Перший ЧС для України у 21 столітті – одна перемога та невдоволення поразці від четвертої команди світу
Українки мало не стали авторками найбільшої сенсації турніру, але не змогли подолати груповий етап
близько 9 годин тому
Олег Шумейко
Вперше з 1994 року жіноча збірна України потрапила на чемпіонат світу. З жеребом «синьо-жовтим» не пощастило – українки у Таїланді потрапили до групи з топами світового волейболу Сербією та Японією. Враховуючи, що з групи проходить далі тільки дві команди, шанси на плей-оф виглядали примарними. Але, боротися треба, до того ж це непоганий лакмусовий папірець перевірити готовність команди до майбутнього виступу у Лізі націй.
Матчем проти чинних чемпіонок світу розпочинався турнір для нашої команди. Сербки після провального виступу у Лізі націй (3:9 за перемогами) мали реабілітуватися та довести, що є грізною силою у світовому волейболі. Традиційно, вела гру своєї команди лідер та капітан збірної Тіяна Бошкович.
Назважаючи на рахунок 0:3, язик не повернеться сказати, що українки виступили провально. У блоці-захисті гра загалом виглядала доволі рівної, і тільки різниця у класі давалася взнаки. Моменти, у яких наші дівчата не могли добити до підлоги чи атакували в аути, сербки били сильніше або знаходили майданчик. Особливо варто відзначити вишезгадану Бошковіч. Тіяна у невластивій для себе манері багато наскидала за блок – «синьо-жовті» у захисті сиділи доволі глибоко, здебільшого очікуючи на постріли найвисокооплачуванішої гравчині світу, але біля триметровки за м’ячами встигали не завжди.
З негативного запам’ятався тільки старт третьої партії. Українки, боячись помилок, десь атакували у півсили, за що одразу ж каралися агресивними діями від суперниць. Але на тайм-ауті Якуб Глушак пробудив дівчат та закликав до максимального ризику, і гра одразу ж освіжилася.
Для першого матчу непогано, тож очікування від майбутніх зустрічей небезпідставно є позитивними. Забігаючи наперед, якби трохи пощастило з календарем, і гра з Сербією була після зустрічі чемпіонок світу з Камеруном та травми Тіяни, хтозна, як би склалося це протистояння…
Далі на збірну України очікувала зустріч з найрейтинговішою командою квартету H. Апетит приходить під час їжі. Мабуть цим слововживанням можна описати перехід матчу українок та японок. «Синьо-жовті» були явним андердогом цієї гри. Букмекери давали котирування під 10 на перемогу збірної України у протистоянні з четвертою командою світового рейтинг-листа.
Але це все було до старту зустрічі. Перший інтернаціональний тренер в історії Японії Ферхат Акбаш хотів дати відпочинок кільком лідеркам, які мають певні проблемии зі здоров’ям. Щоправда, це мало не довело азійську команду до провалу. Українки зі старту вийшли діяти доволі агресивно. Головна зброя японок не діяла – збірна України у блоці-захисті виглядала навіть кращою за суперниць. Особливої похвали за це має удостоїтися центральна блокуюча Діана Мелюшкіна – українка поставила 11 «чохлів» (наразі рекорд ЧС-2025).
Після 2:0 за сетами складалося враження, що японкам сьогодні з українками не впоратися. У протистояннях топу світового волейболу з середнячком, звичною є ситуація, коли до екватору сету гра проходить досить рівно, але більш досвідчений колектив бере у ендішпілі партії. Тут же навіть у клатчах збірна України не давала слабини. Але все змінила велика перерва.
