Кількість вбиває якість: чому топовий футбол перестає сприйматися як топовий?

Михайло Цирук

Фінал Ліги чемпіонів завжди знаменував завершення футбольного сезону. Ну добре, як мінімум клубного, адже міжнародні паузи влітку – явище не нове та досить звичне. А от що незвично – то це просто якась надмірна кількість футболу, яка оточує прихильників найпопулярнішого виду спорту останніми роками.

Не хочеться розпочинати стару пісню про те, як жадібні УЄФА та ФІФА у гонитві за грошима плюють на всіх і все, аби лише напхати якомога більше матчів, бажано з якнайяскравішими афішами. Однак аномальна кількість футболу навколо справді змінює його сприйняття, перетворюючи матчі, на які раніше могли чекати місяцями та тижнями, на буденну формальність.

Цього року українські вболівальники та футболісти, без жодного перебільшення, залишаться без міжсезоння, ну або майже без нього. У заявку молодіжної збірної України на Євро-2025 не увійшов жоден гравець Шахтаря. Але якщо уявити, що хтось з юних гірників таки б поїхав на континентальну першість, то ми б мали наступну картину.

Сезон УПЛ для такого футболіста завершився б 24 травня, а вже 30 потрібно їхати до Іспанії та розпочинати підготовку до Євро. Останній матч групового етапу Україна проведе 18 червня, а новий сезон для Шахтаря розпочинається вже 10 липня. Тобто, максимальна перерва між сезонами для такого гравця склала б 22 дні. А якщо уявити, що Україна раптово вийшла до фіналу, який відбудеться 5 липня, то розмір міжсезоння, відповідно, зменшиться до 5 днів. На топовому рівні свої складнощі: сезон для них розпочинається значно пізніше, але ж і ймовірність затримуватися на турнірах до самого кінця значно вища.

Однак футболістам за цей безперервний футбол хоча б гроші платять, тож повернімося до вболівальників. Чи встигають вони перетравлювати та засвоювати таку кількість футболу впродовж усього року? Чи потрібен він їм у такій кількості? Щоб сказати точно, потрібно мати цифри та статистику, проте загалом глядачі мають знаходитися. Так чи інакше, топова афіша матчу завжди привертатиме непогану увагу, та й не дурні ж в тих УЄФА та ФІФА сидять: якби це було нікому не потрібно – не робили б.

Інша справа, що через таке різке збільшення кількості футбол втрачає свою якість і якусь магію. Ще кілька років тому матч збірних Німеччини та Франції сприймався б як щось важливе, памʼятне, те, чого б чекали всі задовго до початку. Сьогодні ж це може бути матч за третє місце Ліги націй, що розпочинається о 16:00, чи навіть о 15:00, якщо брати за європейським часом.

Матч ПСЖ та Атлетико – звучить як чвертьфінал чи півфінал Ліги чемпіонів. Але сьогодні це може бути матч групового етапу оновленого Клубного чемпіонату світу. Фінал клубного ЧС, до слова, запланований аж на 13 липня. Тож сьогодні футбол справді не закінчується ніколи. Це перетворилося на якийсь безперервний потік, за яким глядач просто не встигає.

Збільшення кількості матчів зменшує їхню якість і на футбольному полі. Бо неможливо постійно грати основним складом та з максимальною віддачею. Доводиться десь економити сили та ресурси, і використовувати, в тому числі, топові за вивіскою матчі в цих цілях.

На виході отримуємо купу матчів, які не особливо потрібні ні гравцям, ні вболівальникам. І мова навіть не про ситуації, коли на Клубному чемпіонаті світу не можуть продати квитки на матч двох ноунеймних, як для світової арени, команд. Навіть топовий футбол перестав сприйматися як топовий, хоча височенний рівень гравців, звісно, не піддається жодним сумнівам, а на полі часом відбувається справжнє видовище.

З порушенням принципу «хорошого – потроху» це хороше стало якимось надто буденним, доступним та нецікавим. Звісно, все це дуже індивідуально, але якщо ви почнете їсти вашу улюблену страву щодня, вона вам з часом набридне та перестане бути улюбленою. І не тому, що їжа зіпсувалася, чи ви її розлюбили: її просто забагато. А надмірна кількість неминуче тягне за собою зниження важливості та якості. Адже якщо зробити щось елітне надто доступним, воно швидко стане масовим та втратить свій статус.

У матеріалі використані фото Getty Images