Михайлюк звинуватив Багатскіса в образах, маніпуляціях й не хоче з ним працювати

«Це дуже складне питання на цей час. Зазвичай я не люблю давати гучні коментарі, особливо під час скандалів, але в цій ситуації мовчати означало б погодитися з тим, що відбувається. Те, що сталося цього літа, — не поодинокий випадок: щороку навколо національної збірної повторюється одна й та сама історія. Хтось не може приїхати — через травму, сімейні обставини, контрактні питання чи календар клубу. Такі речі трапляються й пояснюються дуже просто: гравці — теж люди, попри те, що вони публічні особи. Але доволі часто замість відкритого пояснення й поваги запускається хвиля звинувачень. У результаті страждають не лише гравці, а й їхні родини, близькі та всі, хто поруч із нами. Те саме сталося і цього разу.

Я хочу, щоб усі зрозуміли контекст мого особистого випадку. Я пройшов довгий шлях у національній програмі: двічі грав на чемпіонатах Європи U-16, один раз — U-18, двічі — U-20, виступав за національну команду на чемпіонаті світу в Іспанії, приїздив на ігри кваліфікації. У 2022 році я приїхав на відбіркові ігри чемпіонату світу та на чемпіонат Європи, маючи проблеми зі здоровʼям і невизначеність із контрактом на наступний рік. Тоді я свідомо ризикував своєю карʼєрою, розуміючи, наскільки важливо було в ті важкі часи, коли почалася війна, — попри все — бути зі збірною.

Я ніколи не ховався від виклику — навпаки. Кожного разу, коли в мене була можливість, я був зі збірною України. Не тому, що хтось змушував чи маніпулював моїм рішенням, а тому що для мене завжди було честю одягати майку збірної. І я впевнений, що таку ж позицію мають і інші гравці.

Цього літа я сам телефонував тренеру, говорив, що хочу приїхати і допомогти збірній. 3 представником федерації, головним менеджером команди, ми обговорювали деталі мого перельоту, він надсилав мені можливі варіанти. Мій агент був на звʼязку і з тренером, і з менеджером. Коли загострилася проблема зі здоровʼям, я також особисто повідомив тренеру про це і почув від нього слова розуміння та побажання швидкого одужання.

Але пізніше у публічному просторі пролунало інше твердження — ніби я «проігнорував виклик». Як це можна назвати «ігноруванням»? Ця версія суперечить тому, що він сказав мені особисто. Вона суперечить реальності. Сам факт такої розбіжності вже тривожний. Але ще більш болісним стало не саме твердження, а тон і форма його подачі.

На пресконференціях і в інтервʼю тренер дозволив собі різкі та образливі висловлювання на адресу гравців, які не приїхали. Словесні нападки, відверті образи і навіть нецензурні епітети — усе це пролунало з його вуст у публічному ефірі. Потім ці меседжі підхоплювалися й поширювалися офіційними каналами: у коментарях та постах на сторінках федерації чи людей, дотичних до неї, зʼявлялися підтримувальні репости й підсилюючі заяви.

У результаті розпочалася хвиля агресивних і принизливих повідомлень на адресу гравців та їхніх родин. Він поставив під сумнів нашу любов і відданість країні — країні, яка переживає надзвичайно важкі часи, де йде війна, де живуть наші батьки, рідні, близькі та друзі. Ми любимо її всім серцем і болісно переживаємо кожну подію, що там відбувається. Для мене це не просто особиста образа – це система дій, яка має реальні наслідки.

Коли замість спокійного зʼясування фактів обирається публічне приниження, коли приватні розмови суперечать тому, що озвучується відкрито, — це вже не конфлікт між двома людьми, а маніпуляція громадською думкою. Люди, які читають подібні інтервʼю, часто не знають усіх деталей і судять за гучними заголовками.

Від цього страждають наші батьки, родини, близькі — вони отримують безпідставні звинувачення й образи. Мені боляче не через те, що говорять про мене, а через те, що так руйнується довіра в команді.

Публічні приниження не створюють єдності — вони її знищують. Я щиро люблю збірну і завжди готовий віддавати їй свої сили, але не можу уявити ефективну роботу, коли відносини з гравцями будуються на публічних образах і суперечливих твердженнях.

Якщо у національній команді допускається практика публічного приниження гравців, це сигнал значно серйозніший, ніж будь-які тимчасові результати. Я не прагну ескалації й не шукаю публічних конфронтацій, але вважаю за необхідне сказати правду — що відбувалося і які це мало наслідки.

Я завжди готовий грати за збірну якщо маю таку можливість, але наразі мені тяжко уявити подальшу співпрацю з людиною, яка дозволяє собі публічно принижувати тих, хто роками віддавав збірній частину свого життя.

Дякую всім уболівальникам, які попри шквал негативу, викликаного брехнею та маніпуляціями, залишилися свідомими й висловлювали підтримку — публічно або в особистих дзвінках і повідомленнях. Іншим можу лише побажати в подібних ситуаціях не поспішати з остаточними висновками — краще дочекатися фактів і офіційних позицій, ніж підхоплювати маніпуляції та розпалювати нові конфлікти».