Зірковий новачок Полісся: «‎Головне, що ми стали на шлях перемог»

Нападник Полісся Олександр Філіппов в інтерв'ю Xsport розповів про перші місяці перебування в Житомирі. Найкращий бомбардир Олександрії минулого сезону переконав своєю грою Руслана Ротаня покликати з собою в новий проект.

Досвідчений голеадор пригадав шалений старт сезону, виступ в єврокубках та конкуренцію з молодим Миколою Гайдучиком, компенсувавши втрату форварда-втікача Батісти.

– Олександре, матчі Полісся нагадують переважно емоційні гойдалки в плані результату. Через подібне доводилось проходити раніше?

– Це були справжні гойдалки, але навіть в програшних матчах ми показували, що в нас є команда, якій бракувало впевненості і реалізації моментів. На щастя, чорну смугу ми подолали відносно швидко і з оптимізмом дивимось вперед.

– Можна говорити, що ваш процес адаптації в новій команді завершений?

– Звичайно, процес адаптації повністю закінчився, та й в принципі він і не був таким довгим.З багатьма хлопцями ми раніше грали в командах, а з багатьма часто перетиналися на футбольному полі.І плюс ще тут хороший колектив, мікроклімат, тому все пройшло гладко і досить швидко.

– Основна доля ваших голів припадає на осінь. Сподіваєтесь увірватись в гонку бомбардирів?

– Буду робити все можливе, що приносити користь Поліссю. Головне, що ми стали на шлях перемог і рухаємось тільки вперед.

– В цьому сезоні у Полісся шалена конкуренція, щоб повернутись в єврокубки. За рахунок чого можна пройти решту дистанції з мінімальними втратами?

– Бажання, віри та наполегливої праці кожен день, ми зможемо пройти цей важкий сезон.Тому будемо працювати і віддаватися заради команди на всі 100%.

– В єврокубках ви отримували більше ігрового часу, тоді як в УПЛ переважно підміняли Гайдучика. Яку характеристику можете дати вашому партнеру по атаці?

– Місце в старті не гарантоване нікому. В нас присутня ротація, граючи з Миколою по черзі. Так вийшло, що я більше грав в єврокубках, а Микола в УПЛ. Можу його охарактеризувати, як дуже гарного нападника, що робить все для команди, працює щодня з повною викладкою, прислухається до тренерів. Я впевнений, що в Поліссі у Гайдучика все буде добре.

– В перших турах УПЛ ви грали зі всіма прямими конкурентами. На дистанції це матиме вплив на подальшу боротьбу?

– Прикро, що цих очок ми недорахувались і зараз могли в теорії бути лідерами. Зараз команда пройшла третину дистанції і до зимової перерви спробує пройти цей відрізок на максимумі.

– Можна назвати програш Динамо найбільшим розчаруванням?

– Неприємно програвати, коли ти першим забиваєш і суперник ловить тебе на власних помилках. Вся команда підтримала тоді Олега Кудрика. Пенальті, який нам тоді дали, взагалі не повинен був бути призначений. Це нас дуже сильно прибило.

– Шалений графік більше відбирає фізики чи менталки?

– Стартовий відрізок сезону видався дещо насиченим для нашої команди. Важко було ментально, коли довго не бачиш родину та фізично, оскільки брак часу на відновлення з постійними переїздами не давав можливості нормально тренуватися. Невдала серія результатів на старті зіграла свою роль.  Зараз я можу сказати, що ситуація виправилась і Полісся досить близько підійшло до лідерів.

– Паузи на матчі збірних були корисними для Полісся?

– Кожна пауза стала для нас можливістю приділити час тим речам, які в нас не працювали так, як потрібно. Гра попереду і в захисті не виходила так, як цього хотіли від нас Руслан Петрович з асистентами.

– Хейт на адресу команди після невдалих ігор з Пакшем і Санта-Коломою можна вважати справедливим?

– Це були наші перші матчі. Десь через велике бажання показати себе з кращої гри обернулось проблемами. Трішки перегоріли в першій грі з Санта-Коломою. Тренери пояснили нам наші помилки і змогли виправити ситуацію на власну користь.

