Марта Костюк: «Для мене велика честь нести людям свої цінності»
Друга ракетка України – про сезон-2025 та роботу благодійного фонду
близько 10 годин тому
Свій тенісний сезон друга ракетка України Марта Костюк завершила на початку жовтня, поступившись на тисячнику в Ухані чешці Кароліні Муховій – суперниці, в матчі проти якої в цьому році у Марти була не найприкріша поразка, але яка завершила для українки, за її ж словами, один з найуспішніших її турнірів у 2025-му – US Open.
Для мене був дуже великий особистий прорив на турнірах в Мадриді й Римі, а також хороший US Open, оскільки перед ним я сильно травмувала руку в Монреалі й взагалі не знала, чи зможу вийти на корт.
Дуже багато перемог у мене знаходились поза кортом і, можливо, в наступному році ви про них теж дізнаєтесь.
З того моменту і до середини грудня у Костюк – міжсезоння, яке можна присвятити не тільки відпочинку і підготовці до подальших виступів, а і соціальній роботі, яка в останні роки у Марти посідає дуже важливе місце серед пріоритетів. І важливо, що цю роботу зіркова українська тенісистка максимально намагається проводити саме в Україні.
Насправді, на великому заході, організованому Мартою і її фондом Marta Kostyuk Foundation в центрі Києва, про минулий сезон говорилось не так уже і багато. Інших тем – вистачало. Причому вони були адаптовані під різну аудиторію – за трохи більше ніж три години Марта встигла поспілкуватися і з українськими тенісистами та тренерами в межах презентації дослідження про розвиток тенісу, і з представниками медіа, і з батьками, і з партнерами з дослідницьких організацій, і, звісно, з фанатами.
За словами тенісистки, за останні кілька років вона усвідомила значення своєї ролі не тільки на корті, а й поза ним. Саме це й посприяло значною мірою проведенню цих заходів. Повномасштабне вторгнення рф в Україну лише загострило ці відчуття і спонукало до створення благодійного фонду.
В мене є відповідальність, і вона тільки зростає. Для мене велика честь нести людям свої цінності, які я зрощую, яких я притримуюся протягом свого життя.
Це був насправді дуже непростий для мене процес – опинитися тут сьогодні, тому що я пам’ятаю, скільки в нас було всяких перепон на нашому шляху. Це нормальна практика, я думаю, коли ти щось починаєш.
Я дуже рада цим всім проєктам, які стаються, особливо тому, що ми зробили у Львові три дні тому. Це був важливий початок для нас, тому що наші проєкти нарешті не на папері. Ми робимо роботу, ми сприяємо покращенню фізичної активності у дітей.
Особисто для мене дуже багато чого змінилося, тому що будувати Фонд і вкладати в це свої особисті ресурси, особистий час, гроші… В нас на початку роботи Фонду, звісно, не було донорів зовсім, це все на плечах засновника лежало.
За словами креативного стратега Фонду Костюк Аліни Носенко, з самого початку роботи було налагоджено діалог зі Svitolina Foundation, але при цьому були розставлені різні акценти в завданнях і роботі.
Коли створювали стратегію, ми розуміли, що Svitolina Foundation вже існує й зосереджується на підтримці дітей, які займаються тенісом професійно. Ми ж хотіли зробити акцент на масовому розвитку – щоб якнайбільше дітей мали змогу спробувати себе в тенісі.
Ми спілкувалися з командою Еліни про те, чого не вистачає дітям до того, як вони доходять до професійного рівня, і що можна зробити після. Наші Фонди мають спільну мету – розвивати український теніс. Еліна завжди запрошена на всі наші події.
Для самої Марти активна діяльність в Україні в розпал її професійної кар’єри – це ще і можливість допомогти людям в під час повномасштабної війни.
Я дуже емпатична людина. Мені в цілому важко переживати горе інших людей, а горя в Україні зараз дуже багато.
Під час виступу у Львові, коли лунали гімн і хвилина мовчання, я ще трималася. А от під час промови не змогла стримати сліз, коли дивилася людям в очі – розуміючи, у яких умовах вони живуть і як неймовірно стійко тримаються.
Але при всіх потрясіннях тенісистка бачить своє майбутнє саме в Україні.
В Україні живуть титанічні люди. Я дуже люблю Україну, я хочу тут жити, дуже хочу сюди повернутися. Хочу, щоб мої діти тут жили.
Я дуже переживаю і на початку війни взагалі не могла грати. Я пішла до психотерапевта, який мені дуже допоміг.
Звичайно ж, не могло обійтись і без теми перебування в одному Турі з росіянками й білорусками. Хоча це питання регулярно звучить уже чотири роки й за цей час мало що змінилось, позитивні знаки за цей час у вигляді зміни громадянства деякими представницями країн-агресорок проявляються.
Для WTA й ATP з самого початку було завдання не допустити війни в самому Турі. І вони з цим впорались, запровадивши нейтральний прапор після нашого прохання на п’ятий день війни. Після цього я, особливо Леся Цуренко доклали дуже багато зусиль для того, щоб їх прибрати з Туру. На жаль, не вийшло. Вони апелювали до того, що нейтральні гравці не несуть відповідальності за дії їхніх держав, тому ми домагались хоча б їхньої якоїсь публічної позиції. Але цього не трапилось, це зробили буквально одиниці.
Те, що деякі змінюють громадянство, для мене – позитивний знак. Навіть якщо вони нічого не сказали публічно, те, що вони уже не представляють країну-агресора і не будуть представляти для нас, в цілому, це перемога.
Але навіть гра під нейтральним прапором все одно створює для них якийсь дискомфорт.
Що ж стосується свого майбутнього в Турі, Марта впевнена, що знаходиться на правильному шляху, який вона вибудувала разом з польською тренеркою Сандрою Заневською, і в довгостроковій перспективі це принесе результати.
Робота над собою і зміна тебе як людини потребують дуже багато часу. Це складний процес, який я вибрала і він мені подобається. І я знаю, що якщо будуть результати, на які я націлююсь, задля яких я працюю, то вони не будуть завтра.
Мені подобається робота, яку роблю я, яку робить моя команда. Ми над всім працюємо, у нас є плани, тому все під контролем.
Сама Сандра, за словами Марти, пообіцяла приїхати в Україну задля проведення тренінгу для українських тренерів, з якими працює її Благодійний Фонд.
Очікуйте тренінг від Сандри. На це є запит, ми про це говорили й плануємо. Просто все поступово.
Усі зв’язки, які у мене є в тенісному світі, я намагатимусь привезти в Україну. Під час війни це зробити непросто. Звісно, Сандра пообіцяла, що вона приїде в Україну, їй не страшно. Але є люди, які саме зараз не приїдуть, тому, можливо, ми будемо намагатись зробити зустрічі в онлайн-форматі.
Захід, організований Marta Kostyuk Foundation став певною мірою унікальним за охопленням широких верств аудиторії, залученої в теніс. Для багатьох топових українських спортсменів це може бути прикладом з комунікації, а сам Фонд, який було засновано всього два роки тому, дуже швидкими темпами нарощує розгалуження своєї діяльності. Будемо сподіватись, що це тільки початок.
Поділитись
