Ольга Саладуха: «Впевнена, що World Athletics не буде змінювати свою позицію поки триває російська агресія»

Михайло Цирук

Цьогорічний чемпіонат України з легкої атлетики, що відбувся у Львові, сміливо можна назвати спортивною подією найвищого рівня. У секторах змагалися найкращі атлети планети, зокрема світова рекордсменка зі стрибків у висоту Ярослава Магучіх та призерка Олімпійських ігор Ірина Геращенко, висвітлення турніру було гідним імен його учасників, а рівень глядацького інтересу – безпрецедентно високим.

Президентка ФЛАУ Ольга Саладуха в інтервʼю SportBusiness.Media підбила підсумки головних змагань країни. Крім того, розповіла про перспективи молодого покоління вітчизняних легкоатлетів, важливість меценатства для українського спорту та можливе повернення росіян і білорусів до головних світових змагань. 

Чемпіонат України у Львові завершився. Які у вас головні враження від цих кількох днів?

Кожен такий старт – це своєрідний успіх в тих умовах, у яких доводиться тренуватися, змагатися та організовувати заходи. Тому головне враження можна охарактеризувати одним реченням – «Ми це зробили!». Дякую команді ФЛАУ та всім, хто долучився.

Чим, на вашу думку, цей чемпіонат відрізнявся від попередніх? Чи можна сказати, що він став певним кроком вперед для української легкої атлетики?

Нам уже традиційно вдається залучати наших топових спортсменів до змагань. Зокрема, цього року була рекордсменка світу зі стрибків у висоту й олімпійська чемпіонка Ярослава Магучіх та бронзова призерка Олімпійських ігор Ірина Геращенко. Це один з кроків, який ми робили раніше, але продовжуємо тримати рівень.

Водночас, ми знову побачили багато глядачів на ключових змаганнях та якісні трансляції на «Суспільному». Також цього року було більше спонсорів, що долучилися до організації, інституцій і державних діячів. Це ознака того, що інтерес зростає, а значить ми рухаємося в правильному напрямку.

Ви написали, що це був чемпіонат, яким можна пишатися. Що саме дозволяє вам так говорити?

Атмосфера на стадіоні, задоволені обличчя спортсменів, тренерів, суддів. Це був турнір хорошого європейського рівня. Далеко не у всіх державах, де є популярною легка атлетика, вдається так організовувати змагання. Ми, готуючи чемпіонат, вивчаємо досвід інших країн, тому маємо всі підстави так стверджувати.

Але найголовніше – це колаборація ФЛАУ з  Іваном Фроловим, всесвітньо відомим дизайнером, та компанією Puma Ukraine. Неймовірні медалі і дизайн чемпіонату, який розробив для нас Іван, який і сам долучився до нашого свята. В основі дизайну медалей була мальва – один з найвідоміших українських символів, що втілює силу та незламність. За словами атлетів, ці нагороди стали справжньою окрасою їхніх колекцій, і це не може не радувати.

Наскільки Львів виправдав очікування як господар головного легкоатлетичного старту країни?

У Львові, традиційно, все на рівні. Команда ФЛАУ по максимуму включається в організацію. Тут уже є досвід та відповідна база. Змагання проходять на стадіоні «СКІФ», а ректор Національного університету фізичної культури ім. Боберського, якому належить спорткомплекс, Ярослав Свищ є також і віце-президентом нашої федерації.

Та заради справедливості варто відзначити, що зараз в Україні вибір місця для проведення таких змагань фактично відсутній. Мрію, коли буде здорова конкуренція між містами та стадіонами за право провести чемпіонат.

Організація турніру отримала багато позитивних відгуків. Що вдалося реалізувати цього року такого, чого раніше не було?

Тут скоріше варто говорити не про те, що нового вдалося, а про те, що ми тримаємо рівень, і це починає привертати дедалі більше уваги не тільки спортивної громадськості. Такі змагання – це як свіжий подих у стані суцільної депресії, в якому доводиться жити мільйонам українців.

Чи можна сказати, що Федерація поступово змінює підхід до проведення чемпіонатів України, роблячи їх більш привабливими для спортсменів, уболівальників та партнерів?

Так, звичайно. Це наша стратегія, яку ми почали реалізовувати на всіх змаганнях і в тому числі на Чемпіонатах України, починаючи з 2024-го року. Без яскравого турніру з елементами шоу і якісного висвітлення змагань неможливо розвивати легку атлетику. Це має бути драйвово та цікаво. Тільки тоді це стане чимось перспективним для атлетів та спонсорів.

Які результати чемпіонату стали для вас найбільш приємною несподіванкою?

Як я вже казала, найбільше мене потішили стабільні виступи наших лідерів: Ярослави Магучіх, Ірини Геращенко, Артура Фельфнера, Олександра Погорілка, Михайла Брудіна, Вікторії Ткачук. Продовжують домінувати спринтери Діана Гончаренко й Олександр Соколов, бігуни на 800 метрів Юлія Гавриляк (Григорʼєва) і Владислав Фінчук. А ще я радію поверненню до високих результатів Анастасії Бризгіної, яка довго не могла повірити в себе після травми.

