Брієдіс – про поразку Гвоздика від Калайджича: «Якщо нема великого серця, як в Усика…»

Насправді, навіть сам Гвоздик потім дивитися цей бій і розумітиме це. Працюєш по корпусу, він підсідає, – то допрацюй. Чого ти відпустив? Почав щось цілитись знову в голову… Або фізики не вистачало. У будь-якому випадку, щоби працювати і бити – треба фізику. У Гвоздика великі м'язи. Видно, що він такий налитий, великий, як крузер. Очевидно, заливає назад кілограм вісім так точно. Великий, сильний, здоровий. Якщо ти великий, то закінчується бензин, якщо нема великого серця, як накачав Олександр Усик. Я наведу приклад, тому що вони дуже довго йшли разом.

Гвоздик бив, бив, бив, бив, бив і втомився. І потім почав бити Калайджич.

Гвоздик бив там через корпус у голову, але недооцінили Калайджича, бо видно було, що він цей правий може засунути. А правий у нього прямий поставлений з пелюшок, правий – він просто в нього є. За рахунок плечей, які досить великі. Гвоздик сам по собі весь такий пропорційний, такий фізичний красень. Не знаю чому, але він мені нагадує маленького Володимира Кличка. Тіло дуже однакове.

У сьомому раунді, що сталося? Сталося те, що почали бити по голові. Калайджич почав пробивати свій правий, потрапляти, і він буде робити те ж саме, що виходить. Раз потрапив, два потрапив… На мою думку, на сьомому ударі впав Гвоздик. Блін, ти сам маєш подумати: «Якщо пропустив, піди». Принаймні, як я це робив – засунь в одне місце своє его і пострибай, рухайся на ногах, побігай, відновися, зрозумій, що не так, чому пропустив ще один удар. Для майбутніх боксерів скажу, коли ти пропустив раз – добре, а пропустив два – все, піди, рестартнись, подумай, відійди, не зарубайся, бо ти раз пропустив, вже голова тряслася. Зроби крок назад, рухайся, відновися, зрозумій, дочекайся кінця раунду. На жаль, коли сильне его у людини, вона не може відступити, вона не може дочекатися кінця раунду і сказати, що у мене не виходить.

Мені здається, Гвоздик втомився бити його весь час. Той зазнав, я думаю, навіть десь підламався, але потім повірив у себе з цим першим ударом, яким потрапив. З другим, я думаю, він ще більше повірив у себе і як би не зробив помилки, яку зробив Гвоздик. Гвоздик працював у корпус, потім почав у голову цілитися. В голову не влучає, відпустив – і той втік, відновився, і все починається наново. Калайджич зрозумів, що треба бити туди і як би в сьомому раунді закінчив бій.