Зміни у складі від збірної Японії, і уже азіатки перехопили ініціативу. У третьому сеті жодної боротьби не вийшло, і польський наставник дав шанс гравчиням ротації, поки основний кістяк відпочивав перед четвертим сетом. І ця партія мала все – класний старт від українок (4:1), постійна зміна лідера сету, два очки переваги у кінцівці (18:16). І, звичайно ж, більше менше. Найрезультативінші партії у матчі провели Маю Ішікава (10) та Йошіно Сато (6). У нас же Олександр Міленко (8 очок) помічі не знайшлося. Анастасія Крайдуба, яка вдала замінила Анну Артишук, у четвертій партії здобула для команди тільки 1 заліковий пункт.
Тай-брейк також був цікавий за інтригою. Україна розпочала краще, але майже одразу втратила свою перевагу. Все було рівне до подач Сато. Догравальниця зі своїм підсиленим гібридом створила силу-силенну проблем на прийомі, а знайти виконавицю, яка на високому м’ячі врятує команду Дар’ї Шаргородській не вдавалося. Був спірний епізод зі, здавалося би, завадою при передачі нашої пасуючої, але судді інтерпретували його інакше. Японки дотисли партію, організувавши камбек з 0:2 за сетами.
А Україна, після перемоги Сербії над Камеруном, втратила будь-які шанси на прохід далі. Тож остання зустріч була вже суто матчем за престиж.
І заключна гра на чемпіонаті світу-2025 розпочалася гірше нема куди. 2:9 на старті партії і взагалі відсутність якої-небудь гри. Склалося враження, що у матчі з найгіршою командою групи дівчата просто вийшли відбувати номер та сподівалися на легкі 3:0 без якоїсь боротьби. І камерунки з високим блоком та потужними атаками вийшли на штурм українок. Двома перервами Глушак допоміг команді відійти від холодного душу та прокинутися. Як тільки вдалося стабілізувати прийом, українки потроху почали входити у поєдинок.
І одразу ж «синьо-жовті» почали тиснути на суперниць з подачі. І камерунки посипалися – довести м’яча не вдавалося нікому. 5 передач «на ніс» пасуючій при 7 ейсах суперниць, постійна гра на високих м’ячах проти структурованого блоку-захисту українок – ні до чого хорошого для африканок це не призвело. Благо для українок, сенсації у заключному матчі турніру уникнути вдалося, і з першою перемогою на чемпіонатах світу за 31 рік збірна України попрощалася з Таїландом.
Чи могли українки виступити краще? Звичайно ж. Але у тому складі, якому була команда, я оцінюю цей виступ на 8 з 10. Зібравши найкращий склад на цей турнір можна було би прагнути та сподіватися на більше. Вікторія Даньчак, Каріна Денисова, Вікторія Лохманчук, травмована Юлія Димар…
За цей турнір точно позначку «+» можу видати Мелюшкіній, Міленко та традиційно Кристині Нємцевій. Непогано у певних матчах виглядали Артишук та Крайдуба, але стабільності не вистачило. І величезні питання до другої основної догравальниці та центральної блокуючої. Лідерка команди останніх років Світлана Дорсман виглядала далекою від оптимальних кондицій – ймовірно, ще не вдалося набрати форму після пошкодження. Уляна Котар в атаці з роками додала, але з блокуванням, особливо у краях сітки досі є проблеми. Юну Поліну Герасимчук ми на майданчику так і не побачили.
Що ж до догравальниць, то найкращою у парі з Міленко виглядала Валерія Нудьга. Проблеми в атаці Нудьга виправляла за рахунок стабільної подачі, непоганого прийому та підчищань в захисті. Андріана Павлик та Марія Капланська для виступів на такому рівні ще виглядають сируватими.
Дар’я Шаргородська начебто і картини не псувала, але і підняти рівень атакуючих гравчинь на вищий рівень не зуміла.
На цьому для жіночої команди України цей змагальний рік завершено. Наступний має бути багатообіцяючим – дебют у Лізі націй та виступ в основному раунді чемпіонату Європи. Потенціал у дівчат є і, будемо сподіватися, що у майбутньому вдасться його розкрити ще краще.
Фото: Volleyball World
