Від асистента до кризового ТОП менеджера: про перспективи та переваги Шовковського на чолі збірної України

Вже влітку 2026 року завершиться контракт головного тренера збірної України Сергія Реброва. Наразі невідомо, чи продовжить він роботу з національною командою. В УАФ принаймні розглядають різні варіанти. Серед можливих кандидатів на місце Реброва в експертному середовищі називали Мирона Маркевича, Олександра Шовковського, Андреа Мальдера та Руслана Ротаня.

На тлі активних обговорень щодо зміни тренерського штабу «синьо-жовтих», Олександр Шовковський особисто прояснив ситуацію навколо свого ймовірного призначення. Зокрема, екснаставник «Динамо» відверто відповів на запитання вболівальників про контакти з керівництвом УАФ. За словами Шовковського, робота зі збірною – це «рівень максимальної відповідальності».

«Це питання, яке ви ставили дуже часто. Це рівень максимальної відповідальності, і рішення щодо призначення ухвалюється конкретними людьми, які несуть за це повну відповідальність… На сьогоднішній день офіційної пропозиції від людей, які мають повноваження її робити, мені не надходило. Водночас були дзвінки, розмови, обговорення – інтерес до цієї теми є ...», – заявив тренер.

Одна з найобговорюваніших фігур українського футболу останнім часом

В останні місяці навколо Олександра Шовковського помітно зросла хвиля негативу. І, мабуть, це можна пов’язати з чутками щодо його можливого призначення. Свого часу Ігор Суркіс зазначав, що відношення до Шовковського змінюється від обожнювання до осуду залежно від поточних успіхів. Нещодавня його пряма комунікація з уболівальниками в Instagram показала, що у питаннях до тренера наразі немає тієї агресії чи критичної маси роздратування. Навпаки, запитання переважно спокійні, змістовні, конструктивні. Реакція аудиторії загалом теж радше підтримуюча, ніж руйнівна.

Але паралельно з цим в інформаційному просторі з’являється зовсім інший тон – різкий, емоційний, подекуди образливий і доволі часто без серйозної аргументації. Саме тому виникає відчуття, що радше йдеться не про природню для футбольного середовища критику, яка завжди існує навколо будь-якої сильної особистості, а про планомірну атаку. Можливо, комусь невигідно, щоб Шовковський посилював свої позиції.

Від асистента до кризового менеджера і далі -– до головного тренера великого клубу

Шлях Шовковського у тренерську професію не був стрибком із легендарного ігрового минулого. Він поступово проходив тренерську школу, працював у штабах, зокрема і в збірній України. В офіційній програмі УАФ до Євро-2020 він був зазначений у тренерському штабі Андрія Шевченка разом з Андреа Мальдерою та Мауро Тассотті. А в грудні 2023 року Динамо офіційно призначило його головним тренером після періоду роботи виконувачем обов’язків. Тобто йдеться не про людину без досвіду, а про фахівця, який уже пройшов усі ключові стадії – від асистента до кризового менеджера і далі до повноцінного головного тренера великого клубу.

Найсильніший аргумент на користь Шовковського – не його ім’я, а те, що він зробив із командою. Він не починав у комфорті. Коли Шовковський перебрав команду восени 2023 року, «Динамо» перебувало в очевидному турбулентному стані. Але він не просто загасив пожежу. Шовковський відновив керованість, повернув дисципліну, зібрав роздягальню і дав результат за дуже короткий час. Сезон 2023/24 Динамо завершило другим, із мінімальним відставанням від першого місця. І якщо дивитися на це не формально, а по суті, то стає очевидно: команда, яка ще недавно втрачала контроль над грою, знову увійшла в реальну боротьбу за чемпіонство. За наявності хоча б мінімального підсилення цей сезон цілком міг завершитися інакше. А це, власне, і є одна з найважливіших якостей тренера для збірної – швидко стабілізувати систему, коли вона починає розсипатися.

Не обіцянки, а чемпіонський титул, не абстрактний потенціал, а золото

У сезоні 2024/25 Динамо під керівництвом Шовковського пройшло всі 30 матчів УПЛ без жодної поразки: 20 перемог і 10 нічиїх. Це не враження, не настрій студії і не чиясь симпатія. Це суха офіційна статистика. Саме цей сезон приніс клубу чемпіонство, а разом з ним – і третю зірку над емблемою як символ 30-го титулу. На офіційному сайті «Динамо» окремо зазначалося, що це перший титул Шовковського як головного тренера, а також що він став сьомою людиною в історії клубу, яка вигравала чемпіонат із «Динамо» і як гравець, і як тренер.