Хто з молодих спортсменів найбільше звернув на себе увагу і може голосно заявити про себе вже найближчим часом?

Особливо мене порадували виступи барʼєристів Дмитра Багінського і Назара Степанова, які впевнено прогресують і показують стабільно хороші результати. Також стежимо за стрибункою у довжину Діаною Мирошніченко, яка навіть попри травму змогла гідно виступити.

Стабільність демонструє і Антон Сміян, який спеціалізується на барʼєрній 400-метрівці, і Іван Буліч, який стрибає потрійним, і стрибун у висоту Роман Петрук. Ще не можу не згадати про Сніжану Джичко, яка вперше розміняла 24 секунди на 200-метрівці, і про Аліну Кишкіну, яка нещодавно перейшла на дистанцію 400 метрів з барʼєрами. Словом, приємно бачити, що в нас є сильний резерв і нове покоління здібних легкоатлетів.

Якщо оцінювати загальний рівень результатів, чи задоволені ви тим, що показали українські легкоатлети?

Оцінюючи результати сьогодні, ми маємо пам’ятати, що атлети тренуються в умовах війни. І йдеться не лише про зруйновані арени чи тривоги й небезпеку, через які вони постійно змушені переривати тренування і йти в укриття. Річ також у психологічній складовій.

Проте більшість з тих, від кого ми очікували високих результатів, підтвердила свій рівень. Перш за все мова, звісно, про Ярославу Магучіх, завдяки якій глядачи стали свідками стрибка на два метри, й про Артура Фельфнера, який метнув спис за 80 метрів.

Які дисципліни сьогодні виглядають найбільш перспективними для України?

На сьогодні це, передусім, стрибки у висоту. І жіночий, і чоловічий топ-листи сезону очолюють українці Ярослава Магучіх і Олег Дорощук.

У секторі для метання молота серед чоловіків у світі наразі дуже високі результати. Можна метати за 81 метр і навіть з такими результатами не потрапляти в призову трійку. І серед тих, хто регулярно конкурує на найвищому рівні у світі і наш Михайло Кохан. Але й у жіночій дисципліні є дуже перспективні метальниці – сестра Михайла Меланія Кохан, новоспечена чемпіонка Європи U18 і лідерка сезону на континенті.

У секторі для стрибків у довжину у нас з’явилася Ірина Будзинська. Вона раніше бігала 100 метрів з бар’єрами, але вирішила спробувати себе в іншій дисципліні, і тепер регулярно успішно виступає на міжнародних змаганнях, уже зараз виконавши норматив для участі в чемпіонаті Європи.

У нас підростають дуже талановиті стрибуни з жердиною. У своєму віці вони перевершили результати світового рекордсмена Мондо Дуплантіса, які він демонстрував, коли був їхнім ровесником. Це Матвій Строгалєв і Омелян Герасимчук. У цьому ж секторі серед жінок Ольга Бельченко побила юніорський рекорд України, який тримався 15 років.

В останні роки бар’єрні дисципліни були не найсильнішими, проте наразі ми спостерігаємо за постійним прогресом і в них. На чемпіонаті світу в приміщенні нас представляли два атлети – Олег Кукота й Дмитро Багінський, який взагалі регулярно поліпшує особисті рекорди.Також стабільно прогресує Назар Степанов. Серед дівчат на недавньому чемпіонаті Європи U18 Анастасія Алембіта побила 25-річний рекорд України в цій віковій категорії.

Загалом, у нас є програма розвитку федерації, за якою ми працюємо. Вона спрямована на довгострокову перспективу. Зокрема, на Олімпійські ігри 2032 у Брісбені. І ми планомірно рухаємося в цьому напрямку.

Вперше за кілька років у чемпіонаті України взяла участь світова рекордсменка Ярослава Магучіх. Наскільки важливо для національного чемпіонату, коли виступають спортсмени такого рівня?

Звичайно, це неоціненно. Це дає змогу спортсменам змагатися проти найкращих у світі, що, очевидно, підвищує рівень турніру. Ну і, звісно, це спричиняє додаткову увагу громадськості, спонсорів, медіа. А найголовніше – це притягує дітей і молодь. Скільки щасливих облич було. Глядачі та юні спортсмени робили фото, спілкувалися з Ярославою. Переконана, багато хто після такого вирішує йти в легку атлетику.

Наскільки Ярослава залишається прикладом для нового покоління українських спортсменів не лише результатами, а й своєю поведінкою та ставленням до спорту?

Ярослава – рекордсменка світу, яка регулярно зʼявляється на перших шпальтах медіа. Її виступи, поведінка, слова та вчинки мають важливий вплив на спорт не лише в Україні. Характер, з яким вона виборювала олімпійські медалі, вартий наслідування і є прикладом для всіх наших атлетів. При тому вона не забуває допомагати людям в біді, нашому війську, регулярно буває в Україні. Вона дуже відповідальна, старанна та привітна дівчина – справжня чемпіонка.

