Названо конкретну причину звільнення Аморіма із Манчестер Юнайтед

Сергій Разумовський

Колишній головний тренер Манчестер Юнайтед Рубен Аморім, за інформацією Sky Sports, відчував помітний тиск з боку клубного керівництва. Зокрема, йдеться і про вплив спортивного директора Джейсона Вілкса, який, як стверджують джерела, був одним із представників менеджменту, з ким у наставника виникали робочі тертя.

Люди з оточення Аморіма розповідають, що рішення про звільнення стало для нього болючим ударом. Тренер не планував залишати Манчестер Юнайтед і, попри неоднозначні формулювання на останніх пресконференціях, не розглядав відставку як бажаний сценарій. Символічним, на думку джерела, виглядало й те, що у своїй фінальній публічній появі Аморім акцентував на слові менеджер – це інтерпретують як натяк на те, що він відчував рамки та обмеження в щоденній роботі, які не відповідали його баченню ролі головного тренера.

Ключова претензія, яку приписують Аморіму, стосувалася рівня автономії. Він нібито вважав, що не має повної свободи в ухваленні тактичних рішень та в управлінні футбольними процесами. Саме в цьому контексті пояснюють і його фразу про те, що інші старші співробітники футбольного департаменту на базі в Каррінгтоні повинні робити свою роботу. Такий меседж, за версією джерела, відображав внутрішнє напруження: тренер очікував чіткого розподілу відповідальності й меншого втручання в те, що він вважав своєю зоною компетенції.

При цьому Аморім, як зазначається, не знімав із себе відповідальності за спортивний результат. Він визнавав, що команда виступала нижче очікувань, і погоджувався з неприємним фактом: його відсоток перемог був найгіршим серед тренерів Манчестер Юнайтед у «постфергюсонівську» епоху. Водночас португалець був переконаний, що навіть за наявних проблем міг би вирівняти ситуацію і вивести клуб до Ліги чемпіонів у цьому сезоні, якби йому дали час довести роботу до логічного завершення.

Окремим пластом у цій історії проходить тема трансферів. Джерело підкреслює, що суперечки щодо трансферної політики не стали головною причиною відставки, однак вони серйозно впливали на взаємини тренера з клубною верхівкою та загальний рівень довіри. Аморім нібито вважав, що більші інвестиції в підсилення складу дали б змогу більш надійно гарантувати місце в Лізі чемпіонів, а відтак – і покращити фінансові показники клубу. У відповідь керівництво, за цією версією, займало більш обережну позицію: клубна ієрархія не хотіла йти на ризики заради швидкого ефекту та загалом уникала короткострокових рішень на трансферному ринку.

У підсумку, за повідомленням джерела, відставка Аморіма стала результатом сукупності факторів: незадовільних результатів, напруження через межі повноважень і різного бачення того, як саме Манчестер Юнайтед має виходити з кризового періоду – через швидкі витрати та негайне підсилення чи через більш стриману довгострокову стратегію.