Тренер Костюк: «Марта у Брісбені показала один з найкращих рівнів тенісу у своїй кар'єрі, а потім на AO підвернула гомілкостоп»

Ми почали цей сезон у хорошому стані. Підготовка вдома проходила спокійно і усвідомлено. Не було відчуття поспіху, не було відчуття, що ми женемося за чимось, до чого ще не готові. Наша робота мала структуру, але при цьому залишала простір для маневрів. Достатньо повторень, щоб вибудувати довіру, і достатньо стриманості, щоб дозволити процесу усталитися, а не форсувати його. Перший турнірний тиждень у Брісбені підтвердив це відчуття.

Марта показала там один з найкращих рівнів тенісу у своїй кар'єрі. І справа не тільки в рівні гри, але й у тому, наскільки чітко вона приймала рішення на корті. Матчі розвивалися осмислено. Там, де було потрібно терпіння, було терпіння. Коли наставав момент йти вперед, вона діяла рішуче. Вона дійшла до фіналу турніру WTA 500, поступившись тільки першій ракетці світу.

Такий старт сезону багато значить. Він нічого не гарантує, але показує, що виконана робота починає давати результат, і що ми рухаємося в правильному напрямку – з правильних причин. Тому в Мельбурн на перший у сезоні турнір Grand Slam ми приїхали в гарному настрої. Не в ейфорії, не з безрозсудною впевненістю, а спокійно і впевнено, з відчуттям, що ми будуємо щось стійке.

А потім, у першому колі Australian Open, Марта підвернула гомілкостоп.

Це сталося в третьому сеті. Не було ніякої довгої передісторії або тривожних ознак. Лише один неправильний рух – і раптово все зупинилося. Плани, розраховані на місяці, скоротилися до днів. Розмови змінилися: замість прогресу – захист, замість ритму – відновлення.

Цей момент відкинув нас приблизно на шість тижнів назад. Турнір в Індіан-Веллс, який проходить на початку березня, став новою метою. І замість того, щоб продовжувати будувати, ми опинилися в тому стані, який знайомий кожному спортсмену, кожному тренеру і, в кінцевому рахунку, будь-якій людині.