Після чемпіонату ви окремо подякували великій кількості партнерів та організаторів. Чи можливо сьогодні без підтримки бізнесу та держави проводити турніри такого рівня?

Сьогодні Україна перебуває в стані війни. І держава не в змозі та й не повинна повністю оплачувати весь спектр підготовки та організації змагань. Тому без спонсорів не було би тої яскравості, яку всі зараз відзначають.

Водночас, зазначу, що нам треба на державному рівні підтримувати меценатів. Тому нарешті має бути увалений розроблений нашим профільним комітетом законопроєкт про зміну податкових та митних правил, який дасть змогу на практиці реалізувати законодавство про меценатство у спорті.

Puma вже не перший рік підтримує Федерацію легкої атлетики України. Наскільки важливо мати партнерів, які допомагають розвивати не лише збірну, а й самі національні змагання?

Без хороших всеукраїнських змагань вавжко розраховувати на серйозну національну збірну. Тому тут все очевидно. А ті спонсори, які з нами роками, вони особливо цінні, бо повірили в нас тоді, коли інші ще вагалися. І тепер ми ростемо в цих проєктах разом.

Чи стало більше компаній, які хочуть підтримувати легку атлетику, чи навпаки, зараз це зробити складніше?

Інтерес, однозначно, зростає. Але ви самі розумієте, в якому стані держава і бізнес зокрема. Тому труднощів вистачає, але ми працюємо та залучаємо спонсорів. Бо життя триває. І спорт є тим, що дарує віру в майбутнє, не дає зупинится. 

Наскільки важливо сьогодні створювати навколо чемпіонату атмосферу великої спортивної події – з сучасним оформленням, якісним медійним супроводом та впізнаваним стилем?

Вважаю, це не просто важливо, а необхідно! Якщо цього не робити, то сенс організовувати? Нашій комнаді не цікаво просто заповнювати календар та презентувати цифри у звітах. Ми прагнемо розвитку. Давати дітям, молоді віру в краще, бути сильними та успішними. А все це потребує відповідного підходу у сучасному світі, де потрібно постійно боротися за увагу. 

Що ще хотілося б покращити вже до наступного чемпіонату України?

Звичайно, хотілося б, аби був мир. А з реалістичного, насамперед, працюватимемо над ще більшим залученням глядачів. Щоб повними були трибуни не лише під час виступу наших топів, а протягом усіх змагань.

Тому важливою є промоція, агітаційна кампанія. Львів – яскраве туристичне місто, тому тут можна поєднати перегляд змагань із насолодою від прогулянок, іншими цікавими подіями. Є потенціал залучення глядачів не лише з регіону, а зі всієї країни, і можливо, навіть з-за меж.

МОК передав міжнародним федераціям право самостійно ухвалювати рішення щодо допуску спортсменів з росії та білорусі. Як ви оцінюєте такий підхід?

Вважаю таку позицію МОК неприпустимою. Війна триває, гинуть наші люди, руйнується наша інфраструктура, в тому числі спортивна. З 2022-2023 років, коли спортивні санкції запровадили, нічого не змінилося. Навпаки, війна стала ще більш руйнівною. Тому скасовувати або послаблювати обмеження для росіян та білорусів немає жодних підстав. Ми доносимо цю нашу позицію до світової спортивної спільноти через усі можливі канали і бачимо значну підтримку. Агресор не зможе тріумфально повернутися у великий спорт.

Якою зараз є позиція World Athletics щодо участі російських та білоруських спортсменів у міжнародних змаганнях?

Позиція World Athletics послідовна та незмінна – жодного повернення росії та Білорусі до змагань поки триває війна. Я щиро дякую президенту федерації Себастьяну Коу за відданість чесному спорту і за принциповість. Сьогодні серед усіх міжнародних спортивних організацій саме World Athletics є флагманом, з якого варто брати приклад, і який зберігає вірність справжнім олімпійським цінностям.

Наскільки важливо, щоб World Athletics і надалі зберігала свою нинішню принципову позицію?

Впевнена, що World Athletics не буде змінювати свою позицію поки триває російська агресія. Це важливо не лише для нашого виду спорту, але й загалом для світової спортивної спільноти. Ключова міжнародна спортивна федерація демонструє відданість стандартам олімпізму. Це приклад для наслідування і це маяк, на який будуть орієнтуватися інші.

Чи існують сьогодні ризики, що позиція міжнародної федерації може змінитися?

Сьогодні я таких ризиків не бачу. Ми спостерігаємо чітку тенденцію, що рішення про повернення росіян та білорусів приймають ті федерації, де так чи інакше є значний російський вплив. У World Athletics такого впливу ніколи не було. І це також велика заслуга Себастьяна Коу та менеджменту організації, які блокують лобістів рф та зберігають професійність і доброчесність.

До речі, пан Коу відвідував наш перший чемпіонат нового формату в 2024-му році. Побував на Марсовому полі, де поклав квіти до могил наших захисників, спілкувався з нашими атлетами, що перебувають в лавах ЗСУ. Це було демонстрацією підтримки України, і стало для нас поштовхом до покращення якості змагань.