У команді Усика розповіли, як з’явився «Іван»

Це не просто лівий оверхенд. Це взагалі не лівий оверхенд, це більше хук, якщо дозволите. Я не хочу сказати, що я відповідальний за те, що показав йому. Я не знаю, чи він використовував його раніше. Я вважаю, що так, якимось чином, бо він шульга. Але мені подобається думати, що я вдосконалив його в тренувальному таборі до Майкла Хантера. Я навіть зараз можу згадати, як це було. Ми біля важкого мішка у залі в Окснарді, Каліфорнія. Я показую рух – крок в один бік і удар в інший. І я показую йому, як він робиться, і як він зможе його викинути без будь-якої небезпеки. І він назвав його «Іваном». Я припускаю, що це було щось засноване на жахливому Івані, який стирав і нищив все на своєму шляху. Так цей удар став Іваном.

Згодом, коли нам треба було щось обговорити чи щоразу, коли я дзвонив йому, коли він був у таборі, я питав: «Як Іван?» «Іван гарний, Расс». «Тобі потрібний Іван у цьому бою». Це стало річчю, про яку ми обидва знали та говорили, бо він міг виконувати цей удар ідеально. Отже, ми почали його використовувати, і він використовував його часто. Один із найбільш руйнівних ударів, які він доносив, – це удар проти Тоні Белью. Він доніс цей удар чудово і вразив його. З Ф'юрі це був удар наполовину. Це був більше лівий оверхенд, це реально не був Іван. З Дюбуа був Іван. То був Іван, над яким ми завжди працювали. Ми розробляли цей удар, говорили про нього.

Якщо ви переглянете прес-конференцію після другого бою з Дюбуа, коли вони запитали Усика про нього, він підняв свою голову і сказав: «Расс!» Він шукав мене у залі для прес-конференцій. Мене там не було. Не питайте чому. Ніхто не сказав мені, і я просто опинився в порожній роздягальні. Він шукав мене, тому що він хотів взаємодії зі мною, він хотів тоді розповісти про його розробку, про назву, і що все це безпосередньо пов'язано зі мною. Я дуже шкодую, що тоді не був присутній. Говорити про це було б фантастикою, бо ми так давно це позначили. Ми маємо зв'язок. Навіть люди у нашій команді не знали, про що ми говоримо. Коли мені треба було бути в кутку, я казав: «Чико, кидай Івана!» Ніхто не знав, що це означає, окрім нього та мене. Це щось особливе для мене.