«Моя квартира ціла, одна з небагатьох»: Харькова про наслідки російського удару

Війна дісталася мого дому. Буквально. Я прямую на змагання. Посеред ночі наш потяг зупиняють через загрозу повітряної атаки. Евакуація. Четверта ранку. Ми майже дві години стоїмо на холоді, чекаючи, поки небезпека мине. Потім повертаємося до потяга й продовжуємо подорож. Ніби це стало ще однією звичною частиною нашого життя.

Наступного дня я стою в аеропорту Будапешта, звідки маю летіти до Касабланки на міжнародний турнір із фехтування. Турнір, у якому також братимуть участь російські спортсмени.

І саме тоді я дізнаюся, що мій будинок зазнав пошкоджень від вибухової хвилі внаслідок російської атаки.

Моя квартира вціліла. Одна з небагатьох, які вціліли. Цього разу мені «пощастило». Вдумайтеся в це. Мене вважають щасливою, тому що моя квартира вціліла після російської атаки.

У якій жахливій реальності ми живемо, якщо саме це називаємо везінням?

А ось я – українська спортсменка, яка має вийти на доріжку для фехтування, змагатися, вітати суперників і дотримуватися спортивного етикету. Поводитися так, ніби все нормально. Ніби ми просто спортсмени з різних країн, яких об’єднує любов до спорту.

росія руйнує наші домівки, вбиває наших людей і змушує нас ховатися від ракет посеред ночі. А вже наступного дня від нас очікують, що ми зустрічатимемося з російськими спортсменами на міжнародних змаганнях так, ніби нічого не відбувається. Бо спорт нібито має бути поза політикою?! Коли ти стоїш на холоді о четвертій ранку, бо тебе можуть вбити – це не політика.

Коли вибух пошкоджує будівлю, яку ти називаєш своїм домом – це не політика. Коли ти не знаєш, чи буде тобі куди повертатися після змагань – це не політика.

Це війна. І в ній є чітко визначений агресор – росія.

Бо для когось це просто черговий турнір, а для мене питання в тому, чи стоятиме ще мій дім, коли я повернуся. І якщо спортивний світ може заплющувати очі на цю реальність лише тому, що так зручніше, то про які, до біса, спортивні цінності ми взагалі говоримо? Спорт досі поза політикою?