зняти рожеві окуляри, які після гучного трансферу затьмарили очі багатьом українським вболівальникам, то можна визнати, що всі ярлики в стилі «найкращий вінгер світу після Мбаппе і Вінісіуса», «майбутній володар Золотого м'яча», «унікальний суперталант, яких практично немає в цьому світі» - лише частина піар-кампанії перед продажем гравця. Хорошої і якісної реклами, яку «Шахтар» організував просто чудово. На ділі ж Мудрик виділяється настільки сильно тільки в чемпіонаті України. А в європейській топ-лізі він просто один з багатьох. Це зовсім не означає, що він поганий футболіст. Навпаки, Михайло дуже хороший, якісний гравець. Але гравців такого рівня в світі вистачає, як би нам не хотілося вірити в зворотнє.

Вершник без голови

Про головні переваги Мудрика знають всі: неймовірна швидкість і прекрасна техніка. Але ось моментів, де він виявляв високий рівень футбольного інтелекту, можна згадати не так багато. Михайло нечасто демонструє розумний футбол, а це вміння не менш важливе, ніж фізичні здібності, і цінується анітрохи не менше. Голова Мудрика поки що не завжди встигає за його швидкими ногами, і іноді це дуже впадає в очі. Зокрема, навіть в останній грі збірної України проти Англії (0:2) був момент, коли наш лівий вінгер розігнався з м'ячем, але не придумавши, що зробити з ним далі, просто вперся в суперника на підході до чужого штрафного майданчика.

Немає простору - немає Мудрика 

У донецькому «Шахтарі» Мудрик був людиною, через яку будувалася вся гра команди. І це навіть не перебільшення. Всі дії «гірників» в матчах із середніми і сильними суперниками зводилася до того, щоб запустити швидкісного Мудрика по лівому флангу, де він повинен був добігти до воріт і завершити атаку ударом або останньою передачею. Але якщо суперник грає компактно і атакує обережно, не залишаючи у себе за спинами вільних зон, Михайлу стає важко. Коли Мудрику нікуди бігти, він стає найзвичайнішим футболістом, без родзинки. Часом йому не вистачає ігрової гнучкості і плану Б.

Припиніть його порівнювати!

Ще одна проблема дорогого і якісного гравця - постійні порівняння із зірковими колегами і конкурентами. Природньо, така доля не оминула і Михайла Мудрика. За будь-якої невдачі Мудрика десь на іншому кінці Лондона починає гикати Леандро Троссард, адже вболівальники «Арсенала» просто радіють від того, що «каноніри» підписали бельгійця замість українця, а в Неаполі гикає Хвича Кварацхелія, тому що «ось де справжній суперталант, а не цей переоцінений технар».  

А ось українські вболівальники люблять порівнювати Мудрика з Циганковим. Спочатку бійці в коментарях сміялися над величезною різницею в трансферної вартості гравців, адже «Шахтар» отримав за Михайла в 20 разів більше, ніж «Динамо» за Віктора. Але потім, коли Циганков став проявляти себе в «Жироні» куди краще, аніж Мудрик в «Челсі», об'єктом для глузувань став саме екс-гравець «гірників». Однак порівняння цих футболістів виглядає не зовсім коректним, адже Мудрик і Циганков - занадто різнопланові гравці з різними сильними якостями. 

Виходить, Мудрик не такий і сильний?

Ні! Михайло Мудрик - дуже сильний футболіст. Але футбольна громадськість дивиться на нього через призму завищених очікувань і яскравої етикетки з великим цінником, яку на нього причепили в Україні. Звичайно, списувати його в ряди другосортних гравців ще дуже рано, як і говорити, що «Челсі» - не його клуб і йому тут нічого не світить. У Мудрика ще може все вийти, і в Лондоні, і в збірній. Він все ще може стати одним з кращих гравців в історії українського футболу. Потрібно лише опуститься на землю і продовжувати свою роботу і рух в цьому напрямку.

Михайло Реуцький спеціально для ХSPORT.ua

У матеріалі використані фото Getty images