Геращенко: «Перше емоції – радість, що зайшла в зимовий сезон після народження донечки»

Перші емоції – це максимальна вдячність. І радість від того, що я можу стрибати, від того, що я знову в секторі. Від того, що я зайшла в зимовий сезон після пологів, народження донечки, як і планувала.

Хвилювання почалось ще відучора. Але це були дуже класні, приємні відчуття, емоції, думки, з якими також потрібно було працювати. Це все вказує на те, що я дійсно на своєму місці, і я зараз займаюсь тим, чим я живу. Тому були хвилювання, але це був той адреналін, який допомагав зібратись і допомагав стрибати сьогодні. Це круті відчуття.

Я себе налаштовувала на те, що я роблю просто свою роботу. Я прийшла робити роботу, працювати. Без зайвих емоцій, без зайвих думок: з холодною головою, з гарячим серцем. І максимально правильно технічно виконувати свої стрибки. Про результат не було жодної (думки). Як тільки (думка) приходила, я зразу її пропрацьовувала і не допускала далі, щоб вона не перейшла в емоцію. Тому що, коли запускається емоція, вже починає реагувати тіло. Мені це було не потрібно. Я себе налаштовувала на зібраність, на концентрацію, на радість від того, що я взагалі можу сьогодні стрибати, і просто на процес «стрибати». Тому що… ну, це класно.

Насправді я себе налаштовувала просто на те, що мені зараз треба зробити технічно правильний стрибок. І я розуміла, що якщо мені вдасться себе реалізувати «по землі», як говорять, то над планкою також все вийде. Тобто воно одне перейде в інше". І це був просто захват від того, що мені вдалось зібрати себе, відкинути емоції, зібрати себе на правильну роботу і показати її зараз в першій спробі. За це я себе дуже хвалю.

Я сподіваюсь далі тільки краще, і більше, і вище.