І тут є принципово важливий момент, який не можна знецінювати. Шовковський став першим українським тренером за останні десять років, який виграв чемпіонат України. Не іноземний штаб, не запрошений спеціаліст, а саме український тренер. У нинішньому контексті це значить набагато більше, ніж просто красива цифра. Це сигнал про те, що українська тренерська школа не просто існує, а здатна перемагати на найвищому рівні. Інакше кажучи, Шовковський не просто виграв чемпіонат – він повернув у топовий український клуб відчуття, що український тренер може бути не тимчасовим компромісом, а повноцінною відповіддю на великі завдання.

Окремої уваги заслуговують матчі проти «Шахтаря». Протягом тривалого часу це протистояння складалося для Динамо непросто. І саме Шовковський змінив цю динаміку. Він перервав серію невдач, виграв матч, який довгий час не вдавалося виграти, і повернув команді впевненість. Адже в таких матчах формується не тільки турнірна позиція, а й сам характер команди. Більше того, ці зміни дали й цілком практичний результат: «Динамо» знову опинилося в боротьбі за Кубок України, вибивши «Шахтар» і повернувши себе в зону реальної боротьби за трофей. Це вже не окремий епізод, а системний ефект тренерської роботи.

«Багато фанів Динамо вважають, що зі звільненням Шовковського трапилося щось дуже позитивне у команді. Проте й успіхи забувати не потрібно. Шовковський привів Динамо до чемпіонського титулу. За дев'ять років скільки команда була чемпіоном? Всього двічі, і один з титулів завоював Шовковський. І пройшли чемпіонат без поразок. Непереможні. Як Арсенал Арсена Венгера у сезоні 2003/04. І це назавжди залишається в історії…», – відзначив позитивні моменти у роботі фахівця на чолі столичного клубу блогер Віктор Вацко в ефірі своєї авторської програми на YouTube.

Так, у єврокубках у Шовковського вийшло не все. І цей факт не потрібно ані приховувати, ані згладжувати. У кампанії Ліги Європи 2024/25 Динамо не пройшло далі. Це правда. Але є ще один факт, без якого будь-яка оцінка буде неповною – кадровий ресурс. У період роботи Шовковського Динамо не отримало системного підсилення. У команди не було довгої лавки, глибокої ротації, вона не мала можливості компенсувати навантаження за рахунок рівноцінних замін. У той час, як конкуренти активно працювали на трансферному ринку і посилювали склади, Динамо змушене було працювати в межах наявних можливостей.

І саме в цьому контексті потрібно оцінювати єврокубки, кажуть в експертному середовищі.

«На такому рівні вирішує не тільки тренерська ідея. Вирішує глибина складу, варіативність, здатність змінювати гру через заміни, якість ротації. Команди, з якими грало «Динамо», мали інший кадровий рівень і зовсім інші ресурси. Шовковський же працював фактично в межах одного ресурсу. І при цьому в Україні він побудував команду, яка не програє чемпіонат і бере титул. Саме це і є справжнім критерієм рівня тренера – здатність давати максимум у неідеальних умовах», – вважають експерти.

За період роботи Шовковського як головного тренера Динамо відсоток перемог склав близько 65–70 відсотків. Для розуміння – такий показник – це рівень, який відповідає досить сильним тренерам у європейських чемпіонатах.

Те, чого бракувало в клубній роботі, на рівні збірної стає інструментом

Збірна – це зовсім інша модель. Тут є можливість обирати гравців, формувати склад під конкретного суперника, мати більшу глибину вибору. Те, чого бракувало в клубній роботі, на рівні збірної стає інструментом. Тому оцінювати Шовковського потрібно чесно. У внутрішньому чемпіонаті він довів, що здатен будувати систему, брати очки, тримати темп, дисциплінувати гру і доводити сезон до титулу без поразок. У збірній значно важливіші інші якості: підготовка до конкретного суперника, психологічна чіткість, ієрархія, менеджмент роздягальні, уміння швидко зібрати команду на короткому циклі. І саме тут профіль Шовковського виглядає досить переконливо.