Пакш створив в першому матчі купу голів, але спрацювало старе футбольне прислів'я, отримавши гол в роздягальню. Вийшли на другий тайм, пропустили знову, після чого гра почала виходити з-під контролю. Гол, який забив Таллес, був потрібен нам як ковток повітря.

– Матчі проти Фіорентини дали зрозуміти наш рівень, з ін. сторони Полісся грало в футбол і на фоні фіналіста останніх розіграшів ЛК не виглядали приречено. Яке враження залишив по собі зірковий опонент?

– Відчувалась певна недосказаність. Трішки на нас тиснув бренд Фіорентини, але потім зрозуміли, що можна з ними грати, але суперник кожного разу карав нас за мінімальну похибку і за рахунок класу. Могли забивати як в першій грі, так і витягнути другий матч, в якому подарували собі надію до останніх хвилин. Дай боже, щоб за підсумками цього чемпіонату Полісся вибороло право грати в єврокубках і повернутися з цим досвідом сильнішими.

–  Не секрет, що ви є шанувальником італійського футболу. Поїздка в Реджіо-Емілію дала відчути, як дихає кальчо?

– Це правда. З самого дитинства обожнював Мілан, який в на початку 90-х і 00-х був на ходу. Тоді Серію А можна було бачити по телебаченню і тоді це був один з найсильніших чемпіонатів. Я на собі відчув, що таке грати проти захисників, які на дуже високому рівні вміють опонувати. У тебе не буде шансів проти команд калібру Фіорентини, якщо ти не гратимеш на максимумі.

– Як щодо вильоту від Руха в першому ж раунді Кубка України?

–  Ми знали, що Рух давно не вигравав, тому вони вийдуть і будуть викладатися на всі 100%. На жаль, ми не змогли зламати їхню оборону і пропустили дуже багато контратак, де вони скористалися своїми шансами.Прикро, звичайно, так рано вилітати, тому це має бути для нас прикладом, що кожну гру ми повинні виходити з думками про перемогу і вигризати кожну ділянку поля.

–  Президент Полісся публічно почав говорити про переноси учасникам єврокубків для збільшення шансів вийди до наступного раунду. Чи бачите ви підтримку серед футбольної тусовки, щоб в наступному сезоні не зашивались в такому графіку?

– Питання дискусійне. З новою хвилею обговорень думки кардинально різняться між тими, хто виступає за цілісність календаря і тими, хто ставить на перший план обличчя України на євроарені. Ми на собі відчули, що таке зіграти 10 матчів за один місяць, долаючи великі відстані.

– Динамо і Шахтар мали перевагу, граючи перші тури на Заході країни. Поліссю, все ж таки, довелося повертатись в Житомир.

– Брак відновлення в таких умовах супроводжується накопичувальною втомою, яка вилазить боком.  10-15 годин на дорогу в один бік, в такому графіку, не могло не пройти без наслідків. Наші суперники в Європі не мають таких логістичних нюансів, викликаних реаліями війни. Це все одно досвід, з якого можна дійти висновків, як реагувати на цей виклик.

– Рік тому ви приходили у вже сформовану Олександрію, тоді як Полісся почало будувати нову команду. Наскільки ваші нові партнери призвичаїлись до вимог Руслана Петровича?

– Як ви правильно підмітили, Олександрія була вже сформованою командою, якій бракувало кваліфікації. Полісся тільки почало йти по цьому шляху. З кожним днем ми все краще розуміємо один одного і відображення цьому можна знайти в наших результатах. Я бачу. як хлопці швидко сприймають інформацію від тренерського штабу. У нас в цьому сезоні залишився тільки чемпіонат, тому робота в тижневому циклі дасть свої плоди на дистанції.

– Кого з ваших експартнерів по Олександрії хотіли б побачити в Поліссі?

– Не буде коректно з мого боку говорити про гравців іншого клубу. На це питання краще зможуть відповісти наші тренери.

Класичне номер два, іспит для Карпат та зустріч багатіїв у Житомирі.