Перший чемпіон з Шахтарем, повний невдаха та справжня зірка

Михайло Цирук

Головною футбольною новиною початку тижня в Україні, звісно ж, стало призначення на посаду головного тренера національної збірної першого в її історії іноземця - італійця Андреа Мальдеру.

Наразі ставлення вітчизняних уболівальників до цієї кандидатури видається радше стримано-оптимістичним. УАФ, схоже, максимально врахувала претензії суспільства до попередника Мальдери Сергія Реброва, і неймовірно показово підкреслює переваги італійця перед колишнім “улюбленцем секторів”.

Не подобалося, що Ребров не жив в Україні? Будь ласка - його наступник уже готовий претендувати на звання почесного громадянина Львова, ще й родину туди перевезе. Ребров був надто хамовитим? Це правда, а от Мальдера - повна його протилежність: завжди ввічливий, усміхнений, хоч до рани прикладай. Не подобалося, що Ребров не викликав Ярмоленка - ну ви зрозуміли. Та ще й заставу за Єрмака не вносив - просто скарб, а не тренер.

Залишилася остання “дрібниця” - аби цей тренер приніс у нашу збірну футбол, що дозволяв би синьо-жовтим кваліфікуватися на великі турніри. Так так, коли мова йде про збірну, простого українського вболівальника цікавить виключно результат.

Якщо абстрагуватися від результатів і говорити суто про якість та малюнок гри, то від футболу Реброва хотілося помити очі з милом буквально завжди. Але ж кого це хвилювало, коли команда виходила на Євро-2024? Кого це хвилювало, коли вона ледь-ледь пролізла в плейоф ЧС-2026? Отож бо.

Проте зараз, з рештою, не про це. За всю історію українського футболу Андреа Мальдера стане четвертим італійським тренером, який праював у нашій країні. Тому поки новий аленаторе синьо-жовтих готується до перших поєдинків, пропонуємо пригадати, як складалася доля попередніх італійців в Україні.

Перший чемпіон із Шахтарем

Першим італійським тренером, якому випало попрацювати в Україні, став Невіо Скала. У січні 2002 року на 54-річного фахівця, що з величезним скандалом залишив Бешикташ, звернув увагу донецький Шахтар. Вибір на користь гірників Скала коментував досить кумедно:

А мені дуже подобається сніг. Узагалі клімат — це не те, що могло вплинути на мій вибір. Я звик до холоду — я з півночі Італії, з Паданської долини, де взимку доволі холодно. Так склалося, що моє життя пов’язане з футболом, але за своїм духовним складом я вважаю себе селянином.

Я син селянина і пам’ятаю про це. Відпустку вже давно проводжу на своїй фермі, де допомагаю братам вирощувати тютюн. Вам це може здатися дивним, але я обрав «Шахтар» ще й тому, що мене дуже приваблювала Україна. Її багаті землі. У клубі мені запропонували кілька автомобілів, я обрав «Ниву», щоб можна було всюди проїхати.

Я вже непогано знаю Донецьку область. Знаю, де засіяно соняшник, де пшениця, де картопля. Знаю, яку техніку використовують українські селяни. Звісно, не надто сучасну. Хоча й сучасна італійська техніка не дуже підходить для обробки таких величезних площ.

Невіо Скала

Є підозра, що гроші все ж мотивували цього простого італійського селянина трохи більше, ніж любов до снігу та родючої української землі. Однак довести це ми, звісно ж, не можемо.

Так чи інакше, в Україні цей селянин попрацював на славу. У сезоні 2001/02 італійський тренер ущент руйнує історично сформовану картину українського чемпіонату — вперше в його історії незмінний лідер і гегемон, київське Динамо, залишається без трофеїв і без чемпіонства, на що, щоправда, не могла не вплинути раптова смерть Валерія Лобановського за кілька турів до завершення чемпіонату.

Золотим дублем у сезоні 2001/02 Невіо Скала поклав початок епосі великого Шахтаря. Розпрощавшись із «гірниками» на переможній хвилі, Скала робить чергову паузу в тренерській кар’єрі й повністю присвячує себе своїм справам на батьківщині. Після поновлення карʼєри любитель української землі пішов прауювати в московський Спартак…

Був і був

Значно менший слід у нашому футболі залишив інший італієць - Фабріціо Раванеллі. У цього добродія не склалося не лише в Україні, а й загалом у тренерській роботі, хоча карʼєра гравця була досить солідною.

В Україну Раванеллі занесло перед початком сезону 2018/19, коли він очолив київський Арсенал. Що змусило босів клубу звернути на нього увагу - сказати важко, адже до канонірів Фабріціо лише 5 місяців попрацював у французькому Аяччо, після чого 5 років сидів без роботи.

З рештою, в Арсеналі Раванеллі також не затримався. Провівши на чолі команди 9 матчів і здобувши в них одну перемогу, він залишив свій пост уже через три місяці після офіційного призначення.

Справжня зірка

Значно якіснішим виявився останній італійський тренер, який працював в Україні до Андреа Мальдери. Після того, як у сезоні 2020/21 київське Динамо здобуло всі трофеї на внутрішній арені, керівництво Шахтаря, звісно, не могло стежити за цим склавши руки, і вирішило вкласти в команду величезну купу грошей.

До команди приєдналися Марлон, Ласіна Траоре, Педріньйо, півфіналіст ЛЧ Давід Нерес та Вінісіус Тобіас. Будувати з цієї дороговартісної солянки черговий “найкращий Шахтар в історії” довірили молодому італійцеві Роберто Де Дзербі.

У кампанії 2020/21 він відчайдушно боровся за єврокубки зі скромним Сассуоло, поступившись путівкою в Лігу конференцій Ромі лише через гіршу різницю мʼячів.

Що ж до роботи Де Дзербі в Україні, то оцінити її однозначно досить важко. У сезоні 2021/22, перерваному початком повномасштабної війни, він, маючи в рази потужніший склад ніж у будь-кого з конкурентів, ледь-ледь випередив у першому колі київське Динамо, що, в підсумку, дало Шахтарю можливість виступити в наступній ЛЧ.

А ще Де Дзербі повністю провалив кампанію в Лізі чемпіонів, посівши останнє місце в групі, де був молдавський Шериф, і не здобувши там жодної перемоги. Тож побудувати команду в Шахтарі Роберто просто не встиг, а після початку повномасштабки вже, зрозуміло, не повернувся.

Однак те, як склалася подальша карʼєра Де Дзербі, свідчить, що український футбол втратив справді класного фахівця. Рекордне шосте місце в АПЛ з Брайтоном, срібло Ліги 1 з Марселем, а тепер італієць близький до того, аби врятувати Тоттенгем від вильоту з АПЛ.

Побудувати потужну команду в Україні Роберто Де Дзербі не вдалося. Проте ми щиро віримо, що це вдасться Андреа Мальдері. Тож щиро бажаємо четвертому італійському тренеру в історії українського футболу, аби його підопічними пишалася вся країна.

 У матеріалі використані фото Getty images, УАФ, УНІАН.