«Я неправильно лояльно ставився до росіян». Верняєв шкодує, що раніше говорив про спорт поза політикою

Олімпійський чемпіон Олег Верняєв в інтерв'ю FootballHub розповів про те, як змінилося його мислення після початку повномаштабної війни і зізнався, що жалкує про свою поведінку до цього:

«Чи змінилося щось на Донбасі? Літніх людей вже не переконаєш, занадто молоді, які наслухалися всього, там теж багато неадекватних думок. Але, мені здається, я все частіше починаю чути, що люди ставлять питання: «Чому раніше такого не було? Чому раніше не бомбили, а тепер бомблять?» Починають якось аналізувати і щось думати. Але цього мало.

Я вважаю, чесно, всі ті, хто хочуть «руского міра», нехай валять в росію, їдуть в росію. А Донецьк – це завжди був і є Україна. Не знаю, може я це грубо сказав, але... Це як ти приїдеш до мене додому і скажеш: «Все, ця кімната тепер моя, не заходь сюди». І я: «Ну так, вона ж завжди твоєю була». Маячня якась.

Я з 2012 року не був в Донецьку. Мені дуже хотілося б потрапити в Донецьк. Це дитинство, це ностальгія. Як мінімум, на «Донбас-Арену» потрапити.

Коли для мене почалася війна? Після 24 лютого всі конкретно кордони розставили і вибрали свою сторону. Як це не сумно говорити, але багато людей кажуть: «Війна нас не стосувалася, значить все нормально було».

З Донецьком зв'язок був, ми розуміли, що це все лише розповіді про бомбардування – його особливо ніхто не бомбив. Це зараз вони розуміють, що таке бомбардування. Ми якось спокійніше ставилися. Але зараз я розумію, що це була велика помилка.

Я кардинально поміняв свою думку. Від росіян я повідписувався, повидаляв всі фото, де було щось таке, і контакту з ними немає.

Раніше не було такої різкої потреби припиняти спілкування, як зараз, не було таких ситуацій. Неправильно лояльно ставився.

Я теж раніше говорив, що спорт – поза політикою. Але це була моя величезна помилка. Кардинально моя думка змінилося буквально через кілька тижнів після початку війни, коли мені почали писати з росії: «Чувак, як ти так перевзувся, як ти так переодягнувся, ти ж завжди був такий і такий... Ти що, віриш в це все? »

Я кажу: «Я не вірю, грубо кажучи, ні вашим, ні нашим ЗМІ. Я вірю, наприклад, дівчинці знайомій, яка в Ірпені просиділа сама два тижні. Те, що вона бачила, що вона мені розповідала, тому я і вірю. Вірю, що у мене біля будинку в Вишневому прилетіло в три приватні будинки. В це я вірю. А в те, що ви розповідаєте – вірте самі. Це ви любите слухати і терпіти. Терпіть самі. А я дивлюся на факти».

Мені з Харкова Ваня Криленко, мій друг розповідав історії. Цього і ворогові не побажаєш.

Вони не писали мені, не питали, як у мене справи, чи в безпеці я. Писали тільки: «Ти що, гониш, перевзувся?» Я кажу: «Так, перевзувся кардинально на бік своєї країни і все інше мене взагалі не цікавить. Все, що було – забудьте».

Сенсу вже шкодувати про те, що у мене тоді були інші думки. Це було неправильно. Але краще пізніше, ніж ніколи».

Раніше Верняєв заявив, що почав посилено вчити українську мову.