«Для мене важливо не просто тренувати команду, а будувати систему»

Нещодавно легендарний ексголкіпер та тренер розповів, що зосередився на поглибленому вивченні англійської мови та професійному розвитку.

За словами Шовковського, сучасний футбол значною мірою функціонує в англомовному середовищі, зокрема у сфері тренерських методик, аналітики та спеціалізованої літератури. Саме тому він використовує цей період для роботи з матеріалами в оригіналі, вивчення нових підходів і розширення власного розуміння гри.

«Я вже працюю з матеріалами в оригіналі, читаю професійну літературу, аналізую сучасні підходи, вивчаю нові методики, які використовуються в європейському футболі. Обсяг інформації великий, і він постійно зростає. А разом із ним – і розуміння гри. Паралельно є спілкування з іноземними колегами, обмін думками, досвідом, підходами…. Без гучних заяв – просто послідовна робота», – повідомив Шовковський.

Такий підхід Шовковського свідчить про системний саморозвиток і підготовку до подальших викликів у тренерській діяльності.

«Я щодня працюю над собою, навчаюся, аналізую, спілкуюся з колегами, вивчаю сучасні підходи до гри.  Для мене важливо не просто тренувати команду, а будувати систему  – команду однодумців, тренерський штаб, який розділяє моє бачення і підсилює його», – говорить Шовковський.

Навіть певна напруга між Шовковським і Ярмоленком, про яку писали українські ЗМІ, показує не скандал як такий, а радше базовий принцип будь-якої сильної команди. У футболі, як і в будь-якій серйозній структурі, останнє слово має бути за тренером. Без цього не існує ні порядку, ні відповідальності, ні результату. Лідер роздягальні може бути великим гравцем, але він не може бути паралельним центром влади.

«Безумовно, команда не може бути командою, якщо в неї немає лідерів, але лідери мають вести за собою. Лідери мають бути прикладом. Лідери мають передавати досвід і спрямовувати молоде покоління… Лідер може бути формальний, може бути неформальний. Це та людина, яка є помічником. Так от, я скажу, що Андрій Ярмоленко, при всій повазі до нього, він не був моїм помічником. Так, він був лідером, але він не був моїм помічником. Це, мабуть, той момент, який десь був моїм розчаруванням. У нас були робочі стосунки, але вони не були тими, за які можна було б підживлюватися. І це, в першу чергу, було в тренувальному процесі», – поділився Шовковський на подкасті у Дениса Бойка.

Як може спрацювати зв’язка «Шовковський + Мальдера»

Якщо говорити про альтернативи, то вони виглядають менш переконливо саме в сучасному контексті. Мирон Маркевич – безумовно велике ім’я для українського футболу, і його заслуги ніхто не заперечує. Але сучасний футбол – це не тільки знання, а й актуальність, ритм, постійне перебування всередині процесу. І саме цього аспекту в його нинішньому профілі бракує. Щодо Андреа Мальдери, то це фахівець дуже високого рівня у штабній, методичній та аналітичній роботі. Але його кар’єра – це кар’єра асистента. Він ніколи не ніс повної відповідальності за результат як головний тренер. А це принципова різниця. Саме тому зв’язка «Шовковський + Мальдера» могла б виглядати дуже сильно: один – як головний, відповідальний за рішення, структуру і результат, інший – як елітний помічник і методист.

«…Так, ми дійсно підтримуємо дружні відносини, спілкуємося і поважаємо професійний досвід один одного. У футболі все будується на довірі та розумінні, тому я не виключаю можливості співпраці в майбутньому. Більше того, мені було б цікаво і приємно бачити такого спеціаліста у своїй команді...», – так Шовковський прокоментував свої стосунки з Мальдерою.

Отже, посада головного тренера збірної України потребує не просто шанованої людини і не просто гучного прізвища. Вона потребує фігури, яка розуміє, в яких умовах живуть наші футболісти, яка поєднає авторитет із досвідом реальної кризової перебудови команди. У Шовковського, до речі, все це є. Він уже довів, що здатен прийти в кризову команду, зібрати її, повернути в боротьбу, виграти чемпіонат без поразок, стати першим українським тренером-чемпіоном за десятиліття, змінити психологію матчів проти «Шахтаря» і повернути клуб у боротьбу за трофеї. Тому сьогодні питання звучить не так: «чи готовий Шовковський до збірної?». Питання звучить інакше: чи готовий український футбол довірити збірну українському тренеру, який уже довів свою готовність